29 серпня 2013 р.Справа № 2а-2966/12/2170
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Яковлева Ю.В.
судді -Запорожана Д.В.
судді -Жука С.І.
при секретарі -Синявській І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Виробничо-торгівельна фірма "Агростандарт" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
встановила:
Позивач приватне підприємство "Виробничо-торгівельна фірма "Агростандарт" 12.07.2012 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12.03.12 року № 0001842301 про застосування штрафу в сумі 170 гривень за ненадання декларації по збору за спеціальне використання водних ресурсів, № 0001852301 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 459369 гривень, № 0001822301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1632927 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 238040 гривень, № 0001832301 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2402895 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 463490 гривень.
Також просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками розгляду скарги ДПС у Херсонській області, а саме: № 0003772200 про збільшення податку на прибуток на суму 1632927 гривень та штрафними санкціями на суму 115945 гривень, № 0003782200 про збільшення податку на додану вартість на сум 2402895 гривень та штрафними санкціями 786306 гривень 25 коп.
Позивач зазначав, що правочини з ТОВ "Українська зернова логістична компанія", ТОВ "Кістанов і К", ТОВ "Укрзовнішхімпром", ПП "КФ "Зернопласттрейд" на поставку товарів оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України, є правомірними, висновки щодо нікчемності правочинів суперечать дійсним обставинам господарської діяльності, не вказано які норми цивільного, господарського законодавства порушені позивачем, чи є вирок суду щодо скоєння злочинів конкретними посадовими особами. Позивач звертає увагу суду на те, що до компетенції податкової інспекції не входить встановлення нікчемності угод при проведенні перевірок платників податків. Придбані товари використані у власній господарській діяльності. У позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, видані платниками ПДВ, сплачено постачальникам у повному обсязі ПДВ у складі вартості поставлених товарів та послуг, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, що слідує виконання підприємством всіх умов чинного законодавства під час формування податкового кредиту, при цьому всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку на придбання товару оформленні у відповідності до вимог ПКУ та Закону України від 16.07.99 року №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Законодавство передбачає відповідальність за неналежне виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету саме для платника ПДВ - юридичної особи, а не покупця товарів. Позивач стверджує про відсутність законодавчих підстав для корегування валових витрат та податкового кредиту на суму дебіторської заборгованості по контрагентам, які ліквідовані і зняті з державного реєстру чи по яким закінчився строк позовної давності, а товар не надійшов, тому вимоги податкової інспекції не мають правового обґрунтування. Позивач вказує на порушення порядку проведення перевірок, відсутність в акті перевірки первинних документів, на підставі яких фіксуються порушення. Зазначає, що не є платником збору за спеціальне використання води, тому не зобов'язаний подавати декларацію.
Представник позивача в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги.
Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (відповідач) заперечували проти позову, просили суд відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що при проведенні перевірки відповідачем були використані матеріали зустрічних перевірок контрагентів (постачальників) позивача, змісти яких свідчать про відсутність організаційно - розпорядчих господарських умов необхідних для здійснення поставок позивачу товарів, складських приміщень, домоволодінь, автомобільного транспорту, трудових ресурсів тощо. Операції позивача з ТОВ "Українська зернова логістична компанія", ТОВ "Кістанов і К", ТОВ "Укрзовнішхімпром", ПП "КФ "Зернопласттрейд" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача", яким виступає позивач. Крім того, позивач порушив п. 5.1 ст. 5 Закону України "По оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.1, 138.2 ст. 138, п. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не відкоригував валові витрати на суму дебіторської заборгованості по контрагентам які вже ліквідовані і зняті з державного реєстру чи по яким закінчився строк позовної давності, а товар не надійшов. В зв'язку із закінченням строку позовної давності та відсутності отриманого товару та послуг, за який здійснено передоплату, вказану передоплату не можна вважати витратами платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.01.13 року просила відмовити в задоволенні позову.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року позов приватного підприємства "Виробничо-торгівельна фірма "Агростандарт" було задоволено.
Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 12 березня 2012 року №№ 0001842301, 0001852301, 0001822301, 0001832301, від 28.05.12 № 0003772200, 0003782200.
В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що приватне підприємство "Виробничо-торгівельна фірма "Агростандарт" є юридичною особою, платником податків, в тому числі податку на додану вартість, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні.
Працівниками ДПІ у м. Херсон Херсонської області ДПС була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 року по 30.09.11 року, за наслідками перевірки складено акт від 22.12.11 року № 4446/23-5/33277168. В акті перевірки вказано, що 17.11.11 року співробітниками податкової міліції були вилучені первинні бухгалтерські документи за період 01.04.10 року - 30.11.11 року (видаткові та прибуткові накладні, отримані та видані податкові накладні) та технічні засоби підприємства. УПМ ДПА у Херсонській області надало вилучені документи до перевірки.
Перевіркою встановлено порушення:
- пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2.пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 138.1 п. 138, пп. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, підприємством занижений податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 632 927 гривень, в тому числі: за 2-4 квартали 2010 року заниження в сумі 463773 гривень, за І-й квартал 2011 року в сумі 680773 гривень, за 2-3 квартал 2011 року заниження в сумі 488381 гривень, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток 2-3 квартали 2011 року в сумі 459369 гривень, в тому числі за 3-й квартал 2011 року у сумі 459369 гривень;
- пп. 7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також ч. 1 ст.203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України) та до вимог п. 187.1 ст.187, п. 198.1, п.198.6 статі 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, підприємством занижено податок на додану вартість на 2 402 895 гривень, а саме - за квітень 2010 року у сумі 189795 гривень, травень 2010 року у сумі 1205 гривень, червень 2010 року у сумі 16308 гривень, серпень 2010 року у сумі 200491 гривень, жовтень 2010 року у сумі 154213 гривень, лютий 2011 року у сумі 199451 гривень, березень 2011 року у сумі 323358 гривень, квітень 2011 року у сумі 17116 гривень, травень 2011 року у сумі 9693 гривень, вересень 2011 року у сумі 1291265 гривень;
- ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та на порушення п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством неправомірно включено до складу податкових зобов'язань ПДВ з вартості товару, який був предметом нікчемного правочину та документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій визнані недійсними, по ЗЕТОВ "Інтервес", ТОВ "Хлібекспорт", ТОВ "СП "НІБУЛОН", ПП "Серна", ТОВ "Нью Волрд Грейд Юкрейн", ТОВ "Поле-Порт", ТОВ "Альтаір Юг", ПП "Агроекспо", ПП "Лесік ЈТ"; ТОВ "Будтехінженерінг", ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів", ТОВ "ТД "Укрімпал", ТОВ "Інтетрейд Груп", ТОВ "СП "Злато Таврії" в періодах: у квітні 2010 року - 74156,91 гривень, у червні 2010 року - 279256,78 гривень, у серпні 2010 року - 386556,99 гривень, у листопаді 2010 року - 159027,31 гривень;
- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також ч. 1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані па реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного Кодексу України) та до вимог статі 198, ст.201 п. 201.4, 201.6, 201.10 Податкового Кодексу України підприємством включено до складу податковою кредиту суми ПДВ по ТОВ "УЗЛК", ТОВ "Агрооіл Групп", ТОВ "Кістанов і К", ПП "КФ "Зернопласттрейд" угоди, з якими визнано нікчемними по періодам: у квітні 2010 року - 74156,91 гривень, у червні 2010 року - 279256,78 гривень, у серпні 2010 року - 386556,99 гривень, у листопаді 2010 року - 159027,31 гривень, у грудні 2010 року - 156912,87 гривень;
- пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; пп.. 4.1.1, пп..4.1.2, пп.. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не надано нову звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року;
- п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, не надано податкову декларацію збору за спеціальне використання води за перше півріччя 2011 року.
Перевіркою було встановлено вчинення позивачем правочинів без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.
У квітні - 2010 року - березні 2011 року, квітні 2011 року, вересні 2011 року позивач придбав у ТОВ "Українська зернова логістична компанія", м. Херсон, (далі - ТОВ "УЗЛК") сільськогосподарську продукцію, послуги, інші товари, за період квітень 2010 року - березень 2011 року до валових витрат була віднесена сума 6559637 гривень 15 коп. до податкового кредиту - 954739,10 гривень.
Використовуючи відомості акту від 14.09.11 №3329/23-2/36505023, податкова дійшла до висновку про відсутність документального підтвердження господарських операцій, ТОВ "УЗЛК" є транзитером не існуючих товарів між фіктивними підприємствами та покупцями товарів, послуг з огляду на відсутність будь-яких основних фондів, транспорту, наявність сумнівного постачальника товарів ТОВ "Вектра Дон" (визнано банкрутом, в стадії припинення, відсутнє за юридичною адресою, одна особа працююча, декларації за січень 2011 року не визнана податковою звітністю). ДПІ при проведені перевірки прийняла до уваги подальшу реалізацію товарів, придбаних у ТОВ "УЗЛК", та виклала висновок про завищення валових доходів за той же період в сумі 3746911 гривень та завищення податкових зобов'язань 749382 гривень 20 копійок.
В квітні 2011 року позивач отримав від ТОВ "УЗЛК" товари, що призвело до завищення валових витрат за 2-й квартал 2011 року на 532151,10 гривень, завищення податкового кредиту на суму 106430,22 гривень, завищення валових доходів на суму 532151,10 гривень, завищення податкових зобов'язань по покупцям ТОВ "Мораксель" на суму 84883 гривень 67 коп., ТОВ "Агро-Капітал" на суму 107732 гривень 75 коп. ПДВ. Висновки ДПІ ґрунтуються на відомостях акту від 28.09.2011 року № 3341/23-33277168 позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "УЗЛК".
Відповідач встановив стосунки між позивачем та ТОВ "УЗЛК" у вересні 2011 року на суму 4260652,60 гривень, крім того ПДВ 852130,52 гривень з акту про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських відносин ТОВ "УЗЛК" за вересень 2011 року від 23.11.11 року № 72/15-2/36505023 вбачається, що з 27.10.2011 року директором є гр. ОСОБА_7 (мешкає у м. Київ). Попередній директор, який займав посаду у вересні 2011 року, ОСОБА_8 від надання пояснень відмовився, документів на перевірку не надав, посилаючись на постійні відрядження. Проведено обстеження податкової адреси: м. Херсон, вул. 9-го Січня, буд. 15, к. 51, службових осіб ТОВ "УЗЛК" не встановлено. Декларація з податку на додану вартість ТОВ "УЗЛК" за вересень 2011 року не була прийнята органом ДПС як податкова звітність. В результаті цього встановлено, що ПП "ВТФ "Агростандарт" завищено за вересень 2011 року податковий кредит з ПДВ на суму 852130,52 гривень ДПІ не було встановлено подальшу реалізацію.
У серпні 2010 року ПП "ВТФ "Агростандарт" мало взаємовідносини з ТОВ "Кістанов і К". ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Кістанов і К" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків - контрагентами за період березень - квітень, червень - листопад 2010 року (акт від 16.03.2011 №315/23-300/36099615). За результатами перевірки встановлено порушення ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Даний постачальник не мав умов для виконання поставки товарів, відсутні основні фонди, достатніх трудових ресурсів (в штаті одна особа директор). На момент перевірки (березень 2011 року) не знаходиться за юридичною адресою, має сумнівних постачальників, які також не мають основних фондів, земельних ділянок. Підприємством ТОВ "Кістанов і К" відображено у податковому кредиті серпня 2010 року обсяг операцій з позивачем на суму ПДВ 473751 гривень 27 копійок. По первинним документам, дослідженним в процесі перевірки, частково встановлено подальшу реалізацію товару. Тому за наслідками встановлених перевіркою порушень підприємством ПП "ВТФ "Агростандарт" стосовно правових відносин з ТОВ "Кістанов і К" податкова служба виявила: завищено валові витрати за 3 квартал 2010 року на суму 2368756,40 гривень, завищено податковий кредит з ПДВ за серпень 2010 року на суму ПДВ - 473751,28гривень, завищено валові доходи за 3 квартал 2010 року на суму 1532643,3 гривень, завищено податкові зобов'язання з ПДВ за серпень 2010 року на суму ПДВ - 306528,66 гривень.
У вересні 2010 року ПП ВТФ "Агростандарт" мало взаємовідносини з ПП "КФ "Зернопласттрейд" по придбанню горіху на суму 89658 гривень 35 коп., крім того ПДВ 17931 гривень 67 коп. ДПІ посилається на відсутність документів про перевезення товару автотранспортом (товарно-транспортні накладні). ДПІ вказує на те, що основним постачальником ПП "КФ "Зернопласттрейд" у вересні 2010 року було ПП "Імперія Гів" (акт № 728/23-2/35788909 від 15.03.11 року, за результатами перевірки визнано "нікчемними" угоди між постачальниками та покупцями за вересень 2010 року внаслідок відсутності за юридичною адресою та не встановлення місцязнаходження підприємства та первинних бухгалтерських документів). Перевіркою ПП "Імперія Гів" встановлено порушення ч. І ст.201, ч.1-6 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Імперія Гів" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України. ДПІ прийшла до висновку про завищення витрат на 89658 гривень 35 коп., а завищення податкового кредиту за вересень 2010 року на 17931 гривень 67 коп. по операціям ПП "КФ "Зернопласттрейд".
Під час перевірки господарських стосунків ПП "ВТФ "Агростандарт" з постачальником аміачної селітри в лютому 2011 року на суму 673310 гривень 65 коп., крім того ПДВ 134662 гривень 13 коп. ТОВ "Укрзовнішхімпром" вказано на відсутність товарно-транспортних накладних та не виявлена подальша реалізація товару. У зв'язку з чим валові витрати завищені на 673310,65 гривень, податковий кредит завищений за лютий 2011 року на 134662 гривень 13 копійок.
Загальна сума завищення валового доходу позивача склала 5811706 гривень, в тому числі за 2-й квартал 2010 року на 1767069 гривень, за 3-й квартал 2010 року на суму 1932785 гривень, за 4-й квартал 2010 року на 1579701 гривень, за 2-й квартал 2011 року на 532151 гривень, завищення валового доходу відбулось внаслідок відображення в обліку реалізації продукції, придбаної позивачем за нікчемними угодами.
Завищення валових витрат склало 12857257 гривень, в тому числі за 2-й квартал 2010 року у сумі 1848607 гривень, за 3-й квартал 2010 року у сумі 3355420 гривень, за 4-й квартал 2010 року у сумі 1930618 гривень, за 1-й квартал 2010 року у сумі 2723090 гривень, за 2-й квартал 2010 року у сумі 557151 гривень, за 3-й квартал 2011 року у сумі 2442371 гривень. В загальній сумі завищення валових витрат суму 10223514 гривень склала вартість товару (соняшник, пшениця, ячмінь, ріпак), придбаного за нікчемними правочинами у ТОВ "УЗЛК", ТОВ "Кістанов і К", ТОВ "Укрзовнішхімпром", ПП "КФ "Зернопласттрейд".
Крім того, податкова інспекція встановила порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.1, 138.2 ст. 138, п. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, а саме: підприємством не відкориговано (не зменшено) валові витрати на суму дебіторської заборгованості 2387042 гривень в 2-му кварталі 2010 року, 2-му кварталі 2011 року та 3-му кварталі 2011 року, по контрагентам, які отримали авансові платежі, на момент перевірки вже ліквідовані і зняті з державного реєстру чи по яким закінчився строк позовної давності, а товар не надійшов.
Так, в червні 2007 року позивач мав взаємовідносини з ПП "ТК "Зерноком", здійснив передоплату в сумі 199610 гривень 21 коп., включивши суму без ПДВ 166372 гривень до складу валових витрат. ПП "ВТФ "Агростандарт" здійснило передоплату СФГ "ДЕН" у березні 2008 року в сумі 30000 гривень з ПДВ та включило суму без ПДВ - 25000 гривень до складу валових витрат. У вересні 2008 року позивач мав господарські відносини з ПП "ТК "Зернотранс", яке має стан платника "триває ліквідаційна процедура". ПП "ВТФ "Агростандарт" здійснило передоплату ПП "ТК "Зернотранс" у вересні 2008 року в сумі 2 634 803,68 гривень з ПДВ та включило суму без ПДВ - 2 195 669,73 гривень до складу валових витрат.
Станом на 30.09.11 року товари від вказаних контрагентів позивачу не поставлено. У зв'язку з ліквідацією підприємств та закінчення строку позовної давності надходження товару неможливо. Відповідач посилається на п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", діючого на час здійснення авансів, який передбачає, що валові витрати виробництва та обігу визначались як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.3. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг. У зв'язку із закінченням строку позовної давності та відсутності отриманого товару та послуг, за який здійснено передоплату, вказану передоплату не можна вважати витратами платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності в розумінні п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зазначений товар та послуги не можуть бути фактично використані підприємством у власній господарській діяльності.
Внаслідок порушення п. 138.11 ст. 138 ПК України позивачем завищено в другому кварталі 2010 року, другому-третьому кварталах 2011 року валові витрати на суму 246701 гривень внаслідок арифметичної помилки, неправильно відкореговано показники у рядку 06.5 "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати".
Також в акті перевірки вказано про завищення амортизаційних витрат у вигляді тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.11, яка відображена в декларації з податку на прибуток по рядку 06.5.27 декларацій 2-3 кварталів 2011 року на суму 115392 гривень.
Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період 01.04.10 року по 30.09.11 року встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 2 402 895 гривень, а саме: за квітень 2010 року у сумі 189795 гривень, травень 2010 року у сумі 1205 гривень, червень 2010 року у сумі 16308 гривень, серпень 2010 року у сумі 200491 гривень, жовтень 2010 року у сумі 154213 гривень, лютий 2011 року у сумі 199451 гривень, березень 2011 року у сумі 323358 гривень, квітень 2011 року у сумі 17116 гривень, травень 2011 року у сумі 9693 гривень, вересень 2011 року у сумі 1291265гривень.
При дослідженні правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість було виявлено завищення податкових зобов'язань на 1055910 гривень (внаслідок продажу товарів, придбаних за нікчемними правочинами), в тому числі за квітень 2010 року на 74157 гривень, червень 2010 року - 279256 гривень, серпень 2010 р. - 386557 гривень, листопад 2010 року - 159027 гривень, грудень 2010 року - 156913 гривень, також встановлено заниження податкового зобов'язання на суму 2996947 гривень за липень 2010 року, заниження податкового кредиту у сумі 3095001 гривень за липень 2010 року, завищення податкового кредиту на 3458804 гривень 98 коп. за квітень 2010 року - вересень 2011 року.
Заниження податкового зобов'язання на суму 2996947 гривень за липень 2010 року, заниження податкового кредиту у сумі 3095001 гривень за липень 2010 року не розглядаються в межах даного спору, оскільки цей висновок відповідача не вплинув на загальний розмір заниження ПДВ і стосується неприйняття податковою службою декларації по ПДВ за липень 2010 року, ці дії є предметом оскарження в суді, постанова суду не набрала законної сили.
Згідно нікчемних правочинів у ТОВ "УЗЛК", ТОВ "Кістанов і К", ТОВ "Укрзовнішхімпром", ПП "КФ "Зернопласттрейд" до складу податкового кредиту були включені за квітень 2010 року у сумі 74156 гривень 91 коп., за червень 2010 року у сумі 295564 гривень 38 коп., серпень 2010 року у сумі 553779 гривень 61 коп., вересень 2010 року у сумі 84030 гривень, жовтень 2010 року у сумі 70183 гривень 47 коп., листопад 2010 року у сумі 159027,31 гривень, грудень 2010 року у сумі 156912,87 гривень, лютий 2011 року у сумі 221188,38 гривень, березень 2011 року у сумі 323431,58 гривень, вересень 2011 року у сумі 852130,58 гривень.
Також в акті перевірки зазначено про те, що в квітні 2010 року ПП "ВТФ "Агростандарт" мало взаємовідносини з ТОВ "Агрооіл Групп" (м. Запоріжжя, стан платника "4" - порушено провадження у справі про банкрутство). Згідно інформаційної бази "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" ПП "ВТФ "Агростандарт" має розбіжність з ТОВ "Агрооіл Групп" у сумі ПДВ 190999,57 гривень. Декларація з ПДВ за квітень 2010 року ТОВ "Агрооіл Групп" до ДПІ у Ленінському р-ні м. Запоріжжя визнана ДПІ недійсною. ТОВ "Агрооіл Групп" не скористалось своїм правом, відповідно до законодавства, надати уточнюючий розрахунок. До ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було направлено запит під 19.12.11 року № 41889/7/23-506 про надання інформації щодо підприємства-постачальника ТОВ "Агрооіл Групп", але станом на день перевірки відповіді не отримано. Так як податкові зобов'язання за квітень 2010 року ТОВ "Агрооіл Групп" визнані недійсними, тому і формування податкового кредиту ПП "ВТФ "Агростандарт" в квітні 2010 року, сформованого від ТОВ "Агрооіл Групп", є неправомірним. З вищевикладеного встановлено, що ПП "ВТФ "Агростандарт" відображено у податковому кредиті обсяг операцій за період квітень 2010 року на загальну суму ПДВ 190999,57 гривень, які відповідно до ч. 1, ч.2 ст.215, ч. 1, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним та суперечить інтересам держави і суспільства, та в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. За наслідками встановлених перевіркою порушень підприємством ПП "ВТФ "Агростандарт" стосовно правових відносин з ТОВ "Агрооіл Групп" завищено податковий кредит з ПДВ за квітень 2010 року на суму 190999,57 гривень.
В порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем у складі податкового кредиту у рядку 10.1 Б Декларації липень 2010 року не відкоригована сума ПДВ у розмірі 33268,31 гривень, яка була включена у червні 2007 року по першій події - передплаті у сумі 199610,21 гривень підприємству ПП "ТК "Зерноком" (яке знято з реєстрації 26.12.2008 року), за яким рахується дебетове сальдо по рахунку бухгалтерського обліку 63 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 199610,21гривень. Після зняття з реєстрації юридичної особи така заборгованість вважається безнадійною дебіторською заборгованістю, яка не є об'єктом оподаткування ПДВ. Відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про ПДВ" право на податковий кредит виникає щодо сплаченої суми податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Дане порушення призвело до завищення податкового кредиту у липні 2010 року на суму 33268,31 гривень. Аналогічно, у квітні 2011 року у складі податкового кредиту декларації за березень 2008 року не відкоригована сума ПДВ у розмірі 5000 гривень, яка була включена у 2008 році по першій події - передплаті у сумі 30000 гривень підприємству СФГ "ДЕН" (знято з реєстрації 10.03.11), після зняття з реєстрації юридичної особи така заборгованість вважається безнадійною дебіторською заборгованістю (ст. 159 ПКУ), яка не є об'єктом оподаткування ПДВ, яким згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ є придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг). Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає щодо сплаченої суми податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Порушення призвело у квітні 2011 року до завищення податкового кредиту по ПДВ у сумі 5000 гривень.
У вересні 2011 року у складі податкового кредиту у рядку 10.1 Б Декларації за вересень 2008 року не відкоригована сума ПДВ у розмірі 439133,95 гривень, яка була включена у 2008 році по першій події - передплаті у сумі 2634803,68 гривень підприємству ПП "ТК "Зернотранс" (знято з обліку в ДПІ у м. Херсоні 21.08.10, стан підприємства "розпочата ліквідаційна процедура"). Така заборгованість вважається безнадійною дебіторською заборгованістю, яка не є об'єктом оподаткування ПДВ. Порушення призвело у вересні 2011 року до завищення податкового кредиту по ПДВ у сумі 439133,95 гривень.
Відповідачем також було встановлено неподання позивачем податкової декларації по збору за спеціальне використання водних ресурсів, що є порушенням п. 120.1 ст. 120 ПКУ, це при тому що ПП "ВТФ "Агростандарт" подавалась декларація за 1 та 3 квартали 2011 року.
За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року:
№ 0001842301 про застосування штрафних санкцій на суму 170 гривень внаслідок порушення п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, № 0001822301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 632 927 гривень і нараховування штрафних санкцій на суму 238 040 гривень, за порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4. п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, № 0001852301 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 459 369 гривень за 3 квартал 2011 року внаслідок порушення п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139, п. 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, № 0001832301 про збільшення податку на додану вартість на 2 402 895 гривень та застосування штрафних санкцій на 463 490 гривень внаслідок порушень пп. 7.2.8. п. 7.2., пп. пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.0, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
ПП ВТФ "Агростандарт" оскаржило податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Рішенням ДПС у Херсонській області були змінені тільки розміри штрафних санкцій: збільшено суму штрафної санкцій на 322816 гривень 25 коп. за рішенням № 0001832301 у зв'язку з повторністю порушення та застосуванням штрафу в розмірі 50 %, а не 25 %, та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0001822301 в частині застосування штрафної санкції на суму 122095 гривень 25 коп. у зв'язку із застосуванням штрафної санкції за 1 квартал 2011 року 1 гривень, а не 25 %.
Позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 28.05.12 № 0003772200 про збільшення податку на прибуток на суму 1632927 гривень та штрафними санкціями на суму 115945 гривень, № 0003782200 про збільшення податку на додану вартість на сум 2402895 гривень та штрафними санкціями 786306 гривень 25 коп., тобто з уточненими показниками штрафних санкцій, при цьому попередні податкові повідомлення-рішення не були відкликані, є діючими, тому позивач наполягає на їх скасуванні.
Предметом оскарження в даному спорі є податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні:
від 12.03.12 № 0001842301 про застосування штрафу в сумі 170 гривень за ненадання декларації по збору за спеціальне використання водних ресурсів,
від 12.03.12 № 0001852301 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 459369 гривень,
від 12.03.12 № 0001822301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1632927 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 238040 гривень,
від 12.03.12 № 0001832301 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2402895 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 463490 гривень,
від 28.05.12 № 0003772200 про збільшення податку на прибуток на суму 1632927 гривень та штрафними санкціями на суму 115945 гривень,
від 28.05.12 № 0003782200 про збільшення податку на додану вартість на суму 2402895 гривень та штрафними санкціями 786306 гривень 25 коп.
Основним видом діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля сільсгоппродукцією, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту. Позивач орендує офісне приміщення, вантажні автомобілі, майновий комплекс, розташований в м. Херсоні, Бериславське шосе, 10 (договір позички майнового комплексу), володіє на праві власності автомобілем КАМАЗ 53212. Станом на 01.04.10 року працюючих 12 осіб, за сумісництвом 3 особи, на день перевірки працюючих в штаті 2 особи.
Позивач надав в судове засідання суду 1-ї інстанції копії товарно-транспортних накладних, договорів, копії декларацій, копію протоколу обшуку від 17.11.11 року, а також докази листування зі слідчими та податковими органами по питанню повернення вилучених первинних бухгалтерських та податкових документів, документи не були повернуті.
Спірні рішення ДПІ у м. Херсоні ґрунтуються на неправомірності та нікчемності укладених позивачем угод щодо купівлі товарів. Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору основних фондів, приміщень, чисельності персоналу, наявності транспорту. ДПІ не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальниками є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, який набрав чинності з 01.01.11 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 ст. 139 ПК України).
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначались Законом України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.11 визначаються Податковим кодексом України. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) - чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ визначено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Аналогічні правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 ПК України, відповідно до якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. Згідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість, в порядку передбаченому ст.183 цього Кодексу.
В акті перевірки позивача не зазначено фактів відсутності документального підтвердження правочинів купівлі-продажу. Судом було досліджено всі обставини справи щодо здійснення господарських операцій між ТОВ "ВТФ "Агростандарт" та ТОВ "УЗЛК", ТОВ "Кістанов і К", ТОВ "Укрзовнішхімпром", ПП "КФ "Зернопласттрейд". Суд вважає, що вони носять реальний характер та не мають жодних ознак фіктивності. Отримана позивачем сільськогосподарська продукція оплачена в повному обсязі. Здійснення господарських операцій підтверджується договорами купівлі-продажу, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами, товарно-транспортними накладними. Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та його постачальниками. Первинні бухгалтерські документи та податкові документи оформлені без порушень, що не заперечується відповідачем, податкові накладні видані зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Позивачем надано докази подальшого продажу придбаної продукції, що частково визнає і відповідач, зменшуючи валові доходи та податкові зобов'язання по нікчемним операціям.
З матеріалів справи вбачається, що позивач займається оптовою торгівлею, посередництвом в торгівлі, а така діяльність не визнається автоматично транзитною чи штучною. При цьому позивач користувався послугами ТОВ "УЗЛК", ТОВ "Кістанов і К", ТОВ "Укрзовнішхімпром", ПП "КФ "Зернопласттрейд", які по-суті надавали послуги посередників, не були виробниками продукції. Наявність посередників не вважається автоматичною умовою визнання угоди у ланцюзі поставки нікчемною. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
ТОВ "Українська зернова логістична компанія" (м. Херсон) була постійним постачальником позивачу сільгосппродукції, добрив, послуг по дослідженню ринку сільгосппродукції, пошуку постачальників соняшника та сої з квітня 2010 року по березень 2011 року, квітень 2011 року, вересень 2011 року. Та обставина, що у власності даної юридичної особи не було транспорту, приміщень, не може бути беззаперечним доказом того, що підприємство не здійснювало поставок сільгосппродукції і не могло займатись купівлею-продажем товарів. Відповідач не пояснив, з якої причини це заважає діяльності в сфері посередництва в торгівлі, посилання в акті перевірки на неможливість контрагентом позивача здійснювати господарську діяльність мають характер припущень. На підприємстві в штаті перебувало 6 осіб, директор, який займав посаду у 2010-2011рр. гр.-н ОСОБА_8 надавав письмові пояснення, в яких підтвердив свою діяльність як керівника даного ТОВ, пояснив, що для діяльності орендував складське приміщення, автомобіль.
Допитані в якості свідків в судовому засіданні ОСОБА_9 (директор ТОВ "УЗЛК" до 13 серпня 2010 року) та ОСОБА_8 (директор з 13 серпня 2010 року по жовтень 2011 року) підтвердили поставку продукції позивачу, поставка продукції від ТОВ "УЗЛК" відбувалась на різні хлібоприймальні підприємства Херсонської та Миколаївської областей, як-то: ТОВ СП "Нібулон", ТОВ "Каховський КХП", Херсонський морпорт", ТОВ "Варварівський зерновий комплекс" та інші для подальшого перепродажу або переоформлення на покупців, для здійснення господарської діяльності орендувався транспорт, на підприємстві працювало 7 осіб - менеджерів.
Одним з постачальників ТОВ "УЗЛК" було ТОВ "Вектор-Дон", м. Донецьк, яке було визнано банкрутом 14.03.11 року та знаходиться в стадії ліквідації, декларація по ПДВ за січень, вересень 2011 року не визнана податковою звітністю, основні фонди відсутні, одна особа працююча, підприємство відсутнє за юридичною адресою, має сумнівних постачальників. Діяльність даного підприємства не має відношення до позивача і запобігти будь-яким діям зі сторони цієї юридичної особи позивач не мав можливості. За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.
Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою судом акту від 16.03.11 невиїзної документальної перевірки ТОВ "Кістанов і К", складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, оскільки зі змісту акту вбачається, що Товариство не надавало до перевірки документів, а висновок про нереальність господарських операцій продажу товарів контрагентам був здійснений ДПІ тільки на підставі податкової звітності Товариства. Договори, транспортні накладні, надані позивачем, свідчать про поставку придбаного у ТОВ "Кістанов і К" на різні хлібоприймальні пункти (ТОВ "Поле-порт" в АР Крим ТОВ "АСТІ Советський елеватор", АР Крим, ДП "Херсонський морський торговельний порт", ЗАТ "Дельта Сервіс", склад ПП "ВТФ "Агростандарт" за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 38г), покупцем зазначено ТОВ СП "Нібулон", ПП "Лесік & Т". Товарно-транспортні накладні містять відмітки вантажоодержувачів про його отримання, державної хлібної інспекції про перевірку продукції, в товарно-транспортних накладних, крім іншого, зазначаються: яким транспортом перевозився вантаж, хто був замовником автотранспорту, і прізвища водіїв які його перевозили. Транспортні витрати ніс ТОВ "Кістанов і К". Товарно-транспортні накладні не вилучались податковою міліцією. Доказів того, що позивач не надав ці товарно-транспортні накладні при перевірці на запит податкової інспекції, суду надано не було.
Поставка горіху у вересні 2010 року ПП ВТФ "Агростандарт" від ПП "КФ "Зернопласттрейд" відбулась на ЗАТ "Дніпровський термінал" для покупця ТОВ "Інтервес", замовник транспорту було ПП "Зернопласттрейд". ДПІ посилається на відсутність документів про перевезення товару автотранспортом (товарно-транспортні накладні). Разом з тим, до заперечень до акту перевірки позивачем був наданий договір поставки та товарно-транспортні накладні від 27.09.10 року №№ 790660, 7900662. Та обставина, що товарно-транспортні накладні мають дату раніш укладеного договору, не спростовує факту поставки, оскільки всі інші розрахункові, платіжні, податкові документи оформлені правильно. Товарно-транспортні накладні мають відомості про те, куди завезено товар, відмітка терміналу про факт отримання товару, номера автотранспорту, печатки, підписи сторін. Помилки в оформлені окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Поставка ТОВ "Укрзовнішхімпром" аміачної селітри позивачу в лютому 2011 року на суму 673310 гривень 65 коп., крім того ПДВ 134662 гривень 13 коп. досліджувалась органом державної податкової служби при проведенні документальної невиїзної перевірки, що підтверджується довідкою від 17.05.11 року № 1591/23-6/33277168, при проведені якої були оглянуті оригінали первинних документів, в тому числі щодо перевезення товару залізницею. Ніяких порушень встановлено не було. Крім того, посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження факту поставки товару до покупця не є беззаперечною умовою для того, щоб визначати незаконність віднесення суб'єктом господарювання до податкового кредиту сплаченого ПДВ у витратах з придбання товару. Договір поставки або купівлі-продажу товару не є договором про перевезення вантажу, у зв'язку з чим його виконання не обов'язково має бути підтверджене товарно-транспортними накладними. Товарно-транспортні накладні є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що зокрема регламентує взаємовідносини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу, тобто в даному випадку дані відносини стосувались лише перевізника та позивача. Таким чином, для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей товарно-транспортні накладні не є обов'язковими.
ТОВ "ВТФ "Агростандарт" та ТОВ "УЗЛК", ТОВ "Кістанов і К", ТОВ "Укрзовнішхімпром", ПП "КФ "Зернопласттрейд" були зареєстровані юридичними особами, в ЄДР відсутні записи про відсутність їх за місцезнаходженням. Відомості про відсутність юридичної особи за адресою її реєстрації підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і лише за цієї умови такі відомості можуть бути використані у спорі відповідно до ч. 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців". ДПІ не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "ВТФ "Агростандарт" та ТОВ "УЗЛК", ТОВ "Кістанов і К", ТОВ "Укрзовнішхімпром", ПП "КФ "Зернопласттрейд" були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. Податкова інспекція не заперечує тієї обставини, що контрагенти позивача відобразили в податковій звітності у складі податкових зобов'язань операції із позивачем. Враховуючи викладене, посилання ДПІ на порушення норм податкового законодавства в обґрунтування своєї позиції є недоведеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів визнає правильним висновок суду 1-ї інстанції, що твердження ДПІ про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача із вищенаведеним підприємством та наведені доводи в акті перевірки стосовно завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість по операціям з ТОВ "ВТФ "Агростандарт" та ТОВ "УЗЛК", ТОВ "Кістанов і К", ТОВ "Укрзовнішхімпром", ПП "КФ "Зернопласттрейд" є безпідставними і такими, що не підтверджені належними доказами.
Також не підтверджено посилання відповідача на порушення платником податків п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.1,138.2 статті138, 139.1.3 ПК України, яке полягало у не зменшенні валових витрат на суму дебіторської заборгованості, по контрагентах, які вже ліквідовані і зняті з державного реєстру чи по якім закінчився строк позовної давності, а послуги і товар не надійшли підприємству. Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Якщо товари придбаваються для використання в господарській діяльності, то ці витрати є валові, якщо ні - то витрати не є валовими, тобто, не враховуються в податковому обліку. До складу таких витрат, як то зазначено у пп. 5.2.1 п. 5.2 включаються серед іншого, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у урахуванням передбачених обмежень. Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього ж Закону, який визначав правила ведення податкового обліку, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніш: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків на оплату товарів або дата оприбуткування платником податку товарів.
Позивачем були сплачені попередні оплати за товари, продукція, суми авансів правомірно віднесені позивачем до валових витрат за першою подією. Закон України "Про оприбуткування прибутку підприємств" містить вичерпний перелік випадків коригування валових витрат, і не передбачає коригування валових витрат при списанні дебіторської заборгованості, а висновок про таке корегування ґрунтується на припущеннях податкового органу. Тому вимоги податкової інспекції про корегування валових витрат не мають правових підстав. До того ж фактів списання дебіторської заборгованості відповідач не встановив і не обґрунтував конкретну дату такого списання з огляду на умови договорів.
В бухгалтерському обліку існують певні обмеження віднесення витрат до складу валових. Вони встановлені п. п. 5.3 - 5.7 Закону про прибуток. Але ні бухгалтерське, ані податкове законодавство не передбачає ніякого корегування витрат у випадку, коли сума дебіторської заборгованості залишилась нестягнутою по закінченню строку позовної давності. З 01.01.2011 року списання безнадійної заборгованості регулюється пп. "г" пп.138.10.6 ст.138 ПКУ, кодекс вступив в силу 01.01.2011 року і не має зворотної сили. ДПІ посилається на порушення п.139.1.3 п. 139.1 статті 139 ПК України. Перехідні положення кодексу не передбачають коригування (чи зменшення) безнадійної дебіторської заборгованості, тому вимоги ДПІ щодо корегування валових витрат є безпідставними.
Не були спростовані відповідачем доводи про те, що по господарським операціям з ПП ТК "Зернотранс" заборгованість набрала статусу безнадійної, підприємство не є ліквідованим, а знаходиться в стадії ліквідації. Позивач стверджує, що після 30.09.2008 року здійснювалось повернення платежів, що підтверджується банківськими виписками та податковою звітністю з ПДВ, документи вилучені податковою міліцією.
В акті перевірки відмічено таке порушення, як завищення ПП ВТФ "Агростандарт" у другому кварталі 2011 року, у другому - третьому кварталі 2011 року показників у рядку 06.5 "інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" на суму 246 701 гривень з посиланням на те, що законодавством передбачено інші випадки коригування арифметичних помилок. Позивач відобразив не обліковані раніш витрати по закупці товарів від ТОВ СП "Злато Таврії", які позивач поніс в 4-му кварталі 2010 року. Згідно п. 138.11 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: ".. суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо)".
Доводи ДПІ про невірне виправлення помилки в податковій звітності, не обґрунтовані з посиланням на конкретні норми податкового законодавства. В акті перевірки не викладено суть порушення всупереч положенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердж. наказом ДПАУ від 22.12.2010 року № 984, згідно якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання. Факти виявлених порушень податкового законодавства повинні викладатись в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Податкова інспекція повинна зазначити в акті перевірки докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; додати до акту перевірки письмові пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті. ДПІ у м. Херсоні порушені правила проведення перевірки та вимоги до викладення в акті перевірки встановлених порушень.
Висновок про завищення амортизаційних витрат у вигляді тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.11 року, яка відображена в декларації з податку на прибуток по рядку 06.5.27 декларацій 2-3 кварталів 2011 року на суму 115392 гривень, не відповідає нормам ПК України, згідно п.6 розділу ХХ якого передбачено, якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом ІІІ ПК України, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується, як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років. З декларації по податку на прибуток вбачається балансову вартість на початок розрахункового періоду 745210 гривень, амортизаційні відрахування склали 44567 гривень. Залишок на 01.04.11 року складає 700643 гривень, який відображено в декларації за 2-й квартал в додатку АМ.
Щодо податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС №0001832301 та №0003782200, якими визначені позивачу грошові зобов'язання по податку на додану вартість.
В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у складі податкового кредиту у рядку 10.1 Б за липень 2010 року не відкоригована сума ПДВ у розмірі 33268,31, яка була включена у червні 2007 року по першій події передплати у сумі 199610,21 гривень підприємству ПП "ТК "Зерноком", яке знято з реєстрації 26.12.2008 року. На думку відповідача, після зняття з реєстрації юридичної особи така заборгованість вважається безнадійною дебіторською заборгованістю і не є об'єктом оподаткування ПДВ, яким є операції з поставки товарів (робіт, послуг). Цей довід відповідача суперечить законодавству, яке діяло в 2010 році. У рядку 10.1 Декларації з ПДВ відображається придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою. Згідно п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг. Згідно п.1.4 ст. 1 Закону про ПДВ поставка товарів - це будь - які операції, здійснені згідно договорам купівлі-продажу, міни, поставки та іншім цивільно-правовим договорам, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію. Безнадійна заборгованість це є заборгованість з обов'язків, за якими пройшов термін позовної давності. Набуття заборгованості статусу безнадійної не змінює об'єкт оподаткування ПДВ і не є підставою для внесення коригувань до податкового кредиту. Коригування податкового кредиту відображаються у рядку 16 Декларації і здійснюються лише у випадках, передбачених законодавством, а саме п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ, "коли після поставки товарів (послуг) здійснюється якась зміна суми компенсації їх вартості, включаючи послідовний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, що їх надала, суми податкових обов'язків та податкового кредиту постачальника та покупця належать відповідному коригуванню". Таких змін відповідач не виявив.
Аналогічна ситуація щодо суми заборгованості СФГ "ДЕН", суд 1-ї інстанції правильно послався на те, що при списанні заборгованості не відбувається ніякого повернення (ні товарів, ні коштів), а ст. 159 ПК України, на яку посилається ДПІ, не має відношення до суті цього питання, так як відноситься до порядку врегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості.
Що стосується завищення податкового кредиту по господарським операціям з ПП ТК "Зернотранс", позивач стверджував про те, що податковий кредит з попередній оплаті за товари не формувався з обставин відсутності податкових накладних від постачальника. Даний довід не був спростований відповідачем при розгляді справи. Також не були спростовані посилання позивача на повернення авансових платежів.
На підставі п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. "ж" п. 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого зарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними. Бухгалтерський та податковий облік складається на підставі первинних документів. Насамперед, перевіркою не вказані первинні документи, на підставі яких зафіксовані порушення. При формуванні податкового кредиту із попередньої оплати за товар, це було зроблено на законних підставах. Пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ передбачає, що право на нарахування податкового кредиту в звітному періоді виникає незалежно від того, почали такі товари (послуги) використовуватись в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності, чи ні.
За наслідками встановлених перевіркою порушень стосовно правових відносин з ТОВ "Агрооіл групп" придбання макухи соняшника, виявлено завищення податкового кредиту за квітень 2010 року на суму 190999,57 гривень. Перевіркою відзначено, що декларація ТОВ "Агрооіл групп" за квітень 2010 року ДПІ м. Запоріжжя визнана недійсною. Суд 1-ї інстанції обґрунтовано прийняв до уваги відсутність доказів того, що декларація даного постачальника була не визнана податковою звітністю, таких доказів відповідач суду не надав. Позивач натомість надав товарно-транспортні накладні, з яких вбачається фактичну доставку продукції на умовах франко-склад з АТ "Дніпровський термінал" та подальший її продаж ЗЕ ТОВ "Інтервес".
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001842301 судом встановлено факт ненадання позивачем податкової декларації збору за спеціальне використання води за 1 півріччя 2011 року, що на думку відповідача є порушенням п. 120.1 статті 120 ПК України.
Відповідно до п. 323.1 ст. 323 Податкового кодексу України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. Даною нормою визначене коло осіб, які використовують воду, отриману певним шляхом, та певний вид використання. Отже, даною нормою передбачено три категорії платників збору - юридичні особи, філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману:
- шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі),
- від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі),
- для використання для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Позивач не входить до переліку платників збору, встановленому п. 323.1 ст. 323 Податкового кодексу України, оскільки не використовує воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та не використовує воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва. Відповідачем не виявлено факту укладання договору позивачем з водоканалом або використання води для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 324.4.1 ст. 324 Податкового кодексу України за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку, збір не справляється. А тому звітність не подається.
Таким чином, товариство не зобов'язано надавати декларації зі збору за спецвикористання водних ресурсів й сплачувати такий податок.
Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до вірного висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення винесені незаконно та підлягають скасуванню.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Виробничо-торгівельна фірма "Агростандарт" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. Яковлев
Суддя:/підпис/Д.В. Запорожан
Суддя:/підпис/С.І. Жук