"22" серпня 2013 р. Справа № 926/706/13
За позовом міського комунального підприємства "Газкомплектприлад", м. Чернівці
до фізичної особи-підприємця Водовозик Івана Миколайовича, м. Чернівці
про стягнення заборгованості - 5643,16 грн.
Суддя Гурин М.О.
Представники:
від позивача - Павлінська Г.П., представник за довіреністю від 22.03.2013 р.
від відповідача - водовозик І.М.
СУТЬ СПОРУ: Міське комунальне підприємство "Газкомлпектприлад" звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця Водовозик Івана Миколайовича про стягнення 5163,02 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов договорів № 40 від 01.01.2010 року, пені в сумі 214,19 грн. за прострочення оплати та 265,95 грн. відсотків за користування коштами.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно укладеного між сторонами договору № 307 від 01.01.2010 року, надав у користування торгове місце на території ринку "Газкомплектприлад", а боржник прийняв у платне користування торгове місце і зобов'язався оплачувати щомісячно у повному обсязі за займане місце і надані послуги по його утриманню згідно тарифів ринку. Позивач стверджує, що відповідач оплату за користування торговим місцем не провів, в результаті чого виникла заборгованість, яку відповідач зобов'язаний сплатити.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.07.2013 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 18.07.2013 р.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 18.07.2013 р., у зв'язку з неявкою позивача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 22.08.2013 р.
Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2013 р. наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач вимоги позивача визнав в повному обсязі. Поряд з цим, просив відстрочити виконання судового рішення на 4 місяці у зв'язку з чим подав відповідне клопотання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.
01.01.2010 року між міським комунальним підприємством "Газкомплектприлад" та фізичною особою-підприємцем Водовозик І.М. укладено договір №307, згідно умов якого позивач надав, а відповідач прийняв в платне користування торговельне місце №240 на території ринку автозапчастин по вул. Шухевича, 8а в секторі "Перший" для здійснення продажу промтоварів або надання послуг з торгового об'єкту типу "кіоск" площею 5 м2 (пункт 1.1 договорів).
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на вищевикладене, дослідивши договір №307, суд встановив, що він є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.
Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Враховуючи вищевказане, договори №307 є дійсним.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору (з відповідними змінами внесеними додатковою угодою №1 від 01.07.2011 р.) передбачено, що користувач щомісяця до 15 числа поточного місяця сплачує в касу ринку ринковий збір в сумі 4,56 грн. за день та оплачує послуги по утриманню торгового місця в належному стані в сумі 10,26 грн. за день.
Відповідно до п.2.3. користувач сплачує МКП додаткову плату за послуги, пов'язані із збереженням діяльності ринкового господарства із розрахунку 2 гривні в місяць за кожен кв. метр корисної площі.
Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання по сплаті платежів за користування торговими місцями та за надання послуг пов'язаних із збереженням діяльності ринкового господарства не виконував, що призвело до виникнення заборгованості по сплаті вищезазначених платежів на загальну суму 5163,02 грн.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних звичайних умовах ставляться.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 5163,02 грн.
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки в судовому засіданні доведено невиконання відповідачем договірного зобов'язання по сплаті платежів за користування торговими місцями та за надання послуг пов'язаних із збереженням діяльності ринкового господарства, позов в частині стягнення основного боргу є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені та 3 процентів річних, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.1 договорів передбачено, що відповідач за несплату ринкового збору несе відповідальність згідно чинного законодавства. За несвоєчасну оплату послуг користувач сплачує пеню в розмірі 2% від суми боргу за кожний день прострочки.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 214,19 грн.
Перевіривши розрахунок суми пені, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 214,19 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача три проценти річних складають 265,95 грн. Перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних, суд встановив, що вони нараховані правомірно.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на чотири місяці суд зазначає наступне
Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право розстрочити виконання рішення.
Слід зазначити, що законодавчо визначено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про відстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про відстрочку виконання рішення (частина третя статті 121).
Крім того, в п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14 зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передано стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
З аналізу ст. 121 ГПК України вбачається, що відстрочка виконання рішення застосовується лише у виняткових випадках і підставою для неї можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.
Із наданого представником відповідача клопотання та усних пояснень вбачається, що єдиним джерелом надходження коштів є отримання доходів від господарської діяльності відповідача, як підприємця. Крім того, відповідач зазначає, що арешт та вилучення грошових коштів, в тому числі тих, які знаходяться або надходитимуть на рахунки відповідача в установах банків, арешт та вилучення іншого майна, позбавить можливості забезпечувати підприємницьку діяльність відповідача, оплачувати поточні витрати на утримання майна, здійснювати розрахунки за комунальні послуги та електроенергію, сплачувати податки і збори, що унеможливить здійснення відповідачем діяльності та забезпечувати виплату боргу за рішенням суду. При накладенні арешту та вилученні майна підприємницька діяльність відповідача фактично зупиниться, оскільки відповідач буде позбавлений засобів її ведення. Відсутність доходів у відповідача, поряд з зупинкою господарської діяльності у зв'язку з арештом коштів і майна відповідача, унеможливлять здійснення поточних виплат та сплату податків і зборів до бюджет, що спричинить виникнення нової заборгованості перед іншими особами та державними органами та застосування з їх боку штрафних санкцій. Такі обставини фактично призведуть відповідача до банкрутства і значно ускладнять або взагалі зроблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан відповідача, враховуючи доводи викладенні у клопотанні та усних поясненнях, суд вважає надання відстрочки виконання рішення на чотири місяці обґрунтованим.
Вирішуючи питання про застосування відстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
В даному випадку суд зазначає, що відповідач не ухиляється від виконання грошового зобов'язання та визнає його в повному обсязі, а позивач зможе компенсувати свої збитки внаслідок невчасного виконання зобов'язань відповідачем за рахунок нарахування та стягнення 3 % річних та пені.
Судові витрати покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Водовозик Івана Миколайовича (вул. 28 Червня, 54/2, м. Чернівці, код 2437613611) на користь міського комунального підприємства "Газкомплектприлад" (вул. Шухевича, 8А, м. Чернівці, код 14268108) 5163,02 грн. основного боргу, 214,19 грн. пені, 265,95 грн три проценти річних відстрочивши виконання рішення на чотири місяці, тобто до 22.01.2014 р.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Водовозик Івана Миколайовича (вул. 28 Червня, 54/2, м. Чернівці, код 2437613611) на користь міського комунального підприємства "Газкомплектприлад" (вул. Шухевича, 8А, м. Чернівці, код 14268108) 1720,50 грн. судового збору.
Повне рішення складено 27.08.2013 р.
Суддя М.О. Гурин