"22" серпня 2013 р.Справа № 5016/1547/2012(20/40)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Г.П. Разюк,
суддів: С.І. Колоколова, Петрова М.С.,
(склад суду змінювався згідно розпоряджень голови Одеського апеляційного господарського суду № 916 від 19.11.2012р. та № 945 від 26.11.2012р.)
при секретарі судового засідання Молодові В.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Іванюти О.Д., довіреність № 1904 від 03.09.12.р. /в судових засіданнях від 15.01.13р., 22.08.13р.; Дяченко Т.Д. /в судових засіданнях від 11.12.12р.,15.01.13р./; Оберемської А.М., довіреність № б/н від 03.09.12р. /в судовому засіданні від 11.12.12р./
від відповідача - ОСОБА_4, паспорт серія НОМЕР_1 від 21.01.02р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу та доповнення до неї Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2012року
по справі № 5016/1547/2012(20/40)
за позовом скаржника
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про стягнення 54 255, 75 грн.,
(повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України).
Встановив:
У серпні 2012р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_2, позивач, скаржник) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, відповідач) про стягнення 54255,75грн., що складаються з: 51696,49грн. - основного боргу за поставлений в 2009-2011р.р. товар /поліграфічна продукція/ за договором №136 від 12.11.2009р.; 1 093, 35 грн - 3% річних за період з 01.08.11р. по 10.07.12р.; 1 465, 91 грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції за період з 01.09.11р. по 30.06.12р. та судові витрати, у тому числі витрати на послуги адвоката у розмірі 1000 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України та вимог укладеного між сторонами договору, відповідач договірні зобов'язання виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.10.2012 р. (суддя Олейняш Е.М.) в позові відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язань не настав, бо через відсутність в накладних посилань на договір відносини сторін позадоговірні і позивач не звертався до відповідача з вимогою про виконання зобов'язань, як то передбачено ст. 530 ЦК України.
Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою та доповненнями до неї, в яких просить скасувати оскаржене рішення повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Скаржник вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи, позаяк суд ігнорував часткове визнання відповідачем договору та частини боргу
ФОП ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що між сторонами існують договірні відносини, але вони виникли за ідентичним за змістом договором без номеру від 12.11.10р., а також стверджує, що частину наданих позивачем накладних не підписував і товар за ними не отримував. Відповідачем здійснено альтернативні розрахунки і визнається, що станом на 31.07.11р. основний борг складав 5631,71 грн. і він не погашений до цього часу.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, здійснивши експертні дослідження договору та накладних, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_2- (Постачальник) та ФОП ОСОБА_4 - (Покупець) було укладено договір, згідно умов якого постачальник в порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов'язується поставляти покупцю поліграфічну продукцію (товар), а покупець оплачувати та приймати товар згідно накладної. Ціна товару, кількість і вартість поставки визначається у накладній. /п.п.1.1,1.2, 2.1 Договору.
Згідно із умовами п.п. 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити повну вартість отриманої продукції. Оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу 7 днів в готівковій або безготівковій формі.
Відповідно до п. 6.1 договору сторони узгодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р.. Якщо після закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить про бажання його розірвати, договір пролонгується на один рік. Оскільки таких заяв не було, договір є чинним.
ФОП ОСОБА_2 стверджує, що договір діяв з 12.11.09р. /оригінал -т.3,а.с.38/ і за ним відповідачу поставлено товару на 667700,93грн., а оскільки той оплатив лише 616004,44грн., борг складає 51696,49грн. /т.2,а.с.4-21/.
ФОП ОСОБА_4 стверджує, що договір підписано 12.11.10р. /оригінал -т.2,а.с.129/ і за ним поставлено товару на 347541,79грн., повернуто і оплачено на 341910,08грн. і борг складає 5631,71грн..
Зважаючи на те, що договір між сторонами існує і обидві сторони вважають свої відносини договорними, колегія вважає протилежний висновок господарського суду першої інстанції хибним, оскільки відсутність посилань на договір в накладних не свідчить про відсутність самого договору, а тим більше про відсутність зобов'язань відповідача за договором. Згідно з ст.ст. 525,526,629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Посилання суду на ст.530 ЦК україни є недоречним, оскільки вона визначає строк виконання зобов'язання лише у випадках, якщо він не встановлений, а в даному випадку він встановлений п.3.2 договору сторін.
Для встановлення реальної дати підписання договору колегією призначено судово-технічну експертизу, відповідно до висновку якої у наданому позивачем договорі № 136 від 12.11.09р. первинно була виконана дата укладання договору 12.11.10р.. / № 253/03 від 22.03.13р.-т.9,а.с.164-165/. Таким чином, договір між сторонами діє з 12.11.10р., як стверджував відповідач.
Для встановлення обсягу реально поставленого і отриманого відповідачем за договором товару, колегією призначено судово-почеркознавчу експертизу, за висновками якої у наданих позивачем накладних за період з 11.11.09р. по 11.11.10р. підписи від імені ОСОБА_4 виконані не самим ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підписам ОСОБА_4 (з попереднім тренування та відпрацюванням стереотипу виконання підписів від імені ОСОБА_4) /№ 2259/02 від 20.06.13р.- т.9, а.с.174-178/.
За таких обставин, надані позивачем накладні не є належними та допустимими доказами /ст.34ГПК України/ поставки товару, отже вимога щодо стягнення основного боргу підтверджена документально і підлягає задоволенню лише в обсязі, що визнаний відповідачем на суму 5631,71грн..
Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач має право на отримання інфляційних та річних відсотків, розрахованих за визначений ним період від суми реального боргу. Відповідно до розрахунків, здійснених судом і долучених до матеріалів справи, 3% річних за період з 01.08.11р. по 10.07.12р. складають 159,45грн.. Щодо інфляційних, то враховуючи, що починаючи з квітня 2012р. мала місце дефляція, основний борг за з 01.09.11р. по 30.06.12р. не збільшився /див. розрахунок/.
За викладених обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2012р. слід скасувати в частині відмови у стягненні 5631,71грн. основного боргу та 159,45грн. річних відсотків.
Відповідно із ст.49 ГПК України судові витрати, включаючи витрати на послуги адвоката та експертні дослідження, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 24.10.2012р. скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 5631грн. 71коп. основного боргу, 159грн. 45коп. - 3% річних, 106грн. 70коп витрат на послуги адвоката, 171грн.73коп. витрат по сплатісудового збору
В задоволені решти позову відмовити."
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 85грн.86коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 5108грн.10коп., сплачених за експертні дослідження.
Видачу наказів за постановоюз зазначенням повних реквизитів сторін доручити господарському суду Миколаївської області.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 29.08.2013р.
Головуючий суддя Г.П.Разюк
Суддя М.С.Петров
Суддя С.І.Колоколов