Справа № 55/3123/13-ц
"05" червня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого - судді Гончарука В.П.
при секретарі Лисенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
СТДВ «Гарантія» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 шкоди в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги тим, що в результаті ДТП, що мало місце 10.06.2011 року позивач виплатив потерпілій особі, яка зазнала збитків, суму страхового відшкодування в розмірі 24 108 грн.
Оскільки ДТП сталось через порушення ОСОБА_2, що керувала автомобілем відповідача, правил дорожнього руху України, та зважаючи на те, що відповідачем, як страхувальником, не було повідомлено страховика - СТДВ «Гарантія» в триденний термін про настання страхового випадку, позивач просить стягнути з нього в порядку регресу вказану суму страхового відшкодування та судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, пояснюючи це доводами, аналогічними до викладених в позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки вважає, що повідомлення страхувальника про факт дорожньо - транспортної пригоди відбулось своєчасно, адже страховий випадок настав 10.06.2011р., в п»ятницю, виходячи з чого останнім днем повідомлення позивача про нього було 15.06.2011р., однак через хворобу відповідач повідомив СТДВ «Гарантія» про ДТП 16.06.2011р., тобто з запізненням на один день. На підтвердження того, що відповідач хворів він намагався подати до СТДВ «Гарантія» разом із іншими необхідними документами також і відповідну медичну довідку, але працівники позивача повідомили йому, що довідку можна не подавати.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, приходить до наступного.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2011 року по Ленінградській площі в м. Києві сталась дорожньо - транспортна пригода за участю мотоцикла «Хонда» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2, належного ОСОБА_1 яким уповноважено керувала ОСОБА_2.
ДТП сталось в наслідок порушення ОСОБА_2 вимог ПДР України. Вказане підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.06.2011 року по справі № 3-5000/11 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України відносно останньої.
Відповідно до частини третьої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В результаті вказаної ДТП мотоцикл «Хонда» д/н НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень, вартість яких виходячи звіту № 00482 від 29.06.2011р., складеного ТОВ «Автопартнер - центр», становить 31 118 грн., при цьому СТДВ «Гарантія» та власник мотоцикла «Хонда», ОСОБА_3, згідно відповідної угоди, укладеної між ними, домовились вважати залишкову вартість пошкодженого мотоцикла такою, що дорівнює 6500 грн.
Наведену суму вартості матеріального збитку за вирахуванням залишкової вартості транспортного засобу та 510 грн. франшизи було виплачено ОСОБА_3 в рамках виконання умов договору обов»язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс ВЕ № 5973162, укладеного 10.09.2010р. між СТДВ «Гарантія» та ОСОБА_1, за яким об»єктом страхування є автомобіль НОМЕР_2, іншою особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована - ОСОБА_2
Положеннями ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 01.01.2011р. встановлено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані, зокрема, вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2, як водій забезпеченого транспортного засобу «Субару» д/н НОМЕР_2 та особа, цивільно - правова відповідальність якої застрахована за вказаним договором, будучи учасником ДТП взагалі не повідомила позивача про настання страхового випадку, що мав місце 10.06.2011р., таке повідомлення було здійснено відповідачем 16.06.2011р. Вказана обставина зазначалась сторонами протягом слухання справи та приймається судом як дійсна, при цьому будь - яких документальних доказів того, що ОСОБА_2 не могла здійснити відповідне повідомлення страховика про ДТП суду надано не було.
При цьому, відповідач особисто участі в ДТП не приймав.
Згідно вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи з ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідної за завдані збитки.
За нормою ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.
Виходячи з положень ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Аналізуючи наведені норми законодавства вбачається право СТДВ «Гарантія» на пред»явлення вимоги про відшкодування шкоди в межах фактично виплаченої суми страхового відшкодування, однак даний позов пред»явлено до неналежного відповідача, яким в даному випадку положеннями ст. 1166, 1191 та ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має виступати ОСОБА_2, що була визнана судом винною в порушенні вимог ПДД України, а також, відповідно, завданні матеріальної шкоди внаслідок вказаної ДТП та не повідомила страховика у встановленому порядку про настання страхового випадку.
Протиправної поведінки або порушення умов страхового договору з боку відповідача, що давало б підстави для стягнення з нього заявленої суми шкоди стороною позивача не доведено та судом не встановлено.
Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191,1194 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 58, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд -
В задоволені позову Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів моменту його проголошення.