269/3390/13-к
№ 1-кп/269/186/2013
іменем України
13 серпня 2013 року Совєтський районний суд м. Макіївки Донецької області
у складі:
Головуючого судді: Апалькової О.М.
при секретарі: Курепіній М.Ю.
за участю прокурора: Бормотова Д.О.
за участю захисника: ОСОБА_1
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Совєтського районного суду м. Макіївки кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013050970001256 від 12.07.2013року по обвинуваченню:
ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївки Донецької області, громадянина України, із базовою середньою освітою, не працюючого, не одруженого,в силу ст.89 КК України не судимого, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,-
10 липня 2013 року приблизно о 20-й годині ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,з дозволу ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходився на подвір'ї будинку за адресою: АДРЕСА_2 де у ОСОБА_2 виник намір на вчинення крадіжки мобільного телефону »Nokia 311» що належить ОСОБА_3 Реалізуючи свій злочинний намір,та будучи впевненим,що за його діями ніхто не спостерігає,ОСОБА_2 шляхом вільного доступу, таємно,протиправно,із корисливих спонукань,зі стола у альтанці на подвір'ї будинку за вищезазначеною адресою,вчинив крадіжку мобільного телефону»Nokia 311вартістю 950,09 грн., в якому знаходилась картка пам'яті «Тranscend «ємністю 2Гб,вартістю 42 грн.,та сім-картка мобільного оператора «МТС» вартістю 10 грн.,спричинивши своїми злочинними діями матеріальний збиток ОСОБА_3 на суму 1002,09 грн.,після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Допитаний в підготовчому судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно10.07.2013 року о 20-й годині він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,з дозволу ОСОБА_3, знаходився на подвір'ї будинку за адресою: АДРЕСА_2 де у нього виник намір на вчинення крадіжки мобільного телефону»Nokia 311» якій належав потерпілій. Потім він, шляхом вільного доступу зі стола у альтанці на подвір'ї будинку вкрав мобільний телефон »Nokia 311» в якому знаходилась картка пам'яті «Тranscend« ємністю 2Гбта сім-картка мобільного оператора «МТС». Телефон продав, а гроші він витратив на свої потреби. У вчиненому розкаюється.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що умисні дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна(крадіжка).
Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про примирення від 26.07.2013року, укладена між потерпілою ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_2, відповідно до якої останній беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні, у вчиненому розкаюється.
В підготовчому судовому провадженні ОСОБА_2 просив затвердити угоду про примирення між ним та потерпілою.
Потерпіла підтвердила обставини викладені в угоді, факт її укладення та підписання, просила її затвердити.
Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст.185 КК України у вигляді 200 годин громадських робіт.
Сторонам роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, зокрема для обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положенням ст.ст. 394 і 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених ч.5 ст.474 цього Кодексу; для потерпілої - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Обвинуваченому також роз'яснено, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим. Згідно ч. 3 ст. 469 цього ж Кодексу, угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному проваджені у формі приватного обвинувачення.
Злочин, у вчиненні якого обвинуваченийвизнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України, віднесений до категорії середньої тяжкості, а отже угода про примирення укладена відповідно до вимог закону.
В підготовчому судовому провадження обвинувачений ОСОБА_2 стверджував, що цілком розуміє свої права, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, які їй роз'яснені судом.
Крім цього, обвинувачений зазначив, що вищевказана угода про примирення, укладена нею з потерпілою добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
У підготовчому судовому провадженні встановлено, що потерпіла ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 5 ст. 474 КПК України. Судом також встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Суд перевіривши угоду встановив, що вона складена відповідно до вимог ст. 471 КПК України; її умови не суперечать нормам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб; взяті на себе за угодою зобов'язання обвинуваченим можуть бути виконані; узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтею 65 КК України.
Заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти затвердження угоди про примирення, виходячи з позиції обвинуваченого, висловленого в судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, позиції потерпілої, якій зрозумілі наслідки затвердження угоди, враховуючи вимоги діючого законодавства, розглянувши угоду про примирення, матеріали кримінального провадження, суд вважає, що укладання угоди сторонами є добровільною, відповідає вимогам передбаченим ст. ст. 469, 471 КПК України та може бути затверджена судом.
Кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.185 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, існують достатні фактичні підстави для винуватості обвинуваченого, враховані обставини ст.ст.66,67 КК України.
Умови угоди є добровільними, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, виконання угоди обвинуваченим є можливим.
Суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.
Речовий доказ мобільний телефон»Nokia 311» необхідно повернути за належністю його власнику - ОСОБА_3
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення від 26 липня 2013 року по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2 за ч.1ст.185 КК України між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3.
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 200 годин громадських робіт
Речовий доказ мобільний телефон »Nokia 311» повернути за належністю його власнику - ОСОБА_3
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Совєтський районний суд м. Макіївки Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. М. Апалькова