20 серпня 2013р. Справа № 5004/1772/11
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рондель"
до відповідача: Приватне підприємство "Едельвейс-Гранд"
про визнання недійсним договору
Суддя: Філатова С. Т.
за участю представників сторін:
від позивача: н/в
від відповідача: н/в
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рондель" звернулося з позовом до приватного підприємства "Едельвейс-Гранд" про визнання недійсним договору постачання товару від 07.10.2008р.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним:
07.10.2008 року між ТОВ "Рондель" та ПП "Едельвейс-Гранд" укладено договір постачання товару.
На виконання умов договору постачання товару відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 581 442,22 грн., про що свідчать видаткові накладні № РН-0000101 від 08.10.2008 р., № РН-0000102 від 24.10.2008 р.
Позивач оплатив товар, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 771 840,00 грн.: № 4327 від 08.10.2008 р. на суму 379 920,00 грн.; № 28 від 27.10.2008 р. на суму 191 920,00 грн.; № 4369 від 27.10.2008 р. на суму 200 000,00 грн.
18 квітня 2011 року співробітниками ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Рондель" щодо дотримання товариством вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт № 470/23-600/24784101, згідно з яким правочин, укладений з ПП "Едельвейс-Гранд" порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, відповідно підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, ст. 207 ГК України.
Стверджує, що укладений між позивачем та відповідачем договір постачання товару є недійсним, оскільки відповідач не має необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме: в нього відсутні основні фонди, не має власних та орендованих транспортних засобів, кількість працівників складає 1 особу.
Відповідач у поясненні від 25.10.2011р. вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Договір постачання товару від 7 жовтня 2008 року відповідає усім нормам чинного законодавства, ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України та ст.712 Цивільного кодексу України.
Зокрема, визначено усі істотні умови, необхідні для даного виду договорів щодо предмету, кількості, асортименту, якості товару. Визначено ціну та порядок оплати товару, процес відвантаження та транспортування та термін дії договору.
Умови даного договору було повністю виконано сторонами, позивачем було отримано предмет договору та здійснено оплату, що свідчить про фактичне виконання зобов'язань по договору та настання правових наслідків. Вказує, що даний факт позивач сам підтверджує у позовній заяві.
Право на проведення подібних операцій та укладення договорів передбачено чинним законодавством та установчими документами ПП "Едельвейс - Гранд".
Зауважує, що позивач не надав суду належних доказів, що підтверджують факт відсутності необхідних умов для здійснення господарських операцій. Твердження позивача про відсутність у відповідача основних фондів, власних та орендованих транспортних засобів та необхідної кількості працівників є голослівними та непідтвердженими.
Доказів, витребуваних судом (товарно-транспортні накладні, довіреності, шляхові листи) не надав, звернувся до суду з клопотанням від 25.10.2011р., де вказав, що представити товарно-транспортні накладні та інші документи не має можливості, оскільки дані документи були вилучені ВРКС СВ ПМ ДПА у Волинській області, що стверджується протоколом обшуку від 11.06.2011р.
Ухвалою суду від 25.10.2011р. за клопотанням відповідача було зупинено провадження у справі №5004/1772/11 у зв'язку з направленням матеріалів справи з повідомленням до Слідчого відділу податкової міліції державної податкової адміністрації у Волинській області для встановлення фактів проведення господарських операцій по договору постачання товару від 07.10.2008 року, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "Рондель" та приватним підприємством "Едельвейс-Гранд", оформленого видатковими накладними №РН-0000101 від 08.10.2008 р., № РН-0000102 від 24.10.2008 р. на загальну суму 581 442,22 грн.
Запити господарського суду Волинської області Слідчому відділу податкової міліції ДПА у Волинській області від 13.12.2011р. №5004/1772/11/2456/11, 19.03.2012р. №5004/1772/11/547/12, 18.05.2012р. №5004/1772/11/925/12, 19.09.2012р. №5004/1772/11/1706/12, 28.11.2012р. №5004/1772/11/2203/12, 20.12.2012р. №5004/1772/11/2373/12, 22.02.2013р. №5004/1772/11/903/364/13, 29.03.2013р. №5004/1772/11/621/13 про результати розгляду повідомлення господарського суду Волинської області від 25.10.2011р. по справі №5004/1772/11 залишені без відповіді.
16 липня 2013 року на запит господарського суду Волинської області від 27.06.2013р. №5004/1772/11/2608/13 Головне управління Міндоходів у Волинській області повідомило, що в проваджені слідчого відділу ДПС у Волинській області перебувала кримінальна справа №55-050-09 про обвинувачення директора ПП "Едельвейс-Гранд" Корнілюка Я.Й. у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч.3 ст. 212 КК України.
01.12.2011 кримінальна справа №55-050-09 про обвинувачення директора ПП "Едельвейс-Гранд" Корнілюка Я.И. в порядку ст. 225 КПК України направлена до суду з обвинувальним висновком
Разом з тим повідомило, що в ході здійснення досудового слідства у кримінальній справі №55-050-09 не досліджувались питання фінансово-господарських взаємовідносин між ТзОВ "Рондель" та ПП "Едельвейс-Гранд", а тому документи фінансово-господарської діяльності щодо таких взаємовідносин вищезазначених підприємств не вилучались.
Відповідно до ст.ст. 97-99 Кримінально-процесуального кодексу України за повідомленням про злочин прокурор, слідчий чи орган дізнання повинні не пізніше триденного строку прийняти рішення про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи чи направити повідомлення за належністю, надіславши ухвалу про відмову у порушенні справи заінтересованій установі, організації, у даному випадку - господарському суду.
Вищий господарський суду України у п. 5.12 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зауважив, що господарським судам необхідно мати на увазі, що слідчі (розшукові) дії можуть проводитися тільки в межах строків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (стаття 219); досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей щодо кримінального порушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина друга статті 214 названого Кодексу) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (пункт 5 частини першої статті 3 того ж Кодексу).
Слідчим відділом податкової міліції державної податкової адміністрації у Волинській області на виконання повідомлення господарського суду Волинської області від 25.10.2011р. №5004/1772/11/2135/11 не було проведено перевірки для встановлення фактів проведення господарських операцій по договору постачання товару від 07.10.2008 року, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю "Рондель" та приватним підприємством "Едельвейс-Гранд", оформленого видатковими накладними № РН-0000101 від 08.10.2008 р., № РН-0000102 від 24.10.2008 р. на загальну суму 581 442,22 грн.
Ухвалою суду від 07.08.2013р. провадження у справі поновлено зважаючи на приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи неодноразові нагадування та невиконання повідомлення господарського суду від 25.10.2011р. Зобов'язано позивача подати суду докази в підтвердження неотримання товару на підставі договору від 07.10.2008р. по видаткових накладних № РН-0000101 від 08.10.2008 р., № РН-0000102 від 24.10.2008 р.
Позивач в судове засідання не з'явився, ухвала суду від 07.08.2013р. повернута органами поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала суду від 07.08.2013р. повернута органами поштового зв'язку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає». Ухвала суду надсилалася за адресою Луцький район, с. Баківці, вул. Червоного Хреста, 12, яка зазначена в позовній заяві та витязі з ЄДР станом на 20.08.2013р.
У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, явку сторін не було визнано обов'язковою, сплив строк розгляду спору (з урахуванням часу зупинення провадження у справі), імперативно визначений ст.69 ГПК України, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -
встановив:
07.10.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Рондель» (покупець) та приватним підприємством «Едельвейс-Гранд» (постачальник) був укладений договір постачання товару, за умовами якого відповідач (постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність позивачу (покупцю) товар - свинину півтуша без бака і переднього копита морожені, а позивач (покупець) - прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 11).
Договір набрав чинності з моменту підписання сторонами і діяв до 31.12.2008р. (п. 15.1 договору).
На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар по видаткових накладних №РН-0000101 від 08.10.2008р., №РН-0000102 від 24.10.2008р. на загальну суму 581 442,22грн. (а.с. 14, 15).
Згідно рахунків-фактур №СФ-0000003 від 08.10.2008р., №СФ-00000004 від 24.10.2008р. (а.с.12, 13) позивач на рахунок відповідача перерахував 771 840,00грн., що стверджується платіжними дорученнями №4327 від 08.10.2008р., №4369 від 27.10.2008, №28 від 27.10.2008р. (а.с. 16).
На вимогу суду позивачем надано копію витягу з книги виписки довіреностей на отримання товару за 2008р, де зазначено:
- 08.10.2008р. виписана довіреність за №25, отримав товар працівник ТзОВ «Рондель» Бугаєнко;
- 24.10.2008р. виписана довіреність за №43, отримав товар працівник ТзОВ «Рондель» Никифоров (а.с. 82-83).
ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Рондель» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2010, за наслідками якої 18.04.2011р. складено акт №470/23-600/24784101.
У акті зазначено, що перевіркою на підставі наданих первинних документів - видаткових та податкових накладних встановлено, що ПП «Едельвейс-Гранд» за жовтень 2008 року на адресу ТзОВ «Рондель» виписано напівтуші свинні на загальну суму 581 442,22грн. (видаткові накладні №РН-0000101 від 08.10.2008р., №РН-0000102 від 24.10.2008р.).
Дана операція відображена в бухгалтерському обліку ТзОВ «Рондель» наступними проводками:
ДТ.рах.281 «Товари на складі» на суму 484 535,18грн.;
Кт.рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 581 442,22;
Дт.рах. 644 «Податковий кредит» на суму 96 907,04грн.
Вартість придбаних послуг включена до складу валових витрат ТзОВ «Рондель» на придбання товарів (робіт, послуг) (ряд 04.1 декларації з податку на прибуток) за 2008 рік в сумі 484 535,18грн., при цьому ПДВ складало 96 907,04грн. і оплачено останнім.
ТзОВ «Рондель» не надано перевірці товарно-транспортних накладних, які б підтверджували перевезення товару, у зв'язку з чим немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій.
З аналізу податкової звітності ПП «Едельвейс-Гранд» вбачається, що кількість працівників складає 1 особа, останнім не подавалися звіти про забруднення навколишнього природного середовища, що свідчить про відсутність власних та орендованих транспортних засобів.
З огляду на те, що ПП «Едельвейс-Гранд» не декларує основних засобів, трудових ресурсів, транспортних засобів, неможливо встановити, яким чином здійснювалось перевезення м'ясопродуктів ТзОВ «Рондель».
Таким чином, ТзОВ «Рондель» не доведено отримання м'ясопродуктів від ПП «Едельвейс-Гранд».
Господарська операція між ТзОВ «Рондель» та ПП «Едельвейс-Гранд» є операцією без мети настання реальних наслідків та відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемною, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю (а.с. 17-63).
З урахуванням висновків податкової інспекції позивач просить визнати договір постачання товару від 07.10.2008р. недійсним, як такий, що порушує публічний порядок.
Дослідивши долучені докази, суд не знаходить підстав для задоволення позову, при цьому виходить із наступного:
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на час вчинення правочину) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Статтею 207 Господарського кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Проаналізувавши зміст акта перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаїва, суд вбачає, що висновки ДПІ та позивача про нікчемність договору обгрунтовані відсутністю матеріальних та трудових ресурсів у відповідача. Такий висновок був зроблений лише на підставі податкової звітності без врахування можливих договорів оренди, безоплатного користування майном, аутсорсингу персоналу тощо.
Суд зауважує, що чинними Цивільним та Господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, видаткових накладних та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Самим позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з відповідачем надано суду копії видаткових накладних, рахунків - фактур, витяг з книги виписки довіреностей.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За своєю правовою природою оспорюваний договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Аналогічний припис містить стаття 638 ЦК України
Як випливає з тексту оспорюваного договору, сторонами узгоджено предмет договору, порядок та умови поставки, ціну та порядок розрахунків, відповідальність за неналежне його виконання та термін дії договору.
Тобто, всі істотні умови щодо поставки продукції, які визнані законом та необхідні для договорів такого виду.
Таким чином, договір постачання товару від 07.10.2008р., укладений між ТзОВ «Рондель» та ПП «Едельвейс-Гранд», є двосторонньою домовленістю, укладеною із додержанням норм діючого у той час законодавства України, жодний з пунктів договору не суперечить вимогами чинного законодавства, а відтак підстави для визнання його судом недійсним відсутні.
Слід зазначити, що наданими до матеріалів справи документами, а саме: копіями видаткових накладних №РН-0000101 від 08.10.2008р., №РН-0000102 від 24.10.2008р. підтверджується факт поставки товару за договором на загальну суму 581 442,22 грн.
Факт отримання товару стверджується і довіреностями №25 від 08.10.2008р., №43 від 24.10.2008р. згідно витягу з книги виписки довіреностей на отримання товару за 2008р (а.с. 82-83).
Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. (надалі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість товарно-матеріальних цінностей.
Анулювання записів про видачу довіреностей №25 від 08.10.2008р., №43 від 24.10.2008р. в порядку, визначеному п. 9 Інструкції, із витягу з книги виписки довіреностей ТзОВ "Рондель"за 2008 рік не вбачається (а.с. 82-83).
Про здійснення оплати вартості отриманого за договором товару свідчать долучені до матеріалів справи копії відповідних платіжних доручень №4327 від 08.10.2008р., №4369 від 27.10.2008, №28 від 27.10.2008р..
Суд зауважує і на тому, що в матеріалах справи є дозвіл Державного комітету ветеринарної медицини України від 08.07.2008р. №15-2-2-19/4078 на ввезення ПП «Едельвейс-Гранд» на територію України м'яса свинячого в напівтушах охолодженого та глибокої заморозки виробництва підприємства «Zaklad Miesny «LMEAT-Lukow» S.A. в кількості одна тисяча тонн (а.с. 117).
Поняття і види доказів встановлено в ст. 32 ГПК України, відповідно до якої, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Саме на позивача покладається тягар доведення обставин в обгрунтування позовних вимог.
За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу ст. 35 ГПК України акт ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 18.04.2011р. №470/23-600/24784101 та зазначені в ньому відомості не є підставою для звільнення від доказування.
Жодних доказів, крім посилання на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 18.04.2011р. №470/23-600/24784101 на підтвердження того, що договір від 07.10.2008р. є нікчемним та укладений без наміру створення правових наслідків, передбачених договором, позивачем не надано.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зауважив, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як вбачається із відповіді Головного управління Міндоходів у Волинській області від 16 липня 2013 року, в провадженні слідчого відділу ДПС у Волинській області перебувала кримінальна справа №55-050-09 про обвинувачення директора ПП "Едельвейс-Гранд" Корнілюка Я.Й. у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч.3 ст. 212 КК України.
Проте, в ході здійснення досудового слідства у кримінальній справі №55-050-09 не досліджувались питання фінансово-господарських взаємовідносин між ТзОВ "Рондель" та ПП "Едельвейс-Гранд".
Тобто, наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання позивачем належними доказами не доведена і грунтується лише на припущеннях.
З огляду на відсутність доказів умислу сторін, оспорюваний правочин не може вважатися нікчемним як такий, що порушує публічний порядок в розумінні змісту ст. 228 ЦК України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у позові.
Судові витрати при відмові у позові в силу ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 203, 204, 215, 228, 509, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 180, 207, 265 ГК України, ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України , господарський суд,-
вирішив:
У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Рондель" до приватного підприємства "Едельвейс-Гранд" про визнання недійсним договору постачання товару від 07.10.2008р. відмовити.
Повний текст рішення складено
23.08.13
Суддя С. Т. Філатова