№ справа:106/3514/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Шилова Олена Миколаївна
№ провадження:11-кп/190/502/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Трясун Ю. Р.
"20" серпня 2103 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.,
Суддів - Корольова М.П., Радіонова І.І.,
при секретарі - Шемлей І.І.,
за участю прокурора - Іващенка Д.С.,
захисників законного представника неповнолітнього обвинуваченого обвинувачених адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, а також обвинуваченого ОСОБА_6
вироком Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Євпаторії, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2
визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, та йому призначене покарання у виді 2 років позбавлення волі.
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Євпаторії, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_3
визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, та йому призначене покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.
Згідно ст.76 КК України на нього покладені обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, навчання, роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, а також періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Горлівка Донецької області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_4,
визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, та йому призначене покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Згідно вироку, 14.02.2013 року, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_7 в нічний час, за попередньою змовою, діючи умисно з корисливих мотивів, на автомобілі ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6 приїхали у двір будинку № 14 розташованого по вул. Л. Українки в м. Євпаторії, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підійшли до припаркованої у цьому дворі автомашини ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_2. ОСОБА_8 передав неповнолітньому ОСОБА_7 домкрат і балонний ключ, які знаходилися в його рюкзаку, а сам став спостерігати за навколишнім оточенням, а ОСОБА_6 залишився очікувати їх в своєму автомобілі. Неповнолітній ОСОБА_7 зняв автомобільне колесо в зборі вартістю 800 гривень, після чого викрадене поклали в автомобіль ОСОБА_6, а останній діючи умисно за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8, сховав у себе в гаражі викрадене майно, спричинивши матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_9 на вищезазначену суму.
28.02.2013 року, в нічний час ОСОБА_6, ОСОБА_8 і неповнолітній ОСОБА_7, за попередньою змовою, з метою крадіжки чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, на автомобілі ВАЗ-2101, що належить ОСОБА_6 приїхали у двір будинку № 2/150 розташованого по вул. Радянській в м. Євпаторії, підійшли до припаркованої в даному дворі автомашини ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_3, після чого, таким самим способом викрали майно, що належало ОСОБА_10 Викрадене поклали в автомобіль ОСОБА_6, а ОСОБА_6 діючи умисно за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8, сховав у себе в гаражі спричинивши матеріальну шкоду потерпілому на суму 600 гривень.
02.03.2013 року, в нічний час, ОСОБА_6, неповнолітній ОСОБА_7 і ОСОБА_8, за попередньою змовою, діючи умисно, з корисливих мотивів, на автомобілі ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6 приїхали у двір будинку № 108 розташованого по вул. Демишева м. Євпаторії, де таким самим способом викрали майно ОСОБА_11 на суму 500 гривень, після чого викрадене поклали в автомобіль ОСОБА_6, а ОСОБА_6 діючи умисно за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8, сховав у себе в гаражі, чим спричинили матеріальну шкоду потерпілому на вищезазначену суму.
06.03.2013 року, в нічний час, ОСОБА_6, ОСОБА_8 і неповнолітній ОСОБА_7, за попередньою змовою, умисно, з корисливих мотивів, на автомобілі, який належить ОСОБА_6 приїхали у двір будинку № 17 розташованого по вул. Ситнікова в м. Євпаторії, де таким же самим способом викрали майно потерпілого ОСОБА_12, після чого викрадене поклали в автомобіль ОСОБА_6, а останній, діючи спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 сховав у себе в гаражі викрадене майно, тим самим ОСОБА_6, ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_7 спричинили матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_12 на суму 250 гривень.
11.03.2013 року, близько 19-00 годин, ОСОБА_6, неповнолітній ОСОБА_7 і ОСОБА_8, за попередньою змовою, умисно, з корисливих мотивів, на автомобілі, який належить ОСОБА_6 під'їхали до будинку №40 розташованого по вул. Фрунзе в м Євпаторії, де викрали з автомобіля майно на загальну суму 1060 гривень, яке належало ОСОБА_13, спричинивши своїми діями потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму. Потім викрадене майно передали ОСОБА_6, а він діючи умисно за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8, сховав у себе в гаражі викрадені речі.
12.03.2013 року, в нічний час, ОСОБА_6, неповнолітній ОСОБА_7 і ОСОБА_8, за попередньою змовою, умисно, з корисливих мотивів, на автомобілі, що належить ОСОБА_6 приїхали у двір будинку № 115 розташованого по вул. Демишева м. Євпаторії, де таким самим способом з автомашини таємно викрали майно вартістю 400 гривень, після чого викрадене поклали в автомобіль ОСОБА_6, а ОСОБА_6 діючи умисно за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8, сховав у себе в гаражі викрадене, тим самим ОСОБА_6, ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_7 спричинили матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_14 на вищезазначену суму.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати дії обвинуваченого на ст.198 КК України та призначити покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що, при ухваленні вироку суд, при засудженні ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України прийняв за основу неперевірені докази, пов'язані нібито з участю обвинуваченого у вчиненні злочину за попередньою змовою.
Також апелянт вказує на те, що умислу на крадіжку у ОСОБА_6 не було. Суд ухвалив вирок виходячи з того, що умисел нібито на крадіжку доведений заявою самого ОСОБА_6, який видав добровільно працівникам міліції викрадені ОСОБА_8 і ОСОБА_7 речі. При цьому, доказів, які явно вказували б на причетність ОСОБА_6 до скоєння даних злочинів у справі в суді не встановлено.
Апелянт звертає увагу на ту обставину, що в ході судового розгляду не здобуто доказів попередньої змови обвинувачених між собою. Суд у ході перевірки свідчень ОСОБА_6, так і не зміг встановити яким чином домовлявся ОСОБА_8 з ОСОБА_6 про скоєння кримінальних правопорушень.
Крім того, призначаючи покарання, суд не врахував дані про особу ОСОБА_6, а саме його сімейний стан, наявність постійного місця проживання і роботи, а також його суперечливу участь у вчиненні кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6, не оспорюючи кваліфікації пред'явленого обвинувачення, просить вирок суду змінити та призначити більш м'яке покарання.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 з урахуванням особи обвинуваченого, його позитивних характеристик, відсутності судимості, щирого каяття, просить вирок суду змінити та призначити покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок стосовно ОСОБА_7 змінити, призначити покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 104 звільнити від відбування призначеного покарання, строком на 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію і повідомляти її про зміну місця проживання, навчання, роботи.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, та не застосовано норму закону, яка підлягає застосуванню а саме ч. 3 ст. 104 КК України, відповідно до положень якої неповнолітнім встановлюється іспитовий строк до 2 років.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив вирок змінити та заперечував проти апеляційних скарг захисників та обвинуваченого, захисників, які підтримали свої апеляційні скарги, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та апеляційну скаргу прокурора, а також обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_7, та його законного представника, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, про те, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисників не підлягають задоволенню, проте апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду зміні з наступних підстав.
Аналізуючи всі докази, які були досліджені в судовому засіданні, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України.
Так, судом встановлено, що обвинувачені діяли умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою, тобто вони скоїли кримінальне правопорушення розподіливши між собою ролі, згідно яких ОСОБА_7 таємно викрадав з автомобілів майно, яке належало потерпілим, ОСОБА_8 спостерігав за навколишнім оточенням, а ОСОБА_6 очікував їх у своєму автомобілі, потім вони разом їхали з місця події. Після чого ОСОБА_6 реалізуючи домовленість всіх обвинувачених, сховав у своєму гаражі викрадене майно.
Саме дії всіх обвинувачених свідчать про їх спільний умисел на таємне викрадення чужого майна.
З положень ст.28 КК України виходить, що вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього правопорушення кількома суб'єктами злочину, які заздалегідь домовилися про спільне його вчинення.
Таким чином суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що в даному випадку обвинувачені діяли як співвиконавці, при цьому розподіливши функції, де кожен співвиконавець виконував певну роль, тому доводи захисника про відсутність у ОСОБА_6 умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України за попередньою змовою є безпідставними.
Встановивши фактичні обставини кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та правильно кваліфікував їх дії за ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи покарання обвинуваченим суд врахував ступень тяжкості скоєного злочину, а також те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнали вину повністю, а ОСОБА_6 визнав вину частково, щиро розкаялись, частково відшкодували завдані збитки, а також особи обвинувачених, а саме відсутність судимості, задовільні характеристики, наявність у ОСОБА_6 на утриманні малолітньої дитини та призначив обвинуваченим покарання, яке є достатнім для їх виправлення та попередження нових правопорушень. Тому доводи захисника ОСОБА_2 щодо невиконання судом вимог ст..ст.65-67 КК України є безпідставними.
Разом з тим, на думку колегії суддів, доводи прокурора про неправильне застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 ст.104 КК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно вироку ОСОБА_7 призначене покарання у виді 2 років позбавлення волі та із застосуванням ст.ст.75, 104 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.
Проте, згідно положень ст.104 ч.3 КК України іспитовий строк неповнолітнім обвинуваченим встановлюється меншої тривалості, ніж дорослим обвинуваченим - від одного до двох років.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року у відношенні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 змінити.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_7, звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановити йому іспитовий строк 2 роки.
В решті вирок Євпаторійського міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року у відношенні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без зміни.
Судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Корольов М.П.