ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 серпня 2013 року 12:36 № 826/11960/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Гарника К.Ю., Скочок Т.О. при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєльніца концерт»
до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів
про скасування рішення № 0030 від 04.07.2013,
за участю:
представника позивача: Пантелеймонова О.Ю.
представника відповідача: Черкасова Р.А.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22.08.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мєльніца концерт» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - відповідач) про скасування рішення № 0030 від 04.07.2013.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок відповідача про порушення ТОВ «Мєльніца концерт» положень ст. 8 Закону України «Про рекламу», а саме щодо того, що інформація про використання чи невикористання фонограм склала менше 5% від площі рекламного носія є безпідставним. Посилався на те, що відповідачем не враховано умовний розподіл рекламного носія на дві частини. Також позивач зазначив, що відповідач порушив його право бути присутнім під час розгляду справи про порушення законодавство про рекламу та невірно визначив розмір штрафу.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що оскаржуване рішення № 0030 від 04.07.2013 винесене з дотримання вимог чинного законодавства, а доводи позивача є необґрунтованими. Просив суд відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області відносно ТОВ «Мєльніца концерт» складено протокол від 05.04.2013 № 33 про порушення законодавства про рекламу, де зазначено про наявні ознаки порушень порушення п. 8 Закону України «Про рекламу», а саме - інформація про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів займає на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами.
На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 05.04.2013 № 33 прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 08.04.2013 № 33.
24.04.2013 Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу № 33/1, у якому зазначено, що за результатами розгляду справи встановлено факт порушення законодавства України про рекламу, а саме - ст. 8 Закону України «Про рекламу».
Відповідно до п. 8 ст. 27 Закону України «Про рекламу» у зв'язку з тим, що потенційний штраф становив більше 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, матеріали стосовно ТОВ «Мєльніца концерт» для подальшого розгляду та застосування штрафних санкцій були направлені до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
Рішенням № 0030 від 04.07.2013 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу Держспоживінспекція України за вищезазначене порушення наклала на позивача штраф у розмірі 41 250,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням № 0030 від 04.07.2013 позивач звернувся до суду.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про рекламу», у рекламі забороняється, зокрема, рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами.
Суд встановив, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області було виявлено, що напис на рекламному носії розміром 300х600 см (бігборді) щодо використання чи невикористання фонограм, а саме напис «живий звук», складає менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами, що є порушенням Закону України «Про рекламу».
До матеріалів справи позивач надав зображення макету вказаного бігборду із проставленими замірами та позначеннями полів, відведених для рекламної інформації та для інформації/логотипів про спонсорів/партнерів концерту, про використання живого звуку на концерті із зазначенням показників, на основі яких проводився розрахунок площі інформації про живий звук.
З даного зображення макету вбачається, що загальна площа бігборду складає 300х600 см, при цьому напис «живий звук» займає 112,32 х 66,15 см, тобто менше 5 відсотків від загальної площі рекламного носія.
Водночас, позивач наполягав на тому, що положення ст. 8 Закону України «Про рекламу» ним порушені не були, оскільки напис «живий звук» займає більше 5 відсотків. Наведені доводи позивач обґрунтував тим, що макет, з якого були надруковані та розміщені в місті Одеса афіші, був розроблений таким чином, що надрукована афіша умовно розподілена вертикальною лінією на дві частини. Основна її частина - це афіша із зображенням співачки, датою концерту, місцем придбання квитків, а інша частина - це світліше поле, на якому згідно з укладеними договорами розміщені рекламні логотипи партнерів концерту.
Однак, суд відхиляє вищезазначені доводи позивача, оскільки статтею 8 Закону України «Про рекламу», чітко визначено, що інформація про використання чи невикористання фонограм повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами. Тобто, напис «живий звук» на бігборді мав займати не менше 5 відсотків від загальної площі рекламного носія, незалежно від наявності/відсутності умовного розподілу на частини.
Приписами частини першої статті 27 Закону України «Про рекламу» визначено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з частиною другою 27 Закону України «Про рекламу» відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть, зокрема, рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на, зокрема, рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.
Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України (ч. 5 ст. 27 Закону України «Про рекламу»).
Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (ч. 8 ст. 27 Закону України «Про рекламу»).
Згідно з п. 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.
Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданої компетенції, уповноваженою посадовою особою територіального органу Держспоживінспекції, здійснені заходи державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу та прийнято законне рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Щодо доводів позивача про порушення його права бути присутнім під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, суд зазначає наступне.
Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про рекламу»).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про рекламу», рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право, зокрема, бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону.
Пунктом 16 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693) встановлено, що справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд встановив, що Інспекція з питань захисту прав споживачів в Одеській області направила на адресу позивача повідомлення № 1311/8 від 09.04.2013 щодо розгляду питання про порушення Закону України «Про рекламу» о 10:45 год. 24.04.2013. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначене повідомлення було отримане представником позивача за довіреністю 12.04.2013, тобто за 12 днів до дати розгляду справи про порушення ТОВ «Мєльніца концерт» законодавства про рекламу.
Отже, позивач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення № 0030 від 04.07.2013 Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєльніца концерт» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя К.М. Кобилянський
Судді К.Ю. Гарник
Т.О. Скочок
Повний текст постанови складено та підписано 23.08.2013.