Справа №:0101/648/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Ізотенко Д.О.
№ провадження:22-ц/190/3939/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.
"22" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Дралла І.Г.,
суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В.,
при секретарі:Почотовій Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення з квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 на заочне рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 13 березня 2013 року, -
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення з квартири з підстав статті 109 ЖК України.
Вимоги мотивовані тим, що 31 жовтня 2012 року ТОВ «ТД ЕЛІТ СЕРВІС» проведені прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_7 ОСОБА_9, ОСОБА_8. по 1/3 частки кожному. Переможцем прилюдних торгів з реалізації вищевказаної квартири стала ОСОБА_6, яка набула право власності на зазначену квартиру. Вона приймала спроби зустрітися з відповідачами та повідомити їх проте, що вона є єдиним власником вищевказаної квартири і вони повинні звільнити квартиру, однак відповідачі не йшли на контакт. Позивачка письмово повідомила відповідачів про необхідність звільнити квартиру, але вони досі проживають у квартирі, у зв'язку з чим ОСОБА_6 просить суд виселити ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення за правилами статті 109 ЖК України.
Заочним рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 13 березня 2013 року позовні вимоги задоволені.
Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1 у відповідності до положень статті 109 ЖК України.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_10, в інтересах ОСОБА_7, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити у справі нове рішення про відмову у позові. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянт посилається на те, що спірна квартира не була реалізована як предмет іпотеки, у зв'язку з чим суд безпідставно застосував статтю 109 ЖК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що 31 жовтня 2012 року ТОВ «ТД ЕЛІТ СЕРВІС» Кримська філія були проведені прилюдні торги з реалізації нерухомого майна. За результатами проведених торгів ОСОБА_6 придбала квартиру АДРЕСА_1, що вбачається з актів про проведення прилюдних торгів від 12 листопада 2012 року. Спірна квартира є предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 28 грудня 2006 року. Згідно свідоцтва про право власності зареєстрованих в реєстрі за №1994, 1992, 1990 власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 Факт звернення позивачки до відповідачів з пропозицією добровільно звільнити квартиру підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів від 4 січня 2013 року та поштових конвертів. Таким чином, враховуючи вимоги статей 317, 319 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача, як власника нерухомого майна, порушуються відповідачами та порушене право власності підлягає судовому захисту шляхом виселення їх з квартири за правилами статті 109 ЖК України.
Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
ОСОБА_6 ставить питання щодо виселення відповідачів з підстав статті 109 ЖК України і саме на цій правовій підставі позову її представник наполягав у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільнюють жиле приміщення у встановлений або іншій погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Таким чином стаття 109 ЖК України регулює відносини щодо виселення громадян з жилих приміщень у разі звернення стягнення на предмет іпотеки. У даному випадку виселеним громадянам надається інше жиле приміщення, яке повинно бути зазначене у рішенні суду.
Звернення стягнення на предмет іпотеки регулюється Законом України «Про іпотеку» стаття 33 якого визначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду визначено у статті 39 Закону України «Про іпотеку», яка визначає як підставу для звернення стягнення на предмет іпотеки подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У даному випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1, не відбувалося і відповідного рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або договору про задоволення вимог іпотекодержателя не існує.
Спірна квартира була реалізована з прилюдних торгів як майно боржників на підставі рішення Алуштинського міського суду від 24 листопада 2010 року про стягнення заборгованості за кредитним договором. Тобто квартира була реалізована не як предмет іпотеки, а на загальних підставах згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
За таких обставин на спірні правовідносини не поширюється дія статті 109 ЖК України і ОСОБА_7 не можуть бути виселені з квартири за правилами статті 109 ЖК України, на застосуванні якої наполягає позивачка і з підстав якої заявлені позовні вимоги.
Враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про виселення без надання іншого житлового приміщення за правилами статті 109 ЖК України, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до статті 309 ч.1 ЦПК України, з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.
Заочне рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 13 березня 2013 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення з квартири.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді
Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.