"22" серпня 2013 р.Справа № 916/760/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.:
суддів Журавльова О.О., Таран С.В.,
при секретарі судового засідання Станковій І.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - Смирнов В.В., за довіреністю;
представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропереробка"
на рішення господарського суду Одеської області від 06 червня 2013 року
у справі № 916/760/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропереробка"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 424 791,31 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропереробка" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 424 791,31,00 грн. завданих збитків, спричинених неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди від 01.01.2011 року. (згідно останньої уточненої позовної заяви від 06.06.2013 року)
Рішенням господарського суду Одеської області від 06 червня 2013 року у справі №916/760/13 (суддя Рога Н.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що капітальний ремонт орендованих приміщень за Договором здійснюється за рахунок Орендодавця. Проведення капітального ремонту Орендарем допускається лише з письмової згоди Орендодавця, із сповіщенням останнього за 1 місяць до початку ремонту.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони, підписуючи договір, дійшли згоди щодо всіх умов, а отже обов'язку відповідача здійснити капітальний ремонт не виникло.
Також суд дійшов висновку про необґрунтованість розрахунку завданих збитків, оскільки ані договором, ані актом приймання-передачі площа об'єкту оренди не визначена; акт незалежної оцінки, на який посилався позивач, не надано в повному обсязі а лише останню сторінку, у зв'язку з чим не вбачається можливості надати належну оцінку зазначеному Висновку.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропереробка" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків у рішенні дійсним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги що відповідно до статті 759 ЦУ наймодавець передає або зобов'язується пережати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а в даному випадку платою за оренду цеха є капітальний ремонт цеху. Апелянт звертає увагу суду, що сторонами в пункті 4.1.5 договору допущена технічна описка і замість слова „Орендатор" було зазначено „Орендодавець", факт допущення помилки підтверджується пунктом 3.2 договору.
Також скаржник зазначає, що відповідачем не виконаний обов'язок по капітальному ремонту ковбасного цеху ані у 2011, ані у 2012 роках, тобто відповідачем були порушені взяті на себе зобов'язання щодо користування цехом.
Як вбачається з пояснень апелянта щодо площі об'єкту оренди, відповідно до технічного паспорту на ковбасний цех, приміщення ковбасного цеху позначено літ."А" та його площа складає 249.8 кв.м., однак відповідно до договору, в користування надавалось виробниче приміщення ковбасного цеху, а відповідно до Постанови Головного державного санітарного лікаря України „Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень", виробниче приміщення включає в себе будинки та споруди, спеціально призначених для трудової діяльності людей. Тобто, апелянт вважає, що повний цикл виробництва ковбасних виробів не може бути здійснено лише у приміщенні ковбасного цеху без використання усіх інших виробничих приміщень, а саме: склад, бойня, будівля для персоналу.
Таким чином, на думку апелянта, судом неправильно встановлено, що у оренду передавалось лише приміщення, позначене у технічному паспорті під літ."А".
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2011р. між ТОВ "Агропереробка" (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, згідно п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування виробниче приміщення ковбасного цеху, розташованого на території Цебриковської селищної ради.
Відповідно до п.4.1.8 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.
Водночас, згідно розділу 3 договору, орендна плата за 2011 рік в грошовому вигляді не стягується, платою за оренду цеху в поточному році є капітальний ремонт цеху Орендарем.
При цьому, відповідно до п. 4.1.5 Договору капітальний ремонт орендованих приміщень за Договором здійснюється за рахунок Орендодавця. Проведення капітального ремонту Орендарем допускається лише з письмової згоди Орендодавця, із сповіщенням останнього за 1 місяць до початку ремонту.
На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ч.6 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, оскільки, уклавши договір та виклавши п. 4.1.5. договору саме у такій редакції, сторони дійшли згоди щодо прийняття на себе взаємних зобов'язань.
З цих підстав відхиляється посилання позивача на допущення при укладенні договору технічної помилки, оскільки зазначений пункт договору не визнано недійсним, а отже він є чинним та повинен виконуватись сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено відсутність обов'язку відповідача здійснювати капітальний ремонт цеху, позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між понесеними збитками у вигляді непроведення капітального ремонту та вини ФОП ОСОБА_2, у зв'язку з чим позовні вимоги про відшкодування збитків необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Окрім того, колегія суддів вважає правомірними висновки суду безпідставність розрахунку орендної плати, оскільки, по-перше, договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.2011р. не встановлено площу приміщення ковбасного цеху, згідно наявного у матеріалах справи технічного паспорту на ковбасний цех, приміщення позначено літ."А" та його площа складає 249,8 кв.м.
Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що в оренду надавались виробничі приміщення, які складаються не лише з ковбасного цеху, а й з інших виробничих приміщень, а саме: складу, бойні, будівлі для персоналу, оскільки пунктом 1.1 договором визначено, що в строкове платне користування надається саме виробниче приміщення ковбасного цеху, а тлумачення апелянтом слова „виробниче" є лише припущенням та не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Також колегія суддів не приймає до уваги наданий апелянтом при розгляді в апеляційній інстанції повний текст Висновку про незалежну оцінку ринкової вартості орендної ставки одного квадратного метра ковбасного цеху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого вартість орендної ставки 1 кв.м. станом на 17.05.2013р. складає 23 грн. 98 коп., оскільки ним не обґрунтовано неможливості подання зазначеного висновку при розгляді справи в суді першої інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення суду першої інстанції, рішення є правомірним та обґрунтованим, відтак, апеляційний суд дійшов висновків про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для зміни або скасування оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропереробка" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 06 червня 2013 року у справі №916/760/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 27.08.2013 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя С.В.Таран