Справа № 522/1675/13-ц
Провадження № 2/522/6298/13
Іменем УКРАЇНИ
"30" липня 2013 року
Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Погрібного С.О.
за секретаря - Малини-Муравенко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
Позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання траншу в розмірі 212624,69 гривень; стягнути з ОСОБА_2, як солідарного із ОСОБА_1 боржника, заборгованість за договором про надання траншу в розмірі 212 624,69 гривень; стягнути з ОСОБА_3, як солідарного із ОСОБА_1 боржника, заборгованість за договором про надання траншу в розмірі 212624,69 гривень; стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору в розмірі 2126,25 гривень; звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 716-ІД 01, укладеного 07.08.2007 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному, шляхом проведення прилюдних торгів із визначенням початкової вартості та пріоритетності вимог інших кредиторів в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження»; виселити ОСОБА_1, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1; визнати такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та є іпотекою АТ «ПроКредит Банк» громадян ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із зняттям зазначених осіб з реєстраційного обліку. В обґрунтування вказаної позовної заяви позивач посилався на таке. 07 серпня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та громадянином ОСОБА_1 укладено рамкову угоду № 716, на підставі якої укладений договір про надання траншу № 5.14337/716 від 07.08.2007, згідно умов якого ОСОБА_5 отримав кредит в розмірі 60000,0 доларів США на строк користування 48 місяців із сплатою відсотків в розмірі 13,8 % на рік. В забезпечення повернення кредиту між банком та відповідачами укладено договори поруки, а також договір іпотеки № 716-ІД 01 із громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений 07.08.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 5271, у відповідності до умов якого в іпотеку надається нерухоме майно - квартира за номером АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 в рівних частках. Втім, ОСОБА_5 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором та не сплачує відсотки за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим у останнього виникла істотна за розміром заборгованість. Враховуючи, що у відповідача на сьогоднішній день існує значна за розміром заборгованість, позивач звернувся до суду із вказаними позовними вимогами.
Відповідачі у судове засідання не з'явились неодноразово, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися в установленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представили. Суд у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача ухвалив слухати справу за відсутності відповідачів, які не з'явились, у порядку заочного розгляду справи.
Представник позивача надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути позов за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених представником позивача письмових доказів.
07 серпня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та громадянином ОСОБА_1 укладено Рамкову угоду № 716, на підставі якої укладений договір про надання траншу № 5.14337/716 від 07.08.2007 року, із змінами згідно договору № 1 про внесення змін до договору про надання траншу від 06.01.2009 року, договору № 2 про внесення змін до договору траншу від 04.08.2011 року, які є невід'ємною частиною Договору про надання траншу, що є невід'ємною частиною рамкової угоди, згідно умов якого ОСОБА_5 отримав кредит в розмірі 60000,0 доларів США на строк користування 48 місяців із сплатою відсотків в розмірі 13,8 % на рік.
На підставі умов договору про надання траншу боржник повинен здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за його користування згідно графіку повернення кредиту і сплати відсотків (додаток №1 до договору траншу).
У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, банк уклав з відповідачами наступні договори: договір поруки № 716 - ДП 1 від 07.08.2007 року із громадянкою ОСОБА_2, у відповідності до умов якого позичальник та поручитель несуть солідарну відповідальність за невиконання позичальником умов договору про надання траншу та рамкової угоди; договір поруки № 716 - ДП 2 від 07.08.2007 року із громадянином ОСОБА_3, у відповідності до умов якого позичальник та поручитель несуть солідарну відповідальність; договір іпотеки № 716-ІД 01 із громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений 07.08.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 5271, у відповідності до умов якого в іпотеку надано нерухоме майно - квартира за номером АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 в рівних частках кожному.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Всупереч умовам договору про надання траншу № 5.14337/716 від 07.08.2007 року до цього часу відповідач не дотримався вказаних зобов'язань, у зв'язку з цим у відповідача, виникла істотна за розміром заборгованість. Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача станом на 15.01.2013 року, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 212624,69 гривень, що складається з:
- заборгованості за кредитом в сумі 23896,32 доларів США (за курсом НБУ на дату розрахунку - 191003,29 гривень);
- заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 962,60 доларів США (за курсом НБУ на дату розрахунку - 7694,06 гривень);
- пеня 13927,34 гривень.
Відповідно до ст. 524 ЦК України валютою зобов'язання є національна валюта України. Згідно з правилом частини 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. З огляду на те, що курс долара США на день складення уточненого розрахунку та на день постановлення рішення дорівнює 7,993 долари США, суд вважає визначений позивачем гривневий еквівалент суми боргу належним чином обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу неодноразово надсилалася вимога про усунення порушень основного зобов'язання за кредитним договором та попередження про початок здійснення претензійно-позовної роботи рекомендованим листом з повідомленням.
Таким чином, оскільки грошове зобов'язання виконано відповідачем не було, він порушив вимоги ст. 1054 ЦК України, за якою позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту в строки й у порядку, встановленому договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно п. п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Як вбачається зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно до договорів поруки від 07.08.2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 зобов'язались перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_5 зобов'язань, що випливають з укладеного між сторонами договору про надання траншу.
Згідно ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, позовні вимоги до поручителів - солідарних боржників мають бути висунуті у межах загальної суми боргу одночасно у відповідній частині, або до одного солідарного боржника, який в майбутньому зможе висунути до інших солідарних боржників регресні вимоги.
Отже, в цій частині суд має задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши суму у розмірі 212624,69 гривень не окремо з кожного поручителя, а у солідарному порядку.
За змістом ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, враховуючи, що відповідач не виконав своє зобов'язання з повернення кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення позивача із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За правилом ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно п. 5.1 розділу 5 договору іпотеки, іптекодержатель вправі задовольнити свої вимоги (в т.ч. достроково) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором.
Згідно п. 5.1 розділу 5 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися за вибором іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або на підставі рішення суду.
За правилом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Таким чином, позивачем обрано на свій розсуд спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, що не суперечить вимогам статі 33 Закону України „Про іпотеку", у зв'язку із чим суд вважає за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
При цьому, згідно звіту про вартість предмету іпотеки її ринкова вартість складає 661800,0 гривень, що перевищує суму заборгованості. Згідно п.5.1 іпотечного договору якщо предмет іпотеки буде продано за суму більшу ніж суму заборгованості та витрат іпотекодержателя, залишок грошових коштів від його продажу іпотекодержатель повертає іпотекодавцям.
Втім, судом враховано, що позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 212624,69 гривень та одночасно просить звернути стягнення на предмет іпотеки. Виходячи з сенсу та змісту ст.ст. 12, 33 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки має на меті задоволення вимог кредитора у випадку невиконання грошового зобов'язання з повернення коштів боржником, тобто фактично відбувається погашення боргу за рахунок реалізації предмета іпотеки тим чи іншим способом, що передбачений законодавством.
Згідно із позицією Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п.42 постанови №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до якого суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості наводиться у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
Згідно ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 є майновим поручителем, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення з неї грошових коштів, оскільки її відповідальність обмежується вартістю предмета іпотеки.
З огляду на зазначене суд має задовольнити позов частково, стягнувши у солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як солідарних боржників суму боргу у розмірі 212624,69 гривень, та звернувши стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом проведення прилюдних торгів із визначенням початкової вартості.
При цьому суд звертає увагу, що у відповідності до п.5.1 іпотечного договору а також ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо предмет іпотеки буде продано за суму більшу ніж суму заборгованості та витрат іпотекодержателя, залишок грошових коштів від його продажу іпотекодержатель має повернути іпотекодавцям.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється у разі звернення стягнення на нього за зобов'язаннями власника.
В ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК УРСР зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
В ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» вказано що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Таким чином, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, що тягне за собою припинення права користування відповідачами вказаним майном.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі, а також іншим способом, встановленим договором або законом.
Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідачів суми судового збору у розмірі 2126,25 гривень.
Керуючись ст. ст. 3, 6, 16, 526, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 37, 38 Закону України „Про іпотеку", ст.ст. 10, 11, 174, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -
Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.
Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» суму заборгованості за договором про надання траншу № 5.14337/716 від 07.08.2007 року в розмірі 212624 (двісті дванадцять тисяч шістсот двадцять чотири) гривень, 69 копійок.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 716-ІД 01 від 07 серпня 2007 року, - на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором про надання траншу № 5.14337/716 від 07.08.2007 року в розмірі 212624,69 копійок, із застосуванням процедури продажу, шляхом проведення прилюдних торгів із визначенням початкової вартості на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.
Визнати такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 громадян ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в рівних частках на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» суму судового збору у сумі 2126,25 гривень.
В задоволені інших позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СУДДЯ: С.О. Погрібний
30.07.2013