ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 серпня 2013 року 10:02 № 826/11776/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Індбуд"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення
№0000962260 від 15.03.2013р.
за участю представників сторін:
від позивача: Шумейко О.О., Слободіна Н.З., Осінній Д.О.
від відповідача: Коваленко А.О.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.08.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач, в особі Приватного акціонерного товариства "Індбуд", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 15.03.2013 р. № 0000962260 з урахуванням прийнятого рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві щодо ПрАТ "Індбуд" в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.
Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що операції по взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, а отже, податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.
Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Інбуд" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Агентство «Нова справа» за січень 2011 р. За результатами перевірки складено Акт від 22.02.2013 року №721/22-621-18093516 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено наступні порушення: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 486022,00 грн.
Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем було подано Заперечення, за результатом розгляду Заперечень, Податковий орган Листом від 12.03.2013 р. №4686/10/22-611, повідомив Позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін.
Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000962260, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 375 000,00 грн. (за основним платежем + 250 000,00 штрафні (фінансові) санкції 125 000,00 грн.).
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Позивачем (Підрядник), з однієї сторони, та ТОВ "АГЕНТСТВО "НОВА СПРАВА" (Субпідрядник), з іншого боку, було укладено Договір субпідряду №20/10-10 на виконання загально будівельних та опоряджувальних робіт при реконструкції існуючих та будівництві нових об'єктів Національного спортивного комплексу „Олімпійський" по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва від 20.10.2010 р. (надалі по тексту Договір №20/10-10).
У відповідності до п. 1.1 - п. 1.6 Договору №20/10-10, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Субпідрядник зобов'язується виконати комплекс робіт та поставку матеріалів в об'ємах, видах, строках та по вартості, узгодженої між Сторонами на об'єкті: Національний спортивний комплекс „Олімпійський" (надалі - „Роботи"), розташований за адресою 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна, а Підрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх. У відповідності з вищевказаним, Субпідрядник приймає на себе зобов'язання щодо проведення наступних робіт на Об'єкті: «Монтаж плит з натурального каменю (граніт) на горизонтальні та вертикальні поверхні». Основні параметри робіт визначаються згідно техніко-економічних показників. Замовником Робіт на об'єкті Національного спортивного комплексу „Олімпійський" є визначена відповідно до чинного законодавства України юридична особа, що здійснює фінансування усього комплексу робіт з реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» (надалі - Об'єкт будівництва) технічний нагляд, та інші функції відповідно до договору Замовника з Генпідрядником. Склад і обсяг робіт визначений проектною документацією та кошторисним розрахунком. Під проектною документацією в цьому Договорі розуміються затверджені у встановленому порядку текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси. Субпідрядник зобов'язується виконати роботи власними силами та засобами або залученими силами у строки, визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 2 до цього Договору), який є його невід'ємною частиною, у відповідності із затвердженою проектною документацією, технічними умовами та чинним законодавством України (в тому числі державними будівельними нормами та правилами, правилами та стандартами щодо спортивних споруд, вимог УЕФА). Повний обсяг виконаних Субпідрядником робіт за цим Договором приймаються та затверджуються Актом державної приймальної комісії про введення Об'єкту будівництва в експлуатацію підписаним та затвердженим в установленому чинним законодавством України порядку.
Згідно п.2.1 - п. 2.3 Договору №20/10-10, ціна Договору (вартість робіт за цим Договором, в тому числі склад і обсяг робіт ), є орієнтовною (динамічною) договірною ціною (Додаток №1 до цього Договору), який є його невід'ємною частиною, яка формується на основі кошторисного розрахунку. Орієнтовна Ціна Договору складає 40 000 000,00 (сорок мільйонів) гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн. Договірна ціна змінюється у випадках: а) внесення змін до проектної документації; б) зміни обсягів робіт, та зміни конструктивних проектних, рішень погоджених Підрядником (Замовником); в) внесення змін до норм чинного Законодавства, діючих норм і правил, які впливають на вартість будівництва; г) зміни вартості матеріалів, механізмів, заробітної плати та нормативних показників визначених в ДБН Д.1.1-1-2000. «Правила визначення вартості будівництва». У разі зміни вартості матеріалів, якими забезпечуються роботи, більше, ніж на 10 (десять) % (відсотків) порівняно з кошторисною вартістю таких матеріалів, Сторони мають право переглянути ціну Договору шляхом підписання додаткової угоди до Договору. Ціна Договору може бути збільшена лише шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору і на підставах, визначених цим Договором, лише у випадку погодження збільшення договірної ціни Підрядником (Замовником). Якщо під час виконання робіт виникне необхідність у виконанні додаткових будівельно- монтажних робіт, не передбачених проектною документацією та кошторисним розрахунком, то Субпідрядник приступає до виконання додаткових будівельно-монтажних робіт лише після укладення про це додаткової угоди до цього Договору. Договірна ціна розраховується виходячи з наступних показників: середньомісячна заробітна плата робітників, при виконанні цього Договору розраховується згідно рекомендованого Міністерством регіонального розвитку та будівництва України середнього рівня заробітної плати при середньому розряді робіт 3.8., відповідно ДБН Д.1.1-1-2000; вартість матеріально-технічних ресурсів приймається по нормативним витратам Субпідрядника, що виконують конкретний обсяг робіт за найнижчими цінами у регіоні (згідно з накладними та іншими первинними документами, що підтверджують придбання матеріалів, калькуляції на машини і механізми в тому числі і для машин іноземного виробництва); заготівельно-складські витрати розраховуються за усередненими відсотковими показниками, згідно ДБН Д.1.1-1-2000; розрахунок загальновиробничих витрат проводиться за усередненими показниками по видах робіт, згідно ДБН Д. 1.1 -1 -2000; додаткові витрати при виконанні робіт в зимовий період по видам будівництва згідно ДБН Д.1.1-1-2000 по розрахунку; додаткові витрати при виконанні робіт в літній період згідно ДБН Д.1.1-1-2000 по розрахунку; прибуток за видами будівництва в межах рекомендованих згідно ДБН Д.1.1-1-2000 Дод.№12 таб. 1, згідно проекту; адміністративні витрати за видами будівництва в межах рекомендованих Мінрегіонбудом відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000; податки, збори, обов'язкові платежі, визначені чинним законодавством (комунальний податок). Фінансування робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Фінансування робіт визначається Планом фінансування виконання робіт (додаток № 3 до цього Договору) і здійснюється за умови надходження коштів від Замовника. Субпідрядник щомісячно узгоджує з Підрядником план фінансування.
Пунктами 5.1 - 5.4 даного Договору, передбачено, що Субпідрядник приймає на себе зобов'язання по забезпеченню будівельними матеріалами, інструментами, засобами, будівельною технікою (далі - матеріально-технічні ресурси) та робочою силою, необхідними для виконання робіт, передбачених цим Договором. Закупівля будівельних матеріалів та ціна закупівлі повинна бути узгоджена із Підрядником. В разі використання в процесі виконання робіт матеріально - технічних ресурсів Підрядника, передача матеріально - технічних ресурсів від Підрядника Субпідряднику оформляється Актом купвлі-продажу. Якість матеріальних ресурсів, що використовуються Субпідрядником при виконанні робіт, повинна відповідати вимогам державних норм, стандартів та технічних умов і підтверджуватися сертифікатами, технічними паспортами та іншими документами, що підтверджують їх якість, копії яких Субпідрядник зобов'язаний передати Підряднику на першу його вимогу до початку їх застосування. Субпідрядник несе повну відповідальність за неналежну якість та зберігання матеріальних ресурсів, які ним використовуються, та несе ризик їх випадкового знищення. У разі виявлення використання матеріальних ресурсів неналежної якості, Субпідрядник за власний рахунок здійснює їх заміну на матеріальні ресурси належної якості та відшкодовує Підряднику всі понесені з вини Субпідрядника у зв'язку цим збитки в повному обсязі.
Відповідно до п. 6.1 даного Договору, Субпідрядник зобов'язаний: прийняти проектну документацію та будівельний майданчик за відповідними актами прийому-передачі; забезпечити дотримання на будівельному майданчику необхідних протипожежних заходів, а також заходів із техніки безпеки, охорони праці та навколишнього середовища; у разі необхідності звести на території будівельного майданчику всі тимчасові споруди, необхідні для зберігання матеріальних ресурсів та виконання робіт за цим Договором в місці попередньо погодженому Підрядником; у разі необхідності забезпечити огородження, прийнятої частини будівельного майданчика; одержати всі дозволи та інші необхідні для виконання робіт документи, забезпечити їх погодження з уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до чинного в Україні законодавства, в тому числі і спеціальні дозволи на проїзд до будівельного майданчика. у порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконати всі передбачені Договором Роботи; при приєднанні до точки підключення до мережі електропостачання та/або водопостачання відшкодувати Підряднику кошти за електричну енергію та воду, які споживаються Субпідрядником в процесі виконання робіт, згідно актів, оформлених Сторонами; забезпечити можливість здійснення технічного та авторського нагляду за роботами; залучати до виконання робіт інші організації з додержанням процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, передбаченої Постановою КМ України від 17.10.2008 року № 921 «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» за згодою Підрядника, залишаючись відповідальним перед Підрядником за результати їхньої роботи. Надавати уповноваженим представникам Підрядника безперешкодний доступ протягом усього часу виконання робіт до всіх місць виконання робіт в будь-який час їх виконання; на першу вимогу надавати всю документацію, пов'язану з виконанням робіт, для ознайомлення та зняття копій представниками Підрядника; забезпечити повне і своєчасне ведення та передачу Підряднику виконавчої документації передбаченої чинним законодавством України і цим Договором, яка необхідна для введення робіт в експлуатацію, призначити осіб, відповідальних за її ведення, забезпечити підготовку Об'єкту будівництва до пред'явлення Державній приймальній комісії (в разі необхідності Робочій комісії), а також вчинити всі інші необхідні дії, передбачені чинним законодавством України, що забезпечать введення Об'єкту будівництва в експлуатацію; після повного виконання робіт надати Підряднику всю необхідну виконавчу документацію, а також інші документи, які свідчать про відповідність нормативним вимогам матеріальних ресурсів, що були використані при виконанні робіт; передавати Підряднику Акти КБ-2в та Довідки КБ-3, інші акти приймання-передачі, у порядку та на умовах, визначених цим Договором; до прийняття Робіт в експлуатацію забезпечити зберігання матеріально-технічних ресурсів та результатів виконаних робіт.
Позивачем надано суду копії: платіжних доручень, податкові накладні Акти приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, що підтверджують виконання сторонами умов договору.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).
Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.
Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.
У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних підприємств під час укладання та виконання договорів.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржений договір сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.
Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, дані контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.
Податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток, як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності правочинів або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними":при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.
Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.
Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.
З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що отримані послуги Позивачем були використані в господарській діяльності та в подальшому реалізовано.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від №0000962260 від 15.03.2013р. підлягають задоволенню.
Аналогічна позиція викладена в Постанові ВАСУ від 19 грудня 2012 р. К/9991/64526/12; Постанові ВАСУ від 05 вересня 2012 року К/9991/42479/12; Ухвалах ВАСУ: від 07 листопада 2012 К/9991/48571/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 15.03.2013 р. № 0000962260 з урахуванням прийнятого рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві щодо ПрАТ "Індбуд" в повному обсязі.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук