83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
30.05.2013р. Справа № 905/2817/13
Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.,
при секретарі судового засідання Кротіновій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м.Київ, ЄДРПОУ 21560766, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м.Донецьк, ЄДРПОУ 01183764,
до відповідача, Військової частини А1402, м. Донецьк, ЄДРПОУ 07760091,
про стягнення 2882,38 грн.
за участю представників:
від позивача: Свістельник І.В. - за довіреністю;
від відповідача: Косовець К.М. - за довіреністю,
Позивач, Публічне акціонерне товариство „Укртелеком", м.Київ, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Військової частини А1402, м. Донецьк про стягнення 2882,38 грн., в тому числі суми боргу у розмірі 2746,49 грн., 78,38 грн. суми 3% річних та 57,49 грн. нарахованої пені.
Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору №07/17148 від 05.07.2007р.. щодо оплати отриманих телекомунікаційних послуг, внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій та 3% річних.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: договору №07/17148 від 06.07.2007р. з Додатками №1, №2, №3 до нього, Додаткових угод від 02.11.2009р., від 01.01.2011р. до Договору №07/17148 від 05.07.2007р., Акту звіряння розрахунків між сторонами станом на 01.03.2011р., підписаного з боку Позивача, Рахунків-актів №00-17148.3.2011р. від 31.03.2011р., №00-17148.4.2011р. від 30.04.2011р., №00-17148.5.2011р. від 31.05.2011р., №00-17148.6.2011р. від 30.06.2011р., №00-17148.7.2011р. від 31.07.2011р., №00-17148.8.2011р. від 31.08.2011р., №00-17148.9.2011р. від 30.09.2011р., №00-17148.10.2011р. від 31.10.2011р., №00-17148.11.2011р. від 30.11.2011р., №00-17148.12.2011р. від 31.12.2011р., №00-17148.1.2012р. від 31.01.2012р., №00-17148.2.2012р. від 29.02.2012р., №00-17148.3.2012р. від 31.03.2012р., №00-17148.4.2012р. від 30.04.2012р., №00-17148.5.2012р. від 31.05.2012р., №00-17148.6.2012р. від 30.06.2012р., №00-17148.7.2012р. від 31.07.2012р., №00-17148.8.2012р. від 31.08.2012р., №00-17148.9.2012р. від 30.09.2012р., №00-17148.10.2012р. від 31.10.2012р., №00-17148.11.2012р. від 30.11.2012р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 56 Закону України «Про телекомунікації», нормами Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №720 від 09.08.2005р.
Згідно письмових пояснень Позивача від 16.05.2013р., станом на 01.05.2013р. від Відповідача не надходили грошові кошти за надані послуги зв'язку. Остання проплата за надані послуги ним була здійснена у березні 2011р. на суму 1674,04 грн.
До матеріалів справи Позивачем долучено копії Актів звіряння розрахунків між сторонами станом на 01.01.2013р., на 01.01.2012р., на 01.01.2011р., підписані з боку Позивача, Наряду на встановлення телефону №Ц3639 від 27.07.2007р., заяви Відповідача на встановлення телефону від 14.06.2007р.,
Відповідач надав відзив на позов, за яким позовні вимоги не визнає в частині нарахованих 3% річних та пені, вказуючи, що фінансування військової частини А1402 здійснюється за рахунок Державного бюджету, а наявна заборгованість перед Позивачем утворилась внаслідок несвоєчасності такого фінансування. Водночас Відповідач просить суд відстрочити виплату наявної заборгованості.
До матеріалів справи Відповідачем долучено копію рахунку-акту №00-17148.11.2012р. від 30.11.2012р.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.
05.07.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (Підприємство зв'язку) та Військовою частиною А1402 (Споживач) був підписаний договір № 07/17148 про надання послуг електрозв'язку, згідно якого Позивач зобов'язується надавати Відповідачу послуги електрозв'язку (додаток №1) та безоплатні послуги (додаток №2) (п.1.1).
Як вбачається зі Статуту ПАТ «Укртелеком» (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Укртелеком» (Протокол №8) від 14.06.2011р., ВАТ «Укртелеком» перейменоване на ПАТ «Укртелеком», є правонаступником ВАТ «Укртелеком» та всього майна, прав та обов'язків дочірнього підприємства «Утел» ВАТ «Укртелеком» (п.1.1., п.1.2.).
Послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п.4.1.).
За вказаним договором Відповідач прийняв на себе зобов'язання зокрема своєчасно оплачувати отримані Послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС (п.4.3.). Споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати (п.4.2.).
Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.5.).
Договір вступає в силу з дня його підписання і діє 5 років (п.7.1.). Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (п.7.2.).
За умовами вказаного договору Позивачем надавалися Відповідачу телекомунікаційні послуги, зокрема, з березня 2011 року по січень 2013 року, що вбачається з представлених суду рахунків, розрахунку суми позовних вимог. З боку Відповідача цей факт не спростований.
Згідно наданого відзиву на позов, Відповідач по справі визнав заявлені позовні вимоги Позивача в частині суми основного боргу.
Статтею 22 ГПК України встановлено, що господарський суд не приймає зокрема визнання позову Відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З цими правовими нормами кореспондується ст.193 Господарського кодексу України, за змістом якої, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За висновками суду, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати Позивачу грошових коштів в сумі 2746,49 грн. всупереч вимогам ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України Відповідач не виконав.
Крім суми основного боргу Позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (період згідно розрахунку долученого до позову) нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 78,38 грн, з чим не погоджується Відповідач по справі.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).
Означене встановлено Верховним судом України у Постанові від 12.12.2011р. (про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що зокрема 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Таким чином, враховуючи вищевказане, розрахунок Позивача суми 3% річних витрат є таким, що не суперечить законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а вимоги щодо стягнення 78,38 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення пені у сумі 57,49 грн.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Відповідно до п. 5.8. Договору №07/17148 від 05.07.2007р., у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), Споживач сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
З наданого Позивача розрахунку нарахованої пені вбачається помилковість визначення періодів нарахування пені, враховуючи вищевказані умови договору, по виставленим рахункам за липень 2012 року (з 21.06.2012р. по 20.01.2013р.), серпень 2012 року (з 21.08.2012р. по 31.01.2013р.), вересень 2012 року (з 21.09.2012р. по 31.01.2013р.), жовтень 2012 року (з 21.10.2012р. по 31.01.2013р.), листопад 2012 року (з 21.11.2012р. по 31.01.2013р.).
Вірними періодами по означеним рахункам, враховуючи межі позовних вимог та умови спірного договору, відповідно є: за липень 2012 року (з 21.08.2012р. по 20.01.2013р.), серпень 2012 року (з 21.09.2012р. по 31.01.2013р.), вересень 2012 року (з 21.10.2012р. по 31.01.2013р.), жовтень 2012 року (з 21.11.2012р. по 31.01.2013р.), листопад 2012 року (з 21.12.2012р. по 31.01.2013р.).
З врахуванням даного за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку про те, що пеня, нарахована Позивачем, підлягає частковому задоволенню у сумі 56,5 грн.
Водночас Відповідачем заявлено про відстрочення виконання даного рішення суду. Стосовно означеного господарський суд вказує наступне. Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 2 від 16.01.2013).
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (п.7.1.1.).
Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом (п.7.1.).
Таким чином, звернення Відповідача із заявою про відстрочку виконання рішення по даній справі є передчасним, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для її розгляду господарським судом до набрання рішенням по даній справі законної сили.
Судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до ст.49 ГПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м.Київ, в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком", м.Донецьк, до відповідача, Військової частини А1402, м. Донецьк про стягнення 2882,38 грн., а саме суми боргу у розмірі 2746,49 грн., 78,38 грн. суми 3% річних та 57,49 грн. нарахованої пені - задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А1402 (83007, м. Донецьк, вул. Стратонавтів, б.7, код ЄДРПОУ 07760091) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.Т.Шевченко,18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (83001, м. Донецьк, вул. Стратонавтів, буд. 7) суму боргу у розмірі 2746,49 грн., пені у сумі 56,5 грн., 3% річних у сумі 78,38 грн. та відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1719,9 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні в іншій частині позову відмовити.
5. У судовому засіданні 30.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
7. Повний текст рішення підписано 04.06.2013р.
Суддя С.М. Соболєва