Справа № 2604/24149/12
"05" червня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Гончарука В.П.
при секретарі Лисенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ "КБ "Надра", приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки недійсними, -
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом в якому просили :
- визнати кредитний договір №59/П/56/2007-840, укладений 25 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» недійсним з моменту його укладення,
- встановити, що сума боргу позивачів перед ПАТ «КБ «Надра» становить 566 845,54 гривень,
- зобов»язати ПАТ «КБ «Надра» прийняти від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 566 845,54 гривень в рахунок повернення кредиту,
- визнати недійсним договір поруки № 59/ П/56/2007-840 укладений 25 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Надра».
- визнати недійсним договір іпотеки, від 25 червня 2007 року, укладений, між. ОСОБА_1, та ПАТ «КБ«Надра» в забезпечення виконання вимог кредитного договору.
- зобов»язати приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про передачу майна позивача в іпотеку за договором іпотеки.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що при укладенні вказаних договорів про надання кредиту, поруки та іпотеки було порушено норми Законів України «Про захист прав споживачів», «Про національний банк України», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Цивільного кодексу України та Конституції України.
Зокрема, уклавши такі договори на позивачів було покладено значно більше обов»язків ніж на відповідача, чим на думку останніх фактично порушено принципи справедливості, розумності розумності та рівності учасників договору, визначені положеннями ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів».
Крім того, відповідач, укладаючи кредитний договір та договір поруки не надав повний обсяг інформації щодо можливих ризиків виконання їх умов позивачами, з проекції коливання курсів валют та подорожчання у зв»язку з цим вартості кредиту, наданого в доларах США.
При цьому, надання кредиту в іноземній валюті позивачі вважають порушенням законодавства, що регулює банківську та фінансову діяльність в Україні, що враховуючи різницю курсів валют на момент отримання кредиту та подальшого поступового його повернення, призвело до фактичного збільшення обов»язку відповідачів за спірними договорами.
Таким чином, позивачі вважають кредитний договір недійсним з моменту його укладення, виходячи з чого договори, укладені в порядку забезпечення виконання його умов також є недійсними.
В порядку настання наслідків недійсності кредитного договору недійсним позивачі вважають правомірною загальну суму боргу перед банком, яку слід повернути, як різницю між гривневим еквівалентом позичених коштів станом на момент укладення кредитного догоовору та гривневим еквівалентом фактично виплаченої суми, що становить загалом 566 845,54 грн.
Викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні сторона позивачів підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити,надавши пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає їх безпідставними.
Третя особа ПН КМНО ОСОБА_3 надіслала до суду заяву, в якій заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, оскільки вважає факт його пред»явлення намаганням позивачів уникнути виконання обов»язків за кредитним договором та просила розглянути справу у її відсутність.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить наступного.
25.06.2007 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого на сьогодні є ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № №59/П/56/2007-840, згідно умов якого банк надав останній кредит на споживчі потреби в розмірі 181 000 дол. США.
Виходячи з умов вказаного договору, виконання зобов»язань по ньому забезпечується умовами договору поруки, укладеного між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2, за яким останній поручився перед банком за виконання умов кредитного договору за всім обсягом обов»язків, щодо повернення позичених коштів.
Крім того, забезпечення виконання умов кредитного договору було здійснено шляхом укладення 25.06.2007 р. між банком та ОСОБА_1 договору іпотеки, за яким остання передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1
Кошти бул надані ОСОБА_1 в порядку та обсязі, передбаченому договором, що в судовому засіданні було підтверджено сторонами та ними не оспорювалось.
Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є наступне : зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності., волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями ст. 215 ЦК України встановлено що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що підписи в договорах про надання кредиту, поруки, та іпотеки, зроблені позивачами особисто, тиску або примусу з боку працівників банку під час підписання договорів на позивачів вчинено не було.
Спірні договори укладені в письмовій формі, їх зміст не суперечить нормам Цивільного кодексу України та іншому законодавству України, та спрямовані на реальне настання правових наслідків. На момент укладення договорів позивачі не були визнані недієздатними або обмежено дієздатними, тощо, з чого вбачається наявність в них необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Таким чином, жодних порушень норм ст.ст. 203, 215 ЦК України при укладанні спірних договорів судом не виявлено та стороною позивачів не доведено.
Підстави, якими позивачі мотивують свої вимоги визнати кредитний договір, як основне зобов»язання, на якому ґрунтуються договір поруки та іпотеки, не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, адже аналіз норм Законів України «Про захист прав споживачів», «Про національний банк України», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Цивільного кодексу України та Конституції України, на підставі яких позивачі вважають кредитний договір недійсним, проведено поверхнево, оцінка норм в їх сукупності позбавлена логічної послідовності, норми права вирвані з контексту у вигідному позивачам сенсі.
При цьому, жодних обмежень та заборон щодо заключення кредитних договорів та видачі коштів в кредит у доларах США жодним із наведених законів та Конституцією України не встановлено.
Крім того, позовна вимога про визнання суми боргу за кредитним договором такою, що дорівнює 566 845,54 грн. також доведена не була, прямо протиречить та порушує умови дійсного та чинного договору про надання кредиту, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра».
Вимога про зобов»язання банку прийняти від позивача ОСОБА_1 566 845,54 грн. також задоволенню не підлягає, адже жодних перешкод позивачу в оплаті коштів ПАТ «КБ «Надра» не чиниться, позивач може вільно здійснювати повернення позичених коштів, з чого вбачається відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів позивача.
Оскільки судом не знайдено підстав для визнання кредитного договору недійсним, решта позовних вимог про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, а також зобов»язання приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 вчинити дії також задоволенню не підлягають, адже такі договори є похідними та ґрунтуються на порядку виконання кредитного договору, дії нотаріуса щодо внесення відомостей про обтяження квартири позивача обумовлені укладенням договору про іпотеку, підстав визнавати недійсним який судом не знайдено.
За вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Підсумовуючи викладене, стороною позивачів на протязі слухання справи заявлені вимоги обгрунтовані та доведені не були, виходячи з чого суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.88 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.203,213, 526, 543, 589, 590, 611, 625, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ "КБ "Надра", приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки недійсними - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь державного бюджету України 107 (сто сім) грн. 30 коп судового збору за пред"явлення позовних вимог немайнового характеру.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення, або протягом десяти днів з моменту отримання його копії для осіб, що приймали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.