04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" серпня 2013 р. Справа№ 14/490
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Майданевича А.Г.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 12.08.2013 року
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2013 року
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Константа»
про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню
у справі № 14/490 (суддя Васильченко Т.В.)
за заявою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
про видачу судового наказу на виконання рішення постійно діючого
Третейського суду при Асоціації українських банків у справі
№ 285/09 від 03.07.2009 року
за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Константа»
про стягнення заборгованості
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.07.2009 року у справі № 285/09 позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» заборгованість по договору кредиту в сумі 60412718,15 грн. та 25500,00 грн. третейського збору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 14/490 заяву Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про видачу судового наказу задоволено. 11.11.2009 року на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.07.2009 року у справі № 285/09 господарським судом міста Києва видано наказ.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 14/490 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2010 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 року у справі № 14/490 залишено без змін.
13.08.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Константа» звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 14/490 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з укладенням мирової угоди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року у справі № 14/490 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» про визнання наказу господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 14/490 таким, що не підлягає виконанню задоволено частково, визнано таким, що не підлягає виконанню наказ в частині стягнення з ТОВ «Константа» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 60412718,15 грн. заборгованості та 25500,00 грн. третейського збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2012 у справі № 14/490 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2012 у справі № 14/490 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року у справі № 14/490 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Так, при новому розгляді справи № 14/490, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2013 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Константа» № 189 від 07.08.2012 року про визнання наказу господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року таким, що не підлягає виконанню задоволено частково. Визнано наказ господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 14/490 про стягнення з ТОВ «Константа» на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» 60412718,15 грн. заборгованості, 25500 грн. третейського збору, виданий на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 285/09 від 03.07.2009 року таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині у задоволенні заяви ТОВ «Константа» відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2013 року, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Константа» № 189 від 07.08.2012 року відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року у складі: головуючого судді - Авдеєва П.В., суддів Куксова В.В., Яковлєва М.Л. відмовлено ПАТ «Укрсоцбанк» у прийнятті до розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2013 року у справі № 14/490, апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» повернуто скаржнику на підставі п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України.
04.06.2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з вказаною апеляційною скаргою повторно. Також, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 13.04.2013 року по справі № 14/490. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. відновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2013 року у справі № 14/490 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У судових засіданнях 24.07.2013 року, 05.08.2013 року та 12.08.2013 року представники скаржника надали суду свої пояснення по справі в яких підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі з доводами викладеними в ній та просили скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні заяви ТОВ «Константа» № 189 від 07.08.2012 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Представники ТОВ «Константа» у судових засіданнях 24.07.2013 року, 05.08.2013 року та 12.08.2013 року також надали суду свої пояснення по справі в яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважають скаргу необґрунтованою та безпідставною, а ухвалу місцевого господарського суду законною та такою, що винесена без порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням представників сторін, строк розгляду справи вже продовжувався.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника скаржника та представника заявника, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України від 15.03.2010 року ВП № 18061405 відкрито виконавче провадження за наказом господарського суду м. Києва від 11.11.2009 року № 14/490 про стягнення із ТОВ «Константа» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 60412718,15 грн. заборгованості по кредиту та 25500,00 грн. третейського збору, накладено арешт на все майно боржника та встановлено семиденний строк для добровільного виконання наказу боржником.
Крім того, з матеріалів справи видно, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2010 року порушено провадження у справі № 19/157/10 про банкрутство ТОВ «Константа», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника. Ухвалою господарського суду Запорізької області у межах провадження у вказаній справі про банкрутство затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Константа», в тому числі грошових вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення із боржника 60412718,15 грн. кредитної заборгованості та 25500,00 грн. третейського збору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 на стадії розпорядження майном боржника затверджено мирову угоду (далі - мирова угода), провадження у справі про банкрутство припинено та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладений ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2010 року.
Постановами Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012 року та Вищого господарського суду України від 26.09.2012 року ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 року у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 про затвердження мирової угоди залишено без змін.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом у даній справі, за умовами мирової угоди, кредиторські вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до боржника у розмірі 125,00 грн. віднесено до першої черги задоволення (підпункт 285 п. 2.2.1 мирової угоди), вимоги у розмірі 68515932,88 грн. - до четвертої черги (підпункт 25 п.2.2.4 мирової угоди) та вимоги у розмірі 919393,33 грн. - до шостої черги (підпункт 10 п.2.2.6 мирової угоди).
У відповідності до ч.1 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент затвердження мирової угоди) під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
З матеріалів справи вбачається, та вірно встановлено судом першої інстанції, що мирову угоду від імені кредиторів укладено головою комітету кредиторів боржника - Межейко І.В. на підставі відповідного рішення комітету кредиторів, від імені боржника - керівником ТОВ «Константа» та розпорядником майна боржника.
Згідно ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
Судова колегія апеляційного господарського суду, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, оскільки ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 затверджено відповідну мирову угоду та вона (ухвала) набрала чинності, то зазначена ухвала є обов'язковою для кредиторів, в тому числі і для ПАТ «Укрсоцбанк».
Пунктом 3.1 мирової угоди, затвердженої господарським судом визначено, що з моменту набрання чинності цією мировою угодою, всі грошові зобов'язання боржника перед кредиторами, які випливають із підстав, зазначених у пред'явлених кредиторами заявах про грошові вимоги до боржника, припиняються, відповідно до ст. 604 ЦК України, за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), одночасно у боржника виникають перед кредиторами зобов'язання, передбачені цією мировою угодою.
Зокрема, відповідно до підпункту 282 пункту 3.2 вказаної мирової угоди припиняються грошові зобов'язання боржника перед ПАТ «Укрсоцбанк», що випливають з наказу господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року № 14/490.
Відповідно до п.п. 4.1.1, 4.1.2 мирової угоди, кредитори надають боржнику відстрочку щодо виконання зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.1 та п. 2.2.2 цієї мирової угоди (в тому числі і зобов'язань перед банком), до 31.12.2016 року, щодо виконання зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.3 та п. 2.2.4 цієї мирової угоди (в тому числі і зобов'язань перед банком), до 31.12.2017 року.
Пунктами 5.1, 5.2 мирової угоди передбачено, що вимоги шостої черги, зазначені в п. 2.2.6 цієї мирової угоди (в тому числі і зобов'язань перед банком), підлягають прощенню (списанню) в повному обсязі. Умова, зазначена в п.5.1. цієї мирової угоди, передбачає собою припинення зобов'язань, зазначених в п. 2.2.6 цієї мирової угоди, відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України з моменту затвердження господарським судом Запорізької області цієї мирової угоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання (ст. 204 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 604 Цивільного кодексу України визначено припинення зобов'язання за домовленістю сторін. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошовим зобов'язанням у розумінні цього закону є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Одночасно, згідно ч. 5 ст. 38 та ст.ст. 37, 39 вказаного Закону, з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається, у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що за вказаними нормами Закону, на порядок та строки погашення грошових зобов'язань розповсюджуються норми мирової угоди, яка створює баланс інтересів та є фіналом усієї процедури банкрутства і спрямована на збереження суб'єкта господарювання та відновлення його платоспроможності. Отже,колегія суддів погоджується з тим, що порядок проведення розрахунків боржника з кредитором був врегульований шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом, відповідно до якої, кредитори надають боржнику відстрочку щодо виконання зобов'язань до 31.12.2017 року включно.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування граничного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Місцевий господарський суд вірно вказав, що з моменту укладення мирової угоди в межах справи про банкрутство ТОВ «Константа» відбулась новація зобов'язання боржника перед банком, оскільки за своєю правовою природою, мирова угода одночасно є правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство (стаття 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») та укладаючи таку угоду сторони визначили, що зобов'язання між тими ж сторонами з того ж самого предмету (повернення кредитної заборгованості) є припиненим, у зв'язку зі зміною їх новим зобов'язанням, які породжують інші права та обов'язки виходячи з умов затвердженої судом мирової угоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.03.2010 року у справі № 27/269-08 про те, що укладення мирової угоди між боржником і кредитором у справі про банкрутство є новацією, яка не припинила правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припинена, виникло узгоджене сторонами нове зобов'язання.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», погашеними визнаються, зокрема вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що наказ господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року у справі № 14/490, виданий на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.07.2009 у справі № 285/09, є таким, що не може виконуватися, оскільки вимоги позивача, які були підтверджені наказом № 14/490 були включені до реєстру вимог кредиторів та враховані в умовах мирової угоди, яка у свою чергу у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, у зв'язку з чим, та як вірно вказав місцевий господарський суд, підстави для здійснення виконавчого провадження у даній справі за наказом № 14/490 відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» не є стороною мирової угоди, оскільки її не укладало, не підписувало, не надавало своєї згоди на її укладення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки, відповідно до ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з часу обрання комітету кредиторів, саме він набуває статусу сторони у справі про банкрутство та, відповідно, здійснює свої повноваження передбачені Законом від імені всіх кредиторів, вимоги яких визнані судом в межах справи про банкрутство боржника, в тому числі і ПАТ «Укрсоцбанк».
Частиною 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Згідно з ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України суд може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті у разі, зокрема, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. До таких інших підстав слід відносити зміну одного виконавчого документу (наказу) іншим виконавчим документом (мировою угодою).
Місцевий господарський суд вірно вказав, що існування одночасно двох виконавчих документів, а саме наказу та мирової угоди є недопустимим. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 27.03.2013 у справі № 10/88/10, від 27.03.2013 року у справі № 5/9/10, від 05.02.2013 року у справі № 14/363, від 10.12.2012 року у справі № 7/111/09 та інші).
За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд міста Києва правомірно задовольнив заяву боржника - ТОВ «Константа» в частині визнання наказу господарського суду у справі № 14/490 таким, що не підлягає виконанню та вірно відмовив в частині вимог ТОВ «Константа» про заборону стягнення виконавчого збору за проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 11.11.2009 року № 14/490 та закінчення виконавчого провадження з примусового виконання цього наказу, оскільки, зазначені вимоги можуть бути предметом розгляду лише за зверненням однієї із сторін зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця за порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2013 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є такою що відповідає нормам закону.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2013 року залишити без змін.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-106, 117 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2013 року у справі № 14/490 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2013 року у справі № 14/490 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 14/490 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Майданевич А.Г.
Федорчук Р.В.
Дата підписання 16.08.2013 року