№ провадження 11/781/749/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Куценко О.В.
Категорія - Грабіж Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Новіцький Е. Й.
29.08.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Новіцького Е.Й.,
суддів Ремеза П.М., Поступайло Н.І.,
за участі прокурора Агеєва В.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Суботці, Знам'янського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, який не працює, не одружений, проживає за адресою:, АДРЕСА_1 судимого, востаннє:
- 01.11.2005 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки десять місяців, звільнений постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.05.2009 року умовно достроково на один рік двадцять один день;
- 09.09.2010 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, звільнений 22.06.2012 року по відбуттю строку покарання,
засуджено за ч.2 ст.186 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
Постановлено стягнути на користь держави судові витрати у розмірі 666 гривень 80 копійок.
Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за наступних обставин.
ОСОБА_4, 14 вересня 2012 року, близько 23 години 00 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_5, який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_5 ззаду та наніс тому своєю ногою удар по правій нозі, спричинивши фізичний біль. Від нанесеного удару, потерпілий ОСОБА_6 впав на землю та не міг підвестись, так як вдарився рукою та головою об землю. Після чого, ОСОБА_4 з передньої лівої кишені джинсів потерпілого ОСОБА_5 повторно відкрито викрав мобільний телефон марки «NOKIA ASHA 302», вартість якого, згідно з висновком товарознавчої експертизи НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області № 1545 від 01.10.2012 року, становить 900 гривень, із сім-карткою оператора мобільного зв'язку МTC, на рахунку якої знаходились гроші в сумі п'яти гривень, та із картою пам'яті ємністю 2 гігабайта.
Крім того, ОСОБА_4 викрав у потерпілого з задньої правої кишені джинсів гроші в сумі 20 гривень, а також відкрито викрав з безіменного пальця лівої руки срібну печатку 925 проби, вагою 5 грамів, вартість якої згідно з висновком товарознавчої експертизи ОНДІСЕ в Кіровоградській області № 3366/26 від 31.10.2012 року становить 90 гривень.
Після цього, ОСОБА_4 з викраденим з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми навмисними, протиправними діями потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на. загальну суму 1065 гривень.
В апеляції захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засудженого та доведеності його вини, просить вирок суду змінити та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання, не врахував вік останнього, його стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, а також той факт, що винний має на вихованні двох неповнолітніх дітей.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який висловився про те, що апеляція задоволенню не підлягає, і просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, вважаючи його законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінальної справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, досудове та судове слідство по ній проведені із додержання вимог ст. 22 КПК України ( в ред. 1960 року), та оскільки ніким із учасників судового процесу юридична кваліфікація інкримінованого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України злочину не оспорюється, колегія суддів апеляційного суду не входить в обговорення доведеності вини засудженого, та вважає, що суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину та правильно кваліфікував дії останнього за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
При призначенні покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, правильно врахував тяжкість вчиненого злочину, що відноситься до категорії тяжких, умисних, корисних злочинів, особу винного, котрий посередньо характеризується, є неодноразово судимою особою у минулому, злочин вчинив маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а тому обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення винного без ізоляції його від суспільства та призначив ОСОБА_4 покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Доводи апеляції захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_4, про те що судом першої інстанції при призначенні його підзахисному покарання не враховано характеристик особи останнього як сімейний стан, стан здоров'я, вік, - свого підтвердження не знайшли.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, - вони не містять відповідних даних на підтвердження того, що винний за станом свого здоров'я не може утримуватись під вартою, відбуваючи покарання у відповідній установі.
Що стосується посилань апелянта на те, що судом не прийнято до уваги сімейний стан, - вказане не відповідає дійсності, оскільки судом враховано, що винний є не одруженим та на вихованні має двох неповнолітніх дітей, про що вказано у вступній та мотивувальній частинах вироку відповідно.
Аргументи апеляції про те, що судом не враховано віку ОСОБА_4 при призначенні йому покарання - є безпідставними, так як винний, ІНФОРМАЦІЯ_5, не є особою похилого віку або неповнолітньою особою, а відтак, враховуючи наявність непогашеної судимості, судимостей у минулому, посередніх характеристик винного, суд дійшов правильного та законного висновку про те, що підстав для застосування щодо винного положень статей 69 та 75 КК України немає, та призначив покарання, майже мінімальне у межах санкції частини статті обвинувачення, із його реальним відбуванням.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляції свого підтвердження не знайшли, а тому підстави для зміни вироку суду першої інстанції, як того просить апелянт, - відсутні.
Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України (в ред. 1960 року), п. 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2013 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
Судді:
Новіцький Е.Й. Поступайло Н.І. Ремез П.М.