83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.08.2013 Справа № 5006/6/134/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексс", м. Донецьк
до відповідача: Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Донецьк
про стягнення 981 731,76 грн.
за участю уповноважених сторін:
від позивача : Лєфанова О.Ю.- (за довіреністю №б/н від 12.10.2012р.);
від відповідача: Захаров О.С. (за довіреністю №118 від 24.10.12р.).
у судовому засіданні 19.08.2013р.
оголошувалась перерва до 20.08.2013р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексс", м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Донецьк суми основного боргу у розмірі 906 855,32грн., 3% річних у розмірі 8 087,17грн. та пені у розмірі 35 921,87грн., що разом становить 950 864,36грн.
Крім того, позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з правовою допомогою у розмірі 66 560,51грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 07.12.12р. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав того, що в порушення умов договору покупцем не було отримано жодних документів щодо якості товару, через що позивач свої зобов'язання з поставки виконав неналежним чином і відповідно обов'язок щодо оплати товару не настав. Крім того відповідач стверджує, що всупереч умов договору відповідачем не були отримані рахунки на оплату товару, що позбавило відповідача можливості здійснити його оплату.
Разом з тим, відповідач звертає увагу суду на те що, по-перше, видаткові накладні не відповідають вимогам первинного документу. По-друге, в матеріалах справи відсутні довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей за договором. По-третє, позивачем до матеріалів справи додані видаткові накладні №10/05-1 від 10.05.12р. та №18/07-6 від 18.07.12р., але у відповідача відсутні відомості щодо двостороннього погодження з позивачем заявок на отримання товару за цими накладними. Відповідно до позиції відповідача, акт звірки розрахунків станом на 01.08.2012р. не є доказом, який підтверджує або спростовує наявність боргу відповідача перед позивачем. Крім того, відповідач у вказаному відзиві також звертає увагу суду на завищену вартість адвокатських послуг.
04.02.2013р. через канцелярію господарського суду позивач звернувся з заявою про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, з підстав здійснення перерахунку 3% річних та пені. У зв'язку з чим просив суд стягнути з ДП „Донецький облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" основний борг у розмірі 906 855,32грн., 3% річних у розмірі 13 390,90грн. та пеню у розмірі 61 485,54грн. (Усього 981 731,76грн.). Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати пов'язанні з наданням адвокатом адвокатських послуг у сумі 34360,61грн. Суд розглянув позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2013р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2013р., позов задоволено повністю, стягнуто з ДП „Донецький облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Донецьк на користь ТОВ "Компанія Алексс", м. Донецьк основний борг у розмірі 906 855,32грн., 3% річних у розмірі 13390,90грн., пеня у розмірі 61485,54грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 19634,63грн., витрати пов'язані з наданням адвокатських послуг у сумі 3000грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2013р. рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2013р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. по справі 5006/6/134/2012 скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (частина перша статті 111 12 ГПК), повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду (п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №11).
Суд касаційної інстанції у своїй постанові вказав на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на відсутність у матеріалах справи довіреностей на представників, що отримали товар, матеріали справи оцінювались без врахування приписів статті 36 ГПК України, а також звернув увагу на те, що господарські суди належним чином не перевірили доводи відповідача на предмет наявності підстав для стягнення заявлених розмірів основного боргу, пені та 3% річних та, зокрема, факт отримання товару за договором № 16/10-08 від 16.10.2008р.
За вказівками суду касаційної інстанції під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого рішення.
Згідно автоматичного розподілу, справу №5006/6/134/2012 передано на розгляд судді Макарової Ю.В., ухвалою суду від 10.06.2013р. справу №5006/6/134/2012 прийнято до провадження вказаною суддею.
Відповідно до положень ст. 69 ГПК України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням позивача.
10.07.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення №б/н від 26.06.2013р., за змістом яких посилаючись на ст. 267 ГК України вважає, що строк дії договору поставки №16/10-08 від 16.10.08р. закінчився 16.10.2009р., через що спірний товар був поставлений не за договором №16/10-08 від 16.10.08р., а на підставі усних правочинів, а тому строк виконання обов'язку з оплати його вартості не настав, і відповідно нарахування 3% річних та пені не є законним. Крім того знов звертає увагу суду на те, що позивачем не надано жодної довіреності на одержання матеріальних цінностей уповноваженою особою відповідача, а також на відсутність доказів двостороннього погодження заявок на отримання товару за видатковими накладними № 10/05-1 від 10.05.2012р. та № 18/07-6 від 18.07.2012р.
У судовому засіданні 01.08.2013р. представник позивача на вимогу ухвали суду від 11.07.2013р. засвідчив належним чином надані позивачем суду документи.
01.08.2013р. через канцелярію господарського суду на вимогу суду від відповідача надійшли письмові пояснення №б/н від 31.07.2013р. про те, що між сторонам по справі укладались інші договори поставки товарів, однак надати їх не має можливості. Відносно відображеної у акті звірки розрахунків суми сальдо станом на 01.07.2012р. у розмірі 858 622грн.88коп. відповідач не має можливості надати пояснення з цього приводу.
01.08.2013р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі, у вказаній заяві позивач також збільшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, з підстав здійснення перерахунку 3% річних. У зв'язку з чим остаточно просить суд стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" основний борг у розмірі 906 855,32грн., 3% річних у розмірі 28400грн.00коп. та пеню у розмірі 61 485грн.54коп. (Усього 996741грн.34коп.). За змістом вказаної заяви позивач також відмовляється від стягнення витрат на адвоката.
Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснюється спочатку, суд розглядає вимоги з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог.
19.08.2013р. позивач через канцелярію суду надав доповнення до позовних вимог, за змістом яких наполягав на тому, що спірні поставки були здійснені за договором № 16/10-08 від 16.10.2008р.
19.08.2013р. відповідач через канцелярію суду надав письмові пояснення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, підтримав позицію, вже викладену письмово.
20.08.2013р. на вимогу суду позивач надав письмові роз'яснення, відповідно до яких рахунки для оплати товару надавалися відповідачу нарочно, без отримання штемпеля про їх одержання, за позицією позивача рахунки несуть лише інформативний характер.
20.08.2013р. на вимогу суду позивач надав детальний розрахунок пені, який просив розглядати як остаточний, при цьому розмір позовних вимог залишив без змін - просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 906855грн. 32коп., 3% річних у розмірі 28400грн.00коп. та пеню у розмірі 61 485грн.54коп.
20.08.2013р. відповідач надав письмові пояснення, за якими стверджує, що рахунки на оплату не отримував, оскільки вважає що строк оплати за товар не настав, не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій.
Представники сторін у судове засідання 20.08.2013 з'явилися, підтримали позицію, викладену письмово, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування позиції зі спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -
16 жовтня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексс", м. Донецьк (далі - постачальник) та Дочірнім підприємством „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Донецьк (далі - покупець), був укладений договір поставки №16/10-08 (далі за текстом - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у заявках, які є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину.
Відповідно до п. 1.2. договору заявки підписуються сторонами та скріплюються печатками сторін у порядку, згідно п.п. 4.1.- 4.7. договору.
Згідно з п.4.1. договору постачання товару здійснюється на підставі замовлень (Заявок) Покупця, форма яких встановлена в Додатку №1 до цього Договору, погоджених з Постачальником, викладених в письмовому вигляді та переданих факсом (з обов'язковим надсиланням оригіналів) або особисто.
Покупець направляє Постачальнику факсимільним зв'язком підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Покупця Заявку на поставку Товару, в якій вказується вид, марка, асортимент, кількість, ціна, строки та умови поставки (EXW або СРТ із зазначенням пункту приймання-передачі Товару, тощо), строки та порядок розрахунків згідно проведених переговорів сторін.
Постачальник не пізніше наступного робочого дня направляє (повертає) факсимільним зв'язком Покупцю підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника цю заявку про поставку Товару, що підтверджує погодження Сторонами умов поставки відповідної партії Товару та його наявність і готовність для передачі Покупцю (п. 4.2 договору).
За умовами п. 4.3. договору Заявки, підписані в порядку, передбаченому п.п. 4.1-4.2 цього Договору, мають повну юридичну силу до отримання оригіналів цих документів від Постачальника. Покупець, отримавши від Постачальника факсимільний варіант Заявок, повинен протягом 2-х робочих днів з моменту отримання оригіналів Заявки, підпису є її, завіряє своєю печаткою та повертає один примірник Заявки Покупцю (поштою або кур'єром).
Відповідно до п. 4.4. договору партією Товару вважається обсяг Товару, погоджений Сторонами в одній заявці на одну дату поставки та в один пункт призначення, якщо інше не вказано в самій заявці.
У п.4.5 та п.4.6 договору сторони дійшли згоди, що постачання товару здійснюється постачальником окремими партіями автомобільним чи іншим транспортом по реквізитам покупця, якщо інше не вказано в заявках на поставку кожної партії товару. За домовленістю сторін, поставка товару може здійснюватись транспортом покупця (конкретизується в заявках до договору). Постачання товару, за домовленістю сторін, може здійснюватися на умовах EXW (передано на складі постачальника) або на умовах СРТ (перевезення до місяця, вказаного Покупцем) або згідно інших міжнародних правил по тлумаченню термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року (конкретизується в заявках до договору)
Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 30-ти календарних днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої Заявки, якщо інше не передбачено Заявками до даного Договору.
Пунктом 8.1 договору встановлений строк його дії - з моменту підписання до 31.12.2013р.
З урахуванням приписів постанови Вищого господарського суду України від 22.05.2013, які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, розглядаються позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 906855,32грн., 3% річних у розмірі 28400грн.00коп. та пені у розмірі 61 485грн.54коп.
Згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з п. 7 ст. 176 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За своїм змістом та правовою природою договір №16/10-08 від 16.10.08р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору №16/10-08 від 16.10.2008р. у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.
Відповідно до ст.ст. 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору.
Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. (ст. 267 ГК України).
Відповідно до ч. 7 ст.180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Так, сторони у п. 8.1 договору чітко визначили строк дії означеного договору - до 31.12.2013р.
Відповідно до частини другої ст. 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з частиною третьою вказаної норми, якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.
Так, сторони у п.1.1. договору №16/10-08 від 16.10.2008р. дійшли згоди, що загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати товару визначаються сторонами у заявках.
Умови оформлення замовлень та умови поставки обумовлені сторонами у Розділі 4 договору.
Відповідно до наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем здійснювалася поставка зокрема щебеню гранітного.
За письмовими поясненнями позивача, які надійшли 01.08.2013р., щебінь гранітний поставляється насипом та зважується при прийманні товару залізницею відповідно до Статуту залізниць, відповідно до ст. 37 якого вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Тобто, як стверджує позивач, чітко визначити кількість спірного товару на майбутнє не є можливим.
Отже, укладаючи договір №16/10-08 від 16.10.2008р. сторони узгодили, що кількість товару та строки його поставки за договором не є постійними, а обумовлюються сторонами у заявках на кожну окрему партію товару, що не суперечить принципу свободи договору, встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України та узгоджується з ч.2 ст. 267 ГК України.
Наразі сторонами реально виконувалися умови вказаного договору протягом 2011 - 2012 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи погодженими у двосторонньому порядку заявками на поставку товару, які оформлені у якості додатків до вказаного договору і є його невід'ємною частиною відповідно до п.1.1. договору, встановлюють строки поставки товару. Зокрема, відповідач здійснючи часткову оплату товару протягом 2011 - 2012р. з посиланням у призначені платежів на договір №16/10-08 від 16.10.2008р. вчиняв дії з його виконання.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що сторони у договорі №16/10-08 від 16.10.2008р. передбачили порядок погодження строків поставки партій товару на наступні періоди до закінчення строку дії договору, суд не погоджується з позицією відповідача стосовно того, що вказаний договір є укладеним на один рік - до 16.10.2008р.
Виконуючи умови договору №16/10-08 від 16.10.2008р., згідно погоджених у двосторонньому порядку шляхом скріплення печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексс" та Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" заявок вих. № 01-24/353 від 25.04.2012р., №01-24/565 від 12.07.12р., № 6 від 01.06.11р., №7 від 01.08.2011р., №8 від 02.04.2012р., позивач у період з 08.06.2011р.-18.07.2012р. відвантажив на адресу відповідача товар.
Відповідно до матеріалів справи, за залізничними накладними - дата відправлення (календарний штемпель станції відправлення) 01.08.2011р., 20.08.2011р., 21.08.2011р., 23.04.2012р., 25.04.2012р., 26.04.2012р., 06.05.2012р., 10.05.2012р, 11.05.2012р., 12.05.2012р., 14.05.2012р., 18.07.2012р. та видатковим накладним №23/04-1 від 23.04.2012р., №25/04-1 від 25.04.2012р., №26/04-2 від 26.04.2012р., №06/05-2 від 06.05.2012р., №10/05-1 від 10.05.2012р., №11/05-3 від 11.05.2012р., №12/05-3 від 12.05.2012р., №14/05-2 від 14.05.2012р., №18/07-6 від 18.07.2012р., №21/08-1 від 21.08.2011р., №01/08-1 від 01.08.2011р., №20/08-1 від 20.08.2011р., №10/06-2 від 10.06.2011р., №09/06-4 від 09.06.2011р., №10/06-1 від 10.06.2011р., №08/06-1 від 08.06.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 1 271 855,32грн.
Позивач під час слухання справи, зокрема у наданих суду 19.08.2013р. доповненнях до позовних вимог наполягав на тому, що поставка товару за вказаними накладними була здійснена саме на виконання умов договору №16/10-08 від 16.10.2008р.
Як вбачається з вказаних видаткових накладних, у якості підстави здійснення господарських операцій за ними вказаний договір №16/10-08 від 16.10.2008р., товар, що поставлявся (відсів, щебінь гранітний) відповідає товару, що вказаний у погоджених сторонами заявках, поставка товару відбувалася протягом дії вказаного договору.
Зокрема, відповідно до матеріалів справи відповідач вчиняв дії з виконання договору №16/10-08 від 16.10.2008р. шляхом здійснення перерахування грошових коштів позивачу з призначенням платежу - за щебінь за договором №16/10-08 від 16.10.2008р.
В матеріалах справи також міститься наданий через канцелярію суду 19.08.2013р. двосторонній акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 07.08.2013р. за підписом керівників ДП „Донецький облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" та ТОВ "Компанія Алексс", скріплений печатками сторін без будь-яких заперечень, відповідно до якого всі спірні господарські операції за бухгалтерським обліком сторін значаться на підставі саме договору №16/10-08 від 16.10.2008р. (том 2, а.с.35).
Наразі у матеріалах справи не містяться будь-які докази того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи.
Відповідач всупереч статті 33 ГПК України не довів суду наявності договірних відносин між сторонами за іншим, ніж спірний договір, правочином, та не надав доказів наявності конклюдентних правовідносин поставки поза укладеним у письмовій формі договором.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку, що правовідносини сторін щодо поставки товару за наявними в матеріалах справи накладними виникли на підставі укладеного між сторонами договору №16/10-08 від 16.10.2008р., у зв'язку з чим заперечення відповідача в цій частині судом не приймаються.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка спірного товару відповідачу здійснювалася залізничним транспортом.
У запереченнях на відзив, поясненнях по справі та збільшення суми позовних вимог позивач посилався на те, що правовідносини сторін з поставки спірного товару відбувалися таким чином, що відповідач приймав товар у залізниці, зважував товар та повідомляв позивача про кількість отриманого товару, після чого позивач складав видаткову накладну, яка підписувалася обома сторонами. Викладені обставини не спростовані відповідачем під час слухання справи.
На залізничних накладних міститься календарний штемпель залізниці про видачу спірного вантажу одержувачу.
Будь-які клопотання про витребування у відповідача або залізниці довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей на осіб, які одержували товар від залізниці, до суду не надходили. Як зазначено у ст. 38 ГПК України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів.
Наразі, відповідно до п. 5.4. договору право власності на товар та ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю (вантажоодержувачу), що фіксується накладною про приймання товару або актом приймання-передачі товару, у разі поставки залізничним транспортом - в момент передачі товару перевізнику.
З представлених видаткових накладних вбачається, що вони містять підписи осіб, які передавали товар та приймали його, підписи скріплені печатками підприємств, що свідчить про те, що товар приймався уповноваженими особами.
Відсутність в матеріалах справи довіреностей на осіб, які одержували товар, відсутність у накладних посилань на посаду та прізвище одержувача товару не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей, оскільки сам факт поставки спірного товару на суму 1 271 855,32грн. відповідачем не спростовується, зокрема, спірні господарські операції з прийняття товару відображені в бухгалтерському обліку ДП „Донецький облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України", про що свідчить двосторонній акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 07.08.2013р.
В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від отримання продукції, що поставлена за вказаними накладними та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання. Покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару. При прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, доказів звернення відповідача із відповідними претензіями на адресу позивача матеріали справи не містять.
Між тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не приймав до оплати видаткові накладні з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства або договору. Навпаки відповідач вчиняв дії з оплати спірного товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, в яких є посилання на договір №16/10-08 від 16.10.2008р.
Отже, в даному випадку, наявні в матеріалах справи видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться і в ст. 193 ГК України.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порядок розрахунків за договором визначений в п. 3.1 договору, а саме розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 30-ти календарних днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої заявки, якщо інше не передбачено заявками до даного договору.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи умови п. 3.1 договору та те, що поставка останньої спірної партії товару була здійснена позивачем ще у липні 2012р., то з урахуванням викладених умов оплати, строк оплати вартості поставленого за спірними накладними товару станом на день звернення позивача до суду для відповідача вже наступив та почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.
20.08.2013р. на вимогу суду позивач надав рахунки-фактури, які містять назву товару, його кількість та вартість витрат пов'язаних з перевезенням. Доказів направлення рахунків відповідачу або їх отримання останім матеріали справи не містять. За письмовими поясненнями позивача рахунки надавалися відповідачу нарочно без отримання підтвердження про їх одержання. Відповідач наполягав на тому, що не отримував жодних рахунків на оплату.
Разом з тим, судом до уваги не приймаються посилання відповідача на те, що нібито ненадання позивачем обумовлених п. 2.4, п. 2.5 договору рахунків на оплату товару позбавило відповідача можливості здійснити оплату товару, так як відсутність рахунків не може бути відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та вважатись простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, оскільки підписавши видаткові накладні з зазначенням у них кількості, вартості товару та провізних витрат відповідач підтвердив факт обізнаності з сумою до сплати.
У будь-якому випадку наявність чи відсутність певних документів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, який згідно п. 3.1. договору пов'язаний виключно з фактом отримання товару.
Частково борг був сплачений відповідачем у сумі 365 000грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок.
Враховуючи, що докази сплати суми заборгованості в розмірі 906 855,32грн. суду не надані, сума боргу в тому числі підтверджується наявним в матеріалах справи двостороннім актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 07.08.2013р. за підписом керівника ДП „Донецький облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України", господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 28400грн.48коп., які відповідно до наданого через канцелярію суду 01.08.2013р. розрахунку нараховані наступним чином:
- за видатковою накладною №01/08-1 на суму 63602грн.36коп. за період з 01.09.2011р. по 31.07.2013р.;
- за видатковою накладною №21/08-1 на суму 26399грн.40коп. за період з 21.09.2011р. по 31.07.2013р.;
- за накладною 26/04-2 на суму 96507грн.87коп. за період з 25.05.2012р. по 31.07.2013р.;
- за накладною №06/05-2 на суму 180805грн.61коп. за період з 06.06.2012р. по 31.07.2013р.;
- за накладною №10/05-1 на суму 131631грн.48коп. за період з 10.06.2012р. по 31.07.2012р.;
- за накладною №11/05-3 на суму 216893грн.10коп. за період з 11.06.2012р. по 31.07.2013р.;
- за накладною №12/05-3 на суму 86872грн.45коп. за період з 12.06.2012р. по 31.07.2013р.;
- за накладною №14/05-2 на суму 60210грн.61коп. за період з 14.06.2012р. по 31.07.2013р.;
- за накладною №18/07-6 на суму 48232грн.44коп. за період з 18.08.2012р. по 31.07.2013р.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд дослідивши наявні в матеріалах справи залізничні накладні, враховуючи передбачені п.3.1 договору умови оплати, встановив, що граничний строк оплати товару за видатковою накладною №01/08-1 від 01.08.2011р. (дата видачі вантажу за залізничною накладною 05.08.2011р.) настав для відповідача 05.09.2011р., а вже з 06.09.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати товару за видатковою накладною №21/08-1 від 21.08.2011р. (дата видачі вантажу за залізничною накладною 25.08.2011р.) настав для відповідача 24.09.2011р., а вже з 25.09.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати товару за видатковою накладною №26/04-2 від 26.04.2012р. (дата видачі вантажу за залізничною накладною 30.04.2012р.) настав для відповідача 26.05.2012р., а вже з 27.05.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати товару за видатковою накладною №06/05-2 від 06.05.2012р. (дата видачі вантажу за залізничною накладною 10.05.2012р.)настав для відповідача 09.06.2012р., а вже з 10.06.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати товару за видатковою накладною №10/05-1 від 10.05.2012р. (дата видачі вантажу за залізничною накладною 14.05.2012р.) настав для відповідача 13.06.2012р., а вже з 14.06.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати товару за видатковою накладною №11/05-3 від 11.05.2012р. (дата видачі вантажу за залізничною накладною 15.05.2012р.) настав для відповідача 14.06.2012р., а вже з 15.06.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати товару за видатковою накладною №12/05-3 від 12.05.2012р. (дата видачі вантажу за залізничною накладною 15.05.2012р.) настав для відповідача 14.06.2012р., а вже з 15.06.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати товару за видатковою накладною №14/05-2 від 14.05.2012р. (дата видачі вантажу за залізничною накладною 21.05.2012р.) настав для відповідача 20.06.2012р., а вже з 21.06.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати товару за видатковою накладною №18/07-6 від 18.07.2012р. (дата видачі вантажу за залізничною накладною 24.07.2012р.) настав для відповідача 23.08.2012р., а вже з 24.08.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання.
Дослідивши представлений позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що позивачем, враховуючи висновки суду щодо початку прострочення виконання зобов'язання, невірно визначений момент настання права вимагати від відповідача оплати товару, поставленого за накладними №01/08-1 від 01.08.2011р., №21/08-1 від 21.08.2011р., №26/04-2 від 26.04.2012р., №06/05-2 від 06.05.2012р., №10/05-1 від 10.05.2012р., №11/05-3 від 11.05.2012р., №12/05-3 від 12.05.2012р., №14/05-2 від 14.05.2012р., №18/07-6 від 18.07.2012р.
Разом з тим, суд зробивши власний арифметичний розрахунок в частині стягнення 3% річних за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365(2011);366(2012);365(2013) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, в межах обраного позивачем періоду, встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований. У зв'язку з чим, заявлена сума 3% річних в розмірі 28400грн.48коп. є такою, що підлягає задоволенню.
Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару стало підставою для нарахування позивачем 61 485,54грн. пені відповідно до п. 6.3 договору, яка нарахована відповідно до наданого через канцелярію суду 20.08.2013р. як остаточний розрахунку наступним чином:
- за видатковою накладною №01/08-1 на суму 63602грн.36коп. за період з 06.09.2011р. по 05.03.2012р.;
- за видатковою накладною №21/08-1 на суму 26399грн.40коп. за період з 26.09.2011р. по 22.03.2012р.;
- за видатковою накладною 26/04-2 на суму 96507грн.87коп. за період 31.05.2012р. по 28.11.2012р.;
- за видатковою накладною №06/05-2 на суму 180805грн.61коп. за період з 10.06.2012р. по 01.12.2012р.;
- за видатковою накладною №10/05-1 на суму 131631грн.48коп. за період з 14.06.2012р. по 05.12.2012р.;
- за видатковою накладною №11/05-3 на суму 216893грн.10коп. за період з 15.06.2012р. по 06.12.2012р.;
- за видатковою накладною №14/05-2 на суму 60210грн.61коп. за період з 21.06.2012р. по 12.12.2012р.;
- за видатковою накладною №18/07-6 на суму 48232грн.44коп. за період з 24.08.2012р. по 21.02.2013р.
Господарський суд приймає до уваги, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання з оплати товару.
У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.
Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Так, сторони у п. 5.3 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.
Згідно, до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частини законодавчо встановленого обмеження у шість місяців, з дня коли зобов'язання повинно бути виконано.
Враховуючи висновки зроблені раніше стосовно початку періоду прострочення оплати вартості товару, дослідивши представлений позивачем розрахунок пені суд дійшов наступних висновків:
- позивач вірно визначив момент настання права вимагати від відповідача оплати товару, поставленого за накладними №01/08-1, №06/05-2, №10/05-1, №11/05-3, №14/05-2, №18/07-6, початок періоду нарахування пені за накладними №21/08-1 від 21.08.2011р. та 26/04-2 від 26.04.2012р. не суперечить моменту з якого позивач має право нараховувати пеню;
- позивачем під час здійснення розрахунку пені не враховано, що загальна кількість днів у 2011р. - 365 днів, 2012р. - 366 днів, а у 2013р. складає 365 днів;
- враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за накладною 26/04-2 позивач має право нараховувати пеню тільки до 27.11.2012р.
Суд, зробивши власний розрахунок пені з урахуванням зроблених вище висновків, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", в межах обраних позивачем періодів нарахування, вважає, що обґрунтованою є сума пені у розмірі 59934грн.03коп. Отже, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені на загальну суму 59934грн.03коп., у зв'язку з чим відмовляє в частині стягнення пені в сумі 1551грн.75коп.
Відповідно до прохальної частини позову, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на адвоката у розмірі 66 560,51грн. В обґрунтування вимог в цій частині суду наданий укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексс", м. Донецьк та адвокатом Турупаловим О.В. договір №2 про правову допомогу від 01.10.2012р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3397 від 12.05.2010р., видатковий касовий ордер від 29.10.2012р.
04.02.2013р. позивач надав письмові заперечення на відзив відповідача, у яких просить суд стягнути з відповідача витрати на адвоката у розмірі 34349грн. 63коп.
01.08.2013р. позивач надав суду письмові пояснення по справі та збільшення суми позовних вимог, за змістом яких відмовився від стягнення витрат на адвоката. Вказана заява прийнята судом до уваги при вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до вимог Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. N 3674-VI із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку судового збору - 2% від суми позову (але не менше 1609,50грн. та не більше 64380грн.). Ціна позову з урахуванням поданої 01.08.2013р. заяви про збільшення позовних вимог дорівнює суму у розмірі 996741грн.34коп.
При поданні позову до суду позивачем платіжним дорученням №222 від 29.10.2012р. сплачено судовий збір у розмірі 20 348грн.50коп., тобто позивачем внесено судовий збір на 413грн.67грн. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.
За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.
Таким чином, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір у розмірі 413грн.67коп.
В решті судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625, 629, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексс", м.Донецьк до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Донецьк про стягнення 996741грн.34коп., що складається з суми основного боргу у розмірі 906 855грн. 32коп., 3% річних у розмірі 28400грн.48коп. та пені у розмірі 61485грн.54коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"(адреса: 83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський, 6 «а», код ЄДРПОУ 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексс" (адреса 83015, м.Донецьк, пр.Миру, 8, оф.302, код ЄДРПОУ 35175176) суму основного боргу у розмірі 906 855грн.32коп., 3% річних у розмірі 28400грн.48коп., пеню у розмірі 59934грн.03коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 19903грн. 80коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексс" (83015, м. Донецьк, пр. Миру, буд.8, офіс 302, ЄДРПОУ 35175176) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 413грн.67коп. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахований платіжним дорученням № 222 від 29.10.2012р.
Означене рішення є підставою для повернення частини судового збору з Державного бюджету України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 20.08.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2013р. Суддя Ю.В. Макарова