Справа № 2-3407/13
19 серпня 2013 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Коробенко С.В.
при секретарі Бабій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,
В лютому 2012 року Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Під час розгляду справи Позивач заявив також позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. (Том 2, а.с. 60-70)
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що відповідно до кредитного договору №5397 від 23 травня 2008 року, який був укладений між АТ «Ощадбанк» (Позивачем) та ОСОБА_1 (Відповідач-2), останньому був наданий кредит в сумі 4200000 гривень на строк до 22 травня 2018 року зі сплатою процентної ставки у розмірі 18,5 % річних.
В якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між Позивачем та ОСОБА_2 (Позивач-1) було укладено Іпотечний договір від 23 травня 2008 року, предметом якого стали об'єкт незавершеного будівництва (житловий будинок) та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
В подальшому до Кредитного та Іпотечного договорів Сторонами були внесені зміни (шляхом укладення додаткових угод), які стосувались порядку погашення заборгованості, а також підвищення процентної ставки за користування кредитом до 20,5% річних з 07.10.2011р.
Позивач вказує, що Позичальник порушував взяті на себе зобов'язання щодо строків сплати платежів за Кредитним договором, і станом на день подання позову його заборгованість становила 4065015,45 гривень.
З останньої редакції позовних вимоги, заявлених Позивачем вбачається, що заборгованість Відповідача-2 за кредитним договором від 23.05.2008р. становить 5391735,14 гривень (Том 2, а.с. 173-180), яка складається з:
- простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1439053,25 гривень;
- простроченої заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 1048300,18 гривень;
- пені за прострочення сплати тіла кредиту в розмірі 431344,23 гривень;
- пені за прострочення сплати відсотків за кредитом в розмірі 239027,48 гривень;
- заборгованості за тілом кредиту, строк сплати якої згідно з погодженим графіком не настав, в розмірі 2234010,00 гривень.
У зв'язку з невиконанням Позичальником вимог про повернення коштів Позивач звертається до суду з вимогами як до самого Позичальника про дострокове повернення кредиту з усіма нарахованими відсотків та штрафними санкціями, так і до майнового поручителя, яким є Відповідач-1 (ОСОБА_2), з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, позивач просить стягнути з Відповідачів суму в розмірі 3000 гривень в якості компенсації витрат, понесених на проведення оцінки предметів іпотеки.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник Відповідачів проти задоволення позову заперечував, наполягаючи на тому, що Позивач у встановленому порядку не звертався до ОСОБА_1 з вимогами про дострокове повернення усієї суми кредиту, оскільки усі письмові вимоги, отримані Позичальником, стосувались лише повернення простроченої заборгованості. Крім того, Позивач наполягає на тому, що з розрахунку заборгованості, наданого Позивачем, неможливо встановити, чи всі платежі, здійснені Відповідачем-2 в порядку погашення заборгованості, були враховані.
Представник Відповідачів також звертає увагу суду на те, що в договорі іпотеки сторонами не погоджено збільшення строку позовної давності стосовно пені, а тому заборгованість, в рахунок якої може бути звернуто стягнення на предмети іпотеки, має бути зменшена на розмір пені, яка заявлена Позивачем поза річним строком позовної давності.
Представник Відповідачів також наполягав на відсутності будь-яких підстав для відшкодування за рахунок Відповідачів витрат Позивача на проведення оцінки предметів іпотеки, оскільки ці витрати не відносяться до судових витрат.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що у відповідності до Кредитного договору №1629 від 23 травня 2008 року, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1, Відповідачу-2 був наданий кредит в сумі 4200000 гривень з кінцевим терміном повернення коштів до 23 травня 2018 року, з покладенням на Позичальника обов'язку сплати 18,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. В подальшому на підставі Додаткового договору №3 від 07 жовтня 2011 рокупроцентна ставка за користування кредитом збільшена до 20,5% річних. (Том 1, а. с. 23-24, 43)
Пунктом 5.2 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків погашення кредитної заборгованості та/або строків сплати відсотків за користування кредитом, передбачених положенням кредитного договору Позичальник сплачує Кредитору пеню розмірі 0,05% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з п.7.8 Кредитного договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності до трьох років для всіх грошових зобов'язань Позичальника, в тому числі - пені, що передбачені умовами договору.
З матеріалів справи вбачається, що Позичальник за кредитним договором ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим його заборгованість станом на 20.02.2012р. становила 4065015,45 грн, а станом на 27 червня 2013 року - 5391735,14 гривень, з яких:
- прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1439053,25 гривень;
- прострочена заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 1048300,18 гривень;
- пеня за прострочення сплати тіла кредиту в розмірі 431344,23 гривень;
- пеня за прострочення сплати відсотків за кредитом в розмірі 239027,48 гривень;
- заборгованість за тілом кредиту, строк сплати якої згідно з погодженим графіком не настав, в розмірі 2234010,00 гривень.
Заперечення Відповідача-2 щодо правильності нарахування заборгованості судом не приймаються, оскільки вони не конкретні, належним чином не обґрунтовані, на підтверджуються альтернативним розрахунком.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таке ж право позикодавця передбачене п.п.3.4, 4.2.2 Договору.
Листами від 07 жовтня 2011 року, від 01 грудня 2011 року (Том 2, а. с. 80-81) Банк попереджав Позичальника про наявність у нього простроченої заборгованості і реалізацію права позикодавця, передбаченого п.3.4 Договору, вимагаючи протягом 30-ти календарних днів сплатити поточну заборгованість і попереджаючи про відкликання усієї суми кредиту, в разі якщо вимоги не будуть задоволені.
Таким чином, заперечення Відповідача-2 щодо відсутності заявленої вимоги до нього про дострокове повернення усієї суми кредиту не відповідає встановленим обставинам справи, а у зв'язку з чим позовні вимоги Банку про дострокове повернення усієї суми кредиту разом із нарахованими відсотками та штрафними санкціями відповідає закону та умовам договору.
Для належного виконання зобов'язань статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов'язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.
Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 575 ЦК України передбачені окремі види застав: іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За змістом частини 1 ст. 583 ЦК України та частини 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).
В якості забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-2 за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір №3778 від 23 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 823, предметом якого є:
• земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 має загальну площу 0,0800 га., цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:69:187:0019;
• житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 376,60 кв.м. (об'єкт незавершеного будівництва).
У відповідності до Договору від 07.10.2011р. про внесення змін до Іпотечного договору №3778 Сторонами було конкретизовано предмет іпотеки, і виключено посилання на будинок як на об'єкт незавершеного будівництва. (Том 1, а.с. 47)
Відповідно до ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
Частиною 6 ст.3 Закону «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Відповідно до пункту 3.1.3 Договору іпотеки у разі невиконання Позичальником умов основного зобов'язання Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі.
Таким чином, вимоги Позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються на умовах договору та законі. Разом з тим, враховуючи специфіку правовідносин договору застави (іпотеки) в даному випадку не може йти мови про солідарну відповідальність майнового поручителя (іпотекодавця) з позичальником.
Не заслуговують на увагу заперечення представника Відповідача в частині відсутності погодження для іпотекодавця подовжених строків позовної давності за вимогами про стягнення пені, оскільки у відповідності до іпотечного договору ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати (в межах вартості предмету іпотеки) за усіма зобов'язаннями Позичальника, які випливають із кредитного договору, а отже погодилась із застосуванням подовженого строку позовної давності (3 роки), який передбачений п.7.8 кредитного договору.
У відповідності до п.37 Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.
Таким чином, суд не має підстав для відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.
Що стосується вимог про стягнення з Відповідачів витрат на проведення оцінки предметів іпотеки в розмірі 3000 гривень, понесених Позивачем, то суд приходить до висновку, що це є добровільними витратами Банку, безпосередньо не пов'язаними причинно-наслідковим зв'язком з невиконанням Відповідачем-2 умов кредитного договору.
З урахуванням задоволення позову, стягненню з Відповідачів в рівних долях підлягають судові витрати в розмірі 3219,00 гривень.
Керуючись статтями 525, 526, 530, 625, 651, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, статтями 11, 33, 35 Закону України «Про іпотеку», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 79, 113, 209, 212-215, 218, 223, 226 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №1629 від 23 травня 2008 року в розмірі 5391735,14 (п'ять мільйонів триста дев'яносто одна тисяча сімсот тридцять п'ять грн. 14 коп.) гривень.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» за Кредитним договором № 1629 від 23 травня 2008 року в сумі 5391735,14 (п'ять мільйонів триста дев'яносто одна тисяча сімсот тридцять п'ять грн. 14 коп.) гривень звернути стягнення на належні ОСОБА_2:
• земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 має загальну площу 0,0800 га., цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:69:187:0019;
• житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 376,60 кв.м.,
- які є предметом іпотеки за договором іпотеки №3778 від 23.05.2008р., визначивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на публічних торгах із встановленням початкової ціни продажу предметів іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 3219, 00 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: