36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
22.08.2013 р. Справа №917/1616/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул.Старий Поділ,5, м. Полтава, 36022 в особі Кременчуцької філії, вул.60 років Жовтня,8, м. Кременчук, 39601
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Горизонт", вул.Київська,5, м. Кременчук, 39600
про стягнення грошових коштів у сумі 18696,98грн. Суддя Мацко О.С.
Представники:
від позивача: Лещенко Г.М., довіреність №01-11/4360 від 16.04.2013 р.
від відповідача: відсутні
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (27.08.2013 р.).
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів у сумі 18696,98 грн., з них: 18005,50 грн. - основна заборгованість за спожиту теплову енергію за договором №511 від 01.06.2010 року; 561,22 грн. - пеня; 18,01 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 112,25 грн.
Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 511 від 01.06.2010 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.
Відповідач належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи, в засідання суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
Враховуючи достатність у матеріалах справи матеріалів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
01.06.2010 р. між Відкритим акціонерним товариства "Полтаваобленерго" (відповідно до Статуту ПАТ "Полтаваобленерго", позивач, є новим найменуванням ВАТ "Полтаваобленерго") та відповідачем було укладено договір № 511 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір) (арк. спр. - 11), відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язувалася надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього (п. 1.1 Договору).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- позивач зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді на потреби згідно з Додатком №1 "Перелік об'єктів споживача та характеристика об'єкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком №2 "Обсяги теплового навантаження та теплопостачання" (п. 2.1.2 Договору);
- відповідач зобов'язується оплачувати позивачеві вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі цього договору, згідно з умовами цього договору та додатку до нього № 4 "Про порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (п. 2.2.2 Договору);
- відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних (п.4.2.2, п. 6.8 Договору);
- цей договір набирає чинності з дня його підписання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов (п. 10.4 Договору).
За даними позивача даний договір є діючим відповідно до п. 10.4 Договору, оскільки сторонами не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на розривання даного Договору.
Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання визначені додатком №2 до договору (арк.15 справи), тарифи на теплову енергію - додаток №3 (арк. 16 спр.), умови обмеження та припинення подачі теплової енергії додатком №7 (арк.21 справи), порядок розрахунків за спожиту теплову енергію - додаток № 4 (арк. 17 спр.).
Згідно Додатку № 7 тариф на теплову енергію для опалення встановлено в розмірі 471,55 грн. за кожну відпущену Гкал без урахування ПДВ (п. 1 Додатку №3). Сплату рахунків позивачу, виписаних на виконання даного Договору, відповідач зобов'язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку №4).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води та виставлені відповідачу рахунки на оплату отриманих послуг на загальну суму 35241,91 грн. (рахунки в матеріалах справи, арк. спр. -25-27). Докази направлення даних рахунків відповідачеві поштою додано до позовної заяви (арк. спр. - 23-24).
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором повністю не оплатив поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води у встановлений строк, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 18005,50 грн. (розрахунок суми заборгованості за період з січня 2013р. по березень 2013р. арк.7 справи). Дана обставина відповідачем не спростована.
Крім того, позивач на підставі умов договору та ст. 625 ЦК України, нарахував та просить стягнути з відповідача 561,22 грн. пені за період 13.02.2013 р. по 20.06.2013 р., 18,01 грн. інфляційних втрат за лютий-червень 2013 р., 112,25 грн. 3% річних за період з 13.02.2013 р. по 20.03.2013 р.
Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення становить 18696,98 грн. (розрахунок заборгованості в матеріалах справи, арк. спр. -8-10).
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до п.п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 18005,50 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір № 511 від 01.06.2010 року на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та додатки до нього, рахунки на оплату послуг та докази їх надсилання, Акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії від 31.01.2013 р. та від 28.02.2013 р., які підписані сторонами та скріплені їх печатками; Акт звірки взаємних рахунків станом на 01.08.2013 р., підписаний сторонами та скріплений їх печатками і відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту відпуску теплової енергії позивачем та наявності у відповідача боргу в зазначеній сумі) та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р].
Судом перевірено методику нарахування інфляційних та 3% річних з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України (лист Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ"). Зробивши перерахунок та усунувши неточності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат за період лютий- червень 2013 р. оскільки позивачем при розрахунках інфляційних втрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100 % (у лютому 2013 р. - 99,9%). За результатами розрахунку стягненню підлягає 11,98 грн. інфляційних втрат та 112,25 грн. 3% річних.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).
З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Законодавство". За результатами розрахунку стягненню підлягає 557,9 грн. пені, в частині стягнення 3,32 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, будь-яких доказів, що спростовували б факт відсутності заборгованості чи її розмір, не надав.
За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст.49 ГПК України).
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Горизонт" ( вул.Київська,5, м. Кременчук, 39600 код 2913303155, 39600, інші реквізити невідомі) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава в особі Кременчуцької філії (39601, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 8, код 25717118):
- на р/р 26035308700 в ВАТ "Ощадбанк" м. Полтава, МФО 3314674, код 25177118 - 18005,50 грн. основного боргу;
- на р/р 26005054501124 в ПГРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код 25717118 - 557,9 грн. пені, 11,98грн. інфляційних нарахувань, 112,25 грн. 3% річних та 1719,64 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову - відмовити
Повне рішення складено 27.08.2013 р.
Суддя О.С. Мацко