іменем України
20.08.2013 Справа № 905/5518/13
за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська», смт. Курахівка, м. Селидове, Донецька область.
Ціна позову 14930 грн.
Суддя Говорун О.В.
Представники:
від позивача - Хлабистін Д.М., довіреність №27 від 01.01.2013;
від відповідача - Мабаракшина Е.Д., довіреність №07-01 від 02.01.2013.
Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (далі - відповідач) про стягнення 14930 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.01.2013 зі станції Курахівка Донецької залізниці відповідач, згідно накладної №52591773, у вагоні №60684040, відправив вантаж - концентрат вугільний, на станцію Енергодар Придніпровської залізниці. На станції Чаплине Придніпровської залізниці, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 14930 грн., який він просить стягнути з відповідача.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав відзив, зазначивши що, до позовної заяви не додано необхідної копії технічного паспорту ваг, залізницею не дотримано вимог пунктів 6.9 Правил оформлення перевізних документів. Крім того, до матеріалів справи не надано досильний перевізний документ та не зазначено де знаходився вантаж після його відчеплення, та як був направлений вантаж після відчеплення вагону.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
29.01.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (вантажовідправник), зі станції Курахівка на станцію Енергодар, відвантажив на адресу ДТЕК Запорізька ТЕС (вантажоодержувач) за залізничною накладною №52591773 у вагоні №60684040 вантаж - концентрат вугільний. При оформленні зазначеної залізничної накладної відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 70000кг, тара - 22200кг. Завантаження вагонів здійснювалось засобами відправника. Маса вантажу визначена відправником на 150 тонних вагонних вагах (а.с.11).
На станції Чаплине Придніпровської залізниці, залізниця здійснила перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №52591773.
Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено комерційним актом АА №044263/8, де зазначено: «Вагон поданий на контрольне переважування. При переважуванні на справних 150 тонних вагонних вагах станції Чаплине (повірка 28.11.2012) виявилось: брутто - 87600кг, тара за документом - 22200кг, нетто - 65400кг, що менше документу на 4600кг. Навантаження у вагоні рівномірне, на рівні бортів, без скосів, виїмок та заглиблень. Вантаж маркований поздовжніми борознами, маркування не порушено. Двері та люка зачинені, протікання вантажу відсутнє» (а.с.12).
Крім того, такі ж відомості містять і акти загальної форми № 10 від 30.01.2013 та №34 від 30.01.2013, складені на станції Чаплине (а.с.14-15).
Згідно технічного паспорту ваг №1, інтервал повірки ваг - 1 раз на 6 місяців, інтервал контролю придатності ваг - 1 раз на 2 місяці. Остання повірка та перевірка ваг перед зважуванням спірного вагону була проведена 28.11.2012 та 28.11.2012 відповідно (а.с.18-19).
На станції призначення (ст. Енергодар) був заповнений розділ «Є» комерційного акту АА №044263/8/64 від 30.01.2013, відповідно до якого, під час перевірки вантажу різниці між комерційним актом, складеним на станції Чаплине не виявлено.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 37 Статуту залізниць України (далі - Статут) встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до ст.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Отже, враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги, що згідно комерційного акту маркування вантажу не порушено, витікання вантажу відсутнє, що в свою чергу свідчить про відсутність втрати вантажу під час перевезення, суд приходить до висновку, що відповідачем було невірно зазначено масу вантажу у накладній.
Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №52591773 масу вантажу у вагоні №60684040, нарахований штраф відповідачу в розмірі 14930 грн. Судом встановлено, що розмір суми штрафу відповідає вимогам ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3) ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, а також приймаючи до уваги, що фактична маса вантажу виявилась меншою за масу вантажу, яка зазначена в накладній, що, в свою чергу, не створювало небезпеку на залізничному транспорті, то суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 2,5 провізної плати.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84, 85 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (85490, м. м. Селидове, смт. Курахівка, вул. Орджонікідзе, 1а, код ЄДРПОУ 33959754) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, б.108, код ЄДРПОУ 01073828) 7465 грн. штрафу та 1 720 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 20 серпня 2013 року.
Суддя О.В. Говорун