79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" серпня 2013 р. Справа № 914/304/13-г
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Хабіб М.І.
суддів Гриців В.М.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія", вих. № 03/06-13/01 від 03.06.13р.
на рішення господарського суду Львівської області від 28.05.13р.
у справі № 914/304/13-г
за позовом: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", м. Київ
до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ", м. Новий Розділ
до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія", с. Зубра
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 17 784, 79 грн.
За участю представників:
позивача: Дудяк Р.А. - представник (довіреність в матеріалах справи);
відповідача-1: не з'явився (належно повідомлений);
відповідача 2: не з'явився (належно повідомлений);
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.13 р. (колегія суддів у складі: головуючої судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Якімець Г.Г.) прийнято апеляційну скаргу ТзОВ "Енергія" до провадження та призначено до розгляду - 06.08.13р.
Розпорядженням голови суду від 05.08.13р., у зв'язку з перебуванням судді Якімець Г.Г. у відпустці, у склад колегії суддів замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Гриців В.М.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці, у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість судді Зварич О.В. введено суддю Якімець Г?.Г. У зв'язку зі зміною у складі судової колегії, розгляд справи розпочато спочатку.
Рішенням господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року у справі №914/304/13-г (суддя Березяк Н.Є.) уточнені позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з ТзОВ "Енергія" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Нова" 17784,79 грн. відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. - судового збору. В позові щодо ТзОВ "Енергія - Новий Розділ" відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема, положеннями ст.355 ГК, ст.ст.979, 993,1187 ЦК України, ст.ст.9, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст.3, 5, 22, 29, 32, 33, 37, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, що автомобіль ГАЗ 3110, водій якого визнаний судом винним у вчиненні ДТП 13.12.2007р., належить відповідачу-2, цивільно-правова відповідальність якого, як власника транспортного засобу, застрахована позивачем згідно з полісом №ВА/1337323. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Позивач виплатив потерпілій особі страхове відшкодування в сумі 17784,79грн. та звернувся з позовом в порядку регресу у зв'язку з тим, що в порушення вимог п.33.1.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ні водій, винний у вчиненні ДТП, ні страхувальник не повідомили страховика про ДТП..
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначає, що позивачем не надано доказів неповідомлення страховика про ДТП у строк, встановлений законом. Вважає, що виплачене позивачем страхове відшкодування не можна вважати збитками. Крім того, скаржник стверджує, що потерпіла особа подала заяву про виплату страхового відшкодування з порушенням річного строку на подання заяви, встановленого п/п 37.1.4 п.37.1 ст. 34 Закону , що є підставою для відмови у виплаті. Відтак, на думку скаржника, у страхової компанії не було підстав для виплати страхового відшкодування.
Відповідач-1 у відзиві (вх.05-04/4544/13 від 05.08.13р.) на апеляційну скаргу підтримує доводи скаржника, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач у відзиві (вх.05-04/4806/13 від 16.08.13р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи апелянта та вказує, зокрема, що на момент виникнення спірних правовідносин, пов'язаних з ДТП та виплатою страхового відшкодування, діяв Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції від 22.09.2005р., він не встановлював строку для подання заяви потерпілою особою про виплату їй страхового відшкодування.
Скаржник (відповідач-2) та відповідач-1 явку своїх представників в судове засідання 20.08.2013р. не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Від відповідача-1 надійшла телеграма (вх.05-14/277/13 від 20.08.13р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки повноважного представника.
Представник позивача підтримав свої доводи, просив рішення залишити без змін, а апеляцій скаргу без задоволення.
Колегія суддів відхиляє клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, оскільки відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язковим лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні.Такі обставини відсутні. Крім того, апеляційний суд не визнавав обов'язковою явку представників в судове засідання. Слід також зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін судового процесу у виборі та в кількості представників, які можуть представляти інтереси сторони в суді.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.12.2007 року на 586 км автомобільної дороги Київ-Чоп з вини водія забезпеченого транспортного засобу ГАЗ 3110 (д.н.з. 22879 ТА) Артимка Андрія Ігоровича внаслідок порушення п.п.12.1 Правил дорожнього руху трапилась дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Порш Кайон (д.н.з. ВС 2085 ВА), який належить Васильоха О.Г.
Як вбачається із матеріалів справи, Артимко Андрій Ігорович на момент здійснення ДТП працював водієм ЗАТ "Енергія-Новий Розділ", що підтверджується наказами підприємства та подорожнім листом ( а.с.29-31).
Судом першої інстанції встановлено, що забезпечений транспортний засіб ГАЗ 3110 належить ТзОВ "Енергія" На момент ДТП майнові інтереси ТзОВ "Енергія", пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки ГАЗ 3110 (д.н.з. 22879 ТА) були застраховані у ЗАТ "Паливно-енергетична страхова компанія", правонаступником всіх прав і обов'язків якої є ПрАТ "Страхова компанія "Нова", за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1337323.
21.01.2008 року постановою Личаківського районного суду м.Львова у справі №3-646/08 Артименко Андрія Ігоровича - водія ТзОВ «Енергія», який керував автомобілем ГАЗ-3110, державний номерний знак 22879 ТА, визнано винним у вчиненні ДТП (ст.124 КпАП України) та накладено адміністративне стягнення - 68 грн. штрафу (а.с.7).
Згідно із звітом незалежної експертної оцінки №346/3 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу вартість відновлювального ремонту автомобіля Порше Кайон д.н.з.ВС 2085 ВА станом на 11.06.2008р. становить 21953,75 грн. (без ПДВ 18294,79 грн.)
12.11.2009р. потерпіла особа Васильоха О.Г. звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, отриманого в зв'язку із ДТП, спричиненим транспортним засобом забезпеченим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1337323 від 26.07.2007р.
08.04.2011 року постановою Личаківського районного суду м.Львова у справі №3-646/08 виправлено описку допущену у постанові Личаківського районного суду м.Львова від 21.01.2008 року, вказано що правопорушником та водієм транспортного засобу ГАЗ д.н.з. 22879 ТА, притягнутим до адміністративної відповідальності є Артимко Андрій Ігорович.
Після приведення у відповідність всіх документів на підставі страхового Акту №1581 від 01.07.2011 р. за справою №Д-00002552 від 05.06.2008 р., полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/1337323 від 26.07.2007 р. та постанови Личаківського районного суду м.Львова від 08.04.2011 р. позивач виплатив потерпілій особі страхове відшкодування в сумі 17784,79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 0006441 від 20.07.2011 р. та № 6670 від 27.07.2011 р..
У зв'язку із неповідомленням страховика про ДТП у встановлений законом термін, ПрАТ "Страхова компанія "Нова" звернулася з регресною вимогою до ТзОВ "Енергія-Новий Розділ" - роботодавця Артимко А.І., про відшкодування виплаченого страхового відшкодування у розмірі 17784,79 грн. (а.с.37-40), яка залишена без задоволення.
При розгляді справи місцевим судом встановлено, що забезпечений ТЗ належить на праві власності ТзОВ "Енергія", яке є страхувальником згідно з полісом № ВА/1337323 від 26.07.2007 р., у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Львівської області 11.03.2013р. залучено до участі у справі в якості відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія»..
В подальшому позивач було подано заяву про уточнення позовних вимог від 17.05.2013 року та клопотання про уточнення позовних вимог від 27.05.13р., в яких позивач просить стягнути в порядку регресу з ТзОВ "Енергія"17784,79 грн. .збитків..
Встановивши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхувальником виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Пунктом 4 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент виплати відшкодування) передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствами, установами та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачами, що автомобіль ГАЗ 3110, водій якого Артимко А.І. визнаний судом винним у вчиненні 13.12.2007р. ДТП, належить відповідачу-2, цивільно-правова відповідальність якого, як власника транспортного засобу, застрахована позивачем згідно з полісом №ВА/1337323. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На підставі заяви потерпілої особи від 12.11.2009р.позивач виплатив їй страхове відшкодування в сумі 17784,79грн. та звернувся з регресним позовом у зв'язку з тим, що в порушення вимог п.33.1.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ні водій, винний у вчиненні ДТП, ні страхувальник не повідомили страховика про ДТП..
Відповідно до п.33.1.2 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " (у редакції чинній на момент скоєння ДТП) учасники ДТП зобов'язані, зокрема, вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.
Отже, в силу вимог цього Закону страховик мав бути повідомлений про ДТП не пізніше 3-х робочих днів з для настання ДТП. Оскільки ДТП мала місце 13.12.2007р., то таке повідомлення повинно бути здійснене не пізніше 17.12.2007р.( 13,14 січня 2007р. вихідні дні)
Доказів повідомлення страховика про ДТП у встановленому порядку чи доказів наявності поважних причин неповідомлення страховика суду не подано.
Відповідач-2 вважає, що позивач повинен довести та подати суду докази неповідомлення його ДТП, при цьому не вказує хто повідомляв позивача про ДТП - водій, винний у вчиненні ДТП, чи страхувальник; яким чином повідомляв - телефоном чи шляхом скерування письмового повідомлення; не вказує номера телефону, з якого було здійснене повідомлення, та дату телефонного дзвінка; не вказує номера і дати письмового повідомлення.
За таких обставин апеляційний суд не бере до уваги доводи скаржника як необґрунтовані.
Згідно з підпунком 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо, зокрема, він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
У відповідності до п.8 постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди.
Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП, Артимко А.І. працював водієм ЗАТ "Енергія -Новий Розділ", проте власником забезпеченого транспортного засобу та страхувальником згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1337323 від 26.07.2007р. було ТзОВ "Енергія".
Відтак, з огляду на невиконання водієм, винним у скоєнні ДТП, та ТзОВ "Енергія", як страхувальником, приписів, встановлених підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону щодо повідомлення страховика про ДТП, відповідно до положень чинного законодавства саме ТзОВ "Енергія" повинна відшкодувати позивачу майнові втрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування потерпілій внаслідок ДТП особі.
Апеляційний суд вважає такими, що не відповідають закону доводи відповідачів щодо порушення потерпілою особою строків звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, і як наслідок неправомірність такої виплати, оскільки Закон "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакціях, чинних на момент скоєння ДТП 13.12.2007р. та звернення потерпілої особи із заявою ( 12.11.2009р.), не встановлював строку для звернення потерпілої особи з заявою про виплату страхового відшкодування.
Названим Законом(підпункт 37.1.4 п.37.1 ст.37) лише в редакції Закону від 17.02.2011р. встановлено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Частиною 2 ст.224 ГК встановлено, що під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управленою стороною.
Відтак, твердження скаржника про те, що понесені позивачем витрати на виплату страхового відшкодування потерпілій особі, не є збиткам, відхиляються як необґрунтовані.
Інші доводи скаржника не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують правомірного висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що місцевий суд правомірно відмовив у позові до відповідача-1, який не є власником і не є страхувальником транспортного засобу, за участю якого було скоєно ДТП, та стягнув кошти з відповідача -2.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.
Судовий збір покладається на скаржника.
З огляду на те, що при поданні апеляційної скарги скаржник сплатив судовий збір в меншому розмірі, ніж встановлено ЗУ «Про судовий збір», а саме: згідно з квитанцією №33 від 06.06.2013р. сплатив 805,00грн., в той час як належав до сплати судовий збір в сумі 860,25грн. (з 01.01.2013р. мінімальний розмір судового збору при поданні апеляційної скарги на рішення у майновому спорі), недоплачена сума судового збору 55,25грн. підлягає стягненню із скаржника в дохід Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, ЗУ « Про судовий збір», Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року у справі №914/304/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія", ідент. код 31961562,місцезнаходження: 81135, Львівська область ,Пустомитівський район, с. Зубра, вул.Хмельницького,27, в дохід Державного бюджету 55,25 грн. судового збору.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Постанова підписана 23.08.2013р.
Головуючий-суддя Хабіб М.І.
суддя Гриців В.М.
суддя Якімець Г.Г.