ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3183/13 15.08.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южтранс-термінал"
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ПУЗАТА ХАТА"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет 2005"
про звернення стягнення на іпотечне майно у розмірі 43935000,00 грн.
Головуючий суддя Полякова К.В.
Суддя Сташків Р.Б
Суддя Літвінова М.Є.
Представники:
від позивача: Новиков О.Є. (дов. № 08.6-186/84-40 від 03.01.2013),
від відповідача: не з'явився
від третьої особи1: не з'явився,
від третьої особи2:не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южтранс-термінал" про звернення стягнення на іпотечне майно у розмірі 43935000,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач реалізує своє право передбачене умовами Іпотечного договору від 09.08.2007, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет 2005". Оскільки боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Пузата Хата" не повернена сума кредиту у строк та не сплачені відсотки за користування кредитом, відповідно до Договору про надання не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007 укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та третьою особою 1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 порушено провадження за вищезазначеним позовом, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Пузата Хата" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та призначено справу до розгляду на 28.03.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 розгляд справи відкладено на 18.04.2013 року.
За результатами судового засідання 18.04.2013 судом винесено ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2013, якою призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 визначено для розгляду справи № 910/3183/13 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Нечай О.В. та Літвінова М.Є.
18.04.2013 судом винесено ухвалу про прийняття зазначеної справи до свого провадження та призначено її до розгляду на 30.05.2013 року.
У зв'язку із перебуванням судді Нечай О.В. у відрядженні з 27.05.2013, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 справу № 910/3183/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Шаптала Є.Ю. та Літвінова М.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 справу №910/3183/13 прийнято до свого провадження колегією суддів та призначено розгляд справи на 30.05.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет 2005" та відкладено розгляд справи на 20.06.2013 року.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 та 04.07.2013 розгляд справи відкладався на 04.07.2013 та 18.07.2013 відповідно.
У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. у відпустці, Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 справу №910/3183/13 для вчинення процесуальних дій передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Шкурдова Л.М., судді Шаптала Є.Ю. та Літвінова М.Є.
Ухвалою суду від 18.07.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження зазначеною колегією суддів та відкладено її розгляд.
У зв'язку із виходом судді Полякової К.В. із відпустки, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Шаптала Є.Ю. та Літвінова М.Є.
Ухвалою суду від 05.08.2013 справу № 910/3183/13 притйнято до провадження зазначеною вище колегією суддів та призначено її до розгляду на 15.08.2013 року.
У зв"язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю.на лікарняному, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/3183/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Полякова К.В., судді Сташків Р.Б. та Літвінова М.Є.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
Ухвалою суду від 15.08.2013 справу № 910/3183/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.
У судовому засіданні 15.08.2013 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.
Відповідач, третя особа 1 та третя особа 2 не направили своїх представників для у часті у судовому засіданні 15.08.2013, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, про що свідчить поштові відправлення, які повернулись на адресу суду у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання. Поважність причин неявки до судового засідання сторони суду не повідомили.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач, третя особа 1 та третя особа 2 не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
09.08.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пузата Хата" (позичальник) укладено Договір про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 (т. 1 а. с. 7-21).
За умовами укладеного Кредитного договору Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредитні кошти у гривні та доларах США з максимальним лімітом кредитування у розмірі 51800000,00 доларів США, а Починальник зобов'язувався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,5% річних у гривнях та 11,0% річних в доларах США.
У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198, якими змінювалися умови договору, зокрема: збільшувався розмір ліміту кредитування, збільшувався розмір процентів річних за кредитом та комісій, продовжувалися строки дії договору, встановлювалися нові графіки погашення заборгованості, збільшувалися та зменшувалися відсоткові ставки за користування кредитними коштами, тощо (т. 1 а. с. 22-39).
Із врахуванням додаткових угод до Договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007, а саме Додаткової угоди № 2 від 24.04.2008, пунктом 1.1.2. договору передбачено, що сторони визначили наступний порядок погашення траншів кредиту:
- щомісячно до 8-го числа поточного місяця (включно), починаючи з вересня 2010 року по серпень 2011 року (включно), в сумі 2000000,00 (два мільйони) доларів США 00 центів;
- щомісячно до 8-го числа поточного місяця (включно), починаючи з вересня 201 І року по липень 2012 року (включно), в сумі 2316666,00 (два мільйони триста шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) доларів США 00 центів;
- до 8-го серпня 2012 року в сумі 3045841,00 (три мільйони сорок п'ять тисяч вісімсот сорок один) долар США 00 центів;
- щомісячно до 8-го числа поточного місяця (включно), починаючи з вересня 2012 року до липня 2014 року в сумі по 729167,00 (сімсот двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят сім) доларів СІ НА 00 центів;
- з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 08 серпня 2014 року (включно) в сумі 729159.00 (сімсот двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) доларів США 00 центів на умовах, визначених цим Договором (т. 1 а. с. 24-29).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика"глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад"ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Разом з тим, позивач наполягає на тому, що він виконав свої зобов'язання за договором кредитної лінії, зокрема, надав позичальнику грошові кошти в обумовленій сторонами сумі, що підтверджено наявними у матеріалах справи виписками по особовому рахунку позичальника (т. 2 а. с. 1-257).
Втім, оскільки позичальник не виконав взяті на себе за Договором відновлювальної кредитної лінії зобов'язання, а саме, не повернув основну суму кредиту та не сплатив проценти за користування кредитними коштами, тому Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду із позовом, у межах якого просить стягненути суму заборгованості, що складає 43935000,00 грн.
При дослідженні кредитних правовідносин, що виникли між сторонами, судом також було встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Пузата Хата" між ПАТ "Укрсоцбанк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Пріоритет 2005" (Іпотекодавець), яка виступає майновим поручителем ТОВ "Пузата Хата" укладено Іпотечний договір від 09.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф., зареєстрований у реєстрі за № 2386, за умовами якого Іпотекодавцем, передано Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме:
-торговий павільйон з відкритою верандою, загальною площею 365,0 кв.м.
-земельну ділянку, розташовану за адресою м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 3, загальною площею 0,0973 га.
Також, у зв'язку із внесенням змін до договору кредитної лінії, відповідні зміни вносились до Іпотечного договору, шляхом укладання договорів про внесення змін (т. 1 а. с. 44,45-46, 47-48).
Заставна вартість Предмету іпотеки за згодою сторін становить 17114450,00 грн., про що зазначено у Іпотечному договорі від 09.08.2007 року.
Відповідно до статті 1 ЗУ "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні ті користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника у порядку встановленому цим законом.
За приписами статті 33 ЗУ "Про Іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 37 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання статті 35 Закону України "Про іпотеку".
Пунктом 4.5. Договору іпотеки визначено, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перелічених в даному положенні договору способів, в тому числі шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Частиною 3 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" визначено, що Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
У відповідності до Звіту про оцінку вартості земельної ділянки за адресою м. Київ. пр. Шевченка, 3, від 30.09.2007, вартість земельної ділянки, яка передана в іпотеку позивачу складає 8700000,00 доларів США без ПДВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Частиною 2 зазначеної вище статті встановлено, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У межах розгляду даної господарської справи судом з'ясовано, що право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 09.08.2007 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет 2005" перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южтранс-Термінал"(відповідач). Зазначений факт сторонами під час розгляду даного спору не заперечувався.
З огляду на вище викладене, 14.02.2013 Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до відповідача із Вимогою № 08.1-4/173 про усунення порушення зобов'язання (т. 1 а. с. 58-59). у якій позивач повідомляє про наявну суму заборгованості Позичальника - ТОВ "Пузата Хата", просить терміново погасити заборгованість або передати предмет іпотеки у власність, відповідно до умов Іпотечного договору від 09.08.2007 року. Разом з тим, позивачем попереджено відповідача про можливість розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги.
Визначені сторонами способи позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю: або запропонувати іпотекодавцю укласти та посвідчити нотаріально окремий договір про позасудове врегулювання, або застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого написи чи до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У зв'язку із залишенням вказаної вимоги без задоволення, Банком прийнято рішення про задоволення вимог до ТОВ "Пузата Хата" за Договором про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки: торговий павільйон з відкритою верандою, загальною площею 365,0 кв.м. та земельну ділянку, розташовану за адресою м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 3, загальною площею 0,0973 га..
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на той факт, що зобов"язання за Іпотечним договором, у відповідності до положень статті 593 Цивільного кодексу України, є припиненим. Таке твердження відповідача грунтується на тому, що основне зобов"язання - зобов"язання ТОВ "Пузата Хата" перед ПАТ "Укрсоцбанком" за Договором про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 є таким що припинено, як то передбачено приписами статті 609 ЦК України - зобов"язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора). Так, ТОВ "Южтран-Термінал" зазначає, що ТОВ "Пузата Хата" ліквідовано, про що зазначено в ухвалі суду від 01.09.2011 у справі № 50/158-б.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, положеннями якої передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до положень статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення - остання стадія існування зобов'язання, із завершенням якої первісний юридичний зв'язок між сторонами, виражений у конкретному зобов'язанні, втрачається.
Глава 50 Цивільного кодексу України складається зі статей, якими перелічені правові підстави припинення зобов'язання, зокрема припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК України).
Так, за приписами статті 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Аналогічне положення закріплено і частиною 3 статті 205 Господарського кодексу України, якою встановлено, що господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.
Відповідно до частини 3 статті 104 ЦК України порядок припинення юридичної особи у процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
У розумінні положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідацією є припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Враховуючи особливості ліквідації юридичної особи внаслідок її банкрутства, зважаючи на положення частини 6 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції що діяла на момент винекнення спірних правовідносин), вимоги заявлені до боржника за зобов'язаннями останнього, у випадку не задоволення їх у процесі банкрутства цього боржника, вважаються погашеними.
Так, відповідно до частини 2 статті 32 Закону Україну; "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.
Відтак, ліквідація юридичної особи внаслідок її банкрутства є її припинення без правонаступництва.
Відповідно до положень частини 5 статті 111 ЦК України, частини 7 статті 59 ГК України юридична особа (суб'єкт господарювання) є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Дані норми кореспондуються із положеннями закріпленими у статтях 6, 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Так, згідно з частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Абзацом 2 частини 6 статті Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.
Зі змісту наявної у матеріалах справи ухвали суду від 01.09.2011 у справі № 50/158-б (т. 3 а. с. 14-17), вбачається що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пузата Хата" ліквідовано, як юридичну особу, у зв'язку з банкрутством (пункт 3 резолютивної частини ухвали).
Одночасно, у матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ № 175364 станом на 18.04.2013 Товариства з обмеженою (т. 3 а. с. 12-13), з якого вбачається, що 07.09.2011 внесено запис про припинення за судовим рішенням про припинення юридичної особи у зв"язку з визнанням її банкрутом.
Таким чином, з системного аналізу вищенаведених правових норм, враховуючи факт ліквідації ТОВ "Пузата Хата" внаслідок визнання його банкрутом, а також відсутністю у нього правонаступника, зобов'язання, які виникли з Договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007 є такими, що припинились.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду України від 07.11.2012, яка у відповідності до положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Відповідно до абзацу першого статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь- якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За приписами статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Позивач у супереч вказаної норми не довів суду факт існування правових підстав щодо звернення із позовом до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 09.08.2007, та не спростував обставин на які посилається відповідач заперечуючи проти позову.
До того ж, з системного аналізу вище встановленого, суд звертає особливу увагу на той факт, що Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення суми заборгованості 19.02.2013, що підтверджується відтиском штемпеля вхідної кореспонденції відділу діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, тобто у термін після визнання судом боржника - ТОВ «Пузата Хата» банкрутом та ліквідації його з цих підстав, відповідно до ухвали суду від 01.09.2011 та внесенню запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.09.2011 року.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав у позивача звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 09.08.2007 у рахунок погашення заборгованості за договором про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007, оскільки зобов"язання за цим договром є припиненим, а тому позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на відмову у позові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южтранс-Термінал" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пузата Хата" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет 2005" про звернення стягнення на іпотечне майно у розмірі 43935000,00 грн - відмовити повністю.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 15.08.2013 року.
Повний текст рішення складено - 16.08.2013 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя К.В. Полякова
Суддя Р.Б. Сташків
Суддя М.Є. Літвінова