Справа № 2610/21765/2012
Провадження №2/761/1790/2013
іменем України
23 серпня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.
при секретарі: Маліченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права користування,-
У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення.
В листопаді 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про визнання права користування. В подальшому в якості співвідповідача по справі було залучено ОСОБА_4.
Ухвалою суду від 05.08.2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення залишено без розгляду відповідно до п.5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач 1) та ОСОБА_2 (далі - позивач 2) обґрунтовують тим, що позивач 1 з 2000р. до 08.04.2011р. проживала однією сім'єю з ОСОБА_5 та у квартиру АДРЕСА_1 позивачі вселилися за його проханням та з дозволу останнього були зареєстровані. Навесні 2011 року за безпосередньої участі ОСОБА_3 (далі - відповідач 1) було ініційовано звернення до суду щодо розлучення позивача 1 та ОСОБА_5, у зв'язку з чим позивачем 1 було подано позов до суду про поділ майна. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Лише у червні 2012 року позивачам стало відомо про існування договору дарування квартири, який був укладений 07.06.2011р. між ОСОБА_5 та відповідачем 1. При цьому, за період на момент укладення вказаного договору і до заявлення позову про виселення ОСОБА_5, а в подальшому Відповідач 1, в порядку, встановленому чинним законодавством ніколи не звертались до позивачів з претензіями щодо користування житлом, вимогою виписатися з житла та звільнити його. Тому позивачі просили визнати їх право користування квартирою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачі та представник позивача позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити. Представник позивача пояснив суду, що в червні 2013 року на адресу позивачів надійшла письмова вимога про виселення від ОСОБА_4 (далі - відповідач 2). З даної вимоги позивачам стало відомо про нового власника квартири. Проте, враховуючи те, що відповідачі при отриманні у власність квартири знали про те, що там проживають і зареєстровані позивачі, вважає, що позивачі мають право користування вказаною квартирою, а вимога про виселення є незаконною. Також позивач 1 суду пояснила, що з часу укладення договору дарування не має можливості оплачувати комунальні та інші послуги за квартиру у зв'язку із зміною власника.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував проти вимог позовної заяви, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, суду пояснив, що позивачі не є членами сім'ї власника квартири, а тому втратили право проживання та користування нею з часу дарування квартири.
Відповідач 2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні. Суду пояснила, що 31.05.2013р. за договором купівлі-продажу придбала у відповідача 1 вказану квартиру та з того ж часу оплачує комунальні та інші послуги, оскільки, це її обов'язок, як власника. Їй відомо, що до 31.05.2013р. дані послуги оплачувались відповідачем 1, як власником квартири, яка передала їй відповідні квитанції, а позивачами вони не оплачувались з початку 2011 року. Вимоги позивачів порушують її права як власника квартири, щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, 12.01.2000р. між ОСОБА_5 та відповідачем 1 було зареєстровано шлюб (а.с.49).
Позивачі з 2000р. зареєстровані в АДРЕСА_1, позивач 1 - як колишня дружина ОСОБА_5, позивач 2 - як син колишньої дружини ОСОБА_5 (а.с.9).
Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (ч.3 ст.162 ЖК України).
07.06.2011 року ОСОБА_5 подарував відповідачу 1 квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування, посвідченим 07.06.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.5-8).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2011р. шлюб між ОСОБА_5 та відповідачем 1 було розірвано (а.с.10).
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
У разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ст.814 ЦК України).
Відповідачем 1 до первісного позову було долучено копії квитанцій за 2011-2012р.р., що підтверджує оплату нею комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1 (а.с.12-19).
Позивачами не надано суду доказів оплати витрат по утриманню квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2013р, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.04.2013р. в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору дарування квартири недійсним - відмовлено (а.с.67-72).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 31.05.2013р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідач 1 продала відповідачу 2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.90).
Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
06.06.2013р. відповідачем 2 на адресу позивачів направлено вимогу протягом семи діб виселитись з її квартири АДРЕСА_1, оскільки, вона є новим власником і позивачі не мають жодних правових підстав на проживання в цій квартирі (а.с.82).
Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму (ч.3 ст.815 ЦК України).
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачі з початку 2011 року по даний час не вносять квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, оскільки, позивачами не доведено, що при зміні власників квартири, які не є їх членами сім'ї, позивачі як наймачі квартири виконують покладені на них обов'язки щодо зобов'язання своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги, порушують права нового власника користуватися своїм майном на власний розсуд, позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 174, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-228 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст. ст. 317, 319, 321, 391, 814, 815 ЦК України; ст. ст.. 156, 162 ЖК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права користування - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя