Провадження № 22ц/790/3810/13 Головуючий 1 інст. - Стеганцов С.М.
Справа № 2030/3358/2012 Доповідач - Кісь П.В.
Категорія: договірні
31 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Кіся П.В.,
суддів: Кіпенко І.С.,
Котелевець А.В.,
при секретарі - Шабас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Шевченківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, -
Рішенням Шевченківським районним судом Харківської області від 15 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Суд вирішив надати ОСОБА_6 додатковий строк два місяці для прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року в селищі Шевченкове, початком перебігу строку вважати день вступу рішення в закону силу.
Також цим рішенням суд визнав в порядку спадкування за законом за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_8, а також визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.06.2011 року, видане ОСОБА_5 в частині прийняття нею 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_8.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. (а.с.132,133-136).
В апеляційній скарзі третя особа нотаріус Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2, яким видано оспорене ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове про відмову у позові, вказуючи, що вимоги позивача про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не доведені, а інші позовні вимоги не відповідають вимогам закону.
В обґрунтування скарги нотаріус Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2 зазначає, що приймаючи рішення Шевченківський районний суд Харківської області вийшов за межі позову; справа розглянута з суттєвими порушеннями норм процесуального закону; вважає, що позивачем ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження доводів про існування об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подовження строку для прийняття спадщини, за наявністю яких закон (ст.1272 ЦК України) передбачає можливість надання додаткового строку для звернення з заявою про прийняття спадщини. Крім того, суд вирішив позбавити права власності іншу особу, нинішнього власника квартири, який до участі у справі не був залучений.
В судовому засіданні апелянт підтримав скаргу і просив її задовольнити, стверджуючи, що видачу ним свідоцтва ОСОБА_5 про право на спадщину здійснено у відповідності з вимогами закону.
Відповідач в судові засідання апеляційної інстанції не з'явилася, у заяві від 17.07.2013 року просила розглядати справу за її відсутністю і залишити рішення суду першої інстанції без змін, а у заяві від 29.07.2013р. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, просила рішення суду скасувати, стверджуючи, що при розгляді справи в суді першої інстанції припустилася помилки щодо правових наслідків при поданні заяви про згоду з позовною заявою. Проти надання ОСОБА_4 додаткового строку заперечувала, вказуючи, що той з 15 лютого 2011 року по 16 березня 2011 року знаходився на території Шевченківського району, мав достатньо часу для звернення з заявою про прийняття спадщини, однак цього не зробив.
Крім того, до апеляційного суду також надійшла заява гр-на ОСОБА_9 з проханням скасувати рішення суду, який, не залучивши його до справи, вирішив позбавити його права власності на квартиру АДРЕСА_1 подаровану йому ОСОБА_5
ОСОБА_4 в судові засідання апеляційного суду не з'явився, а його представник - адвокат ОСОБА_10, проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, сторонами не оспорюється та підтверджується наявними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с.м.т.Шевченкове помер ОСОБА_8, якому на день смерті належало на ? частина трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Інша ? частина вказаної квартири належала його дружині, відповідачці по справі ОСОБА_5 Право власності на вказану квартиру ОСОБА_8 і ОСОБА_5 набули у листопаді 2006 року в порядку приватизації наймачами державного житлового фонду.(а.с.63).
01 червня 2011 року приватним нотаріусом Шевченківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 видано свідоцтво про право ОСОБА_5 на спадщину за законом на ? частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8(а.с.61,62).
26 липня 2011 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_9 спірну квартиру АДРЕСА_1, ? частина якої належала їй на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва від 22.11.2006 року, отриманого в порядку приватизації, а інша ? частина набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 (а.с .58,59, 56-63).
04 липня 2012 року ОСОБА_4, громадянин Російської Федерації, який зареєстрований в АДРЕСА_2, звернувся до суду з позовом про продовження строків на прийняття спадщини, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом і просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року його батька ОСОБА_8; визнати за ним право на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_8 - ? квартири АДРЕСА_1 зобов'язати Шевченківську державну нотаріальну контору видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що його батько - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, заповіту не лишив. Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦПК України він являється спадкоємцем першої черги за законом, іншим спадкоємцем цієї черги є його мати - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 В установлений законом 6-місячний строк до нотаріальної контори він не звернувся з заявою про прийняття спадщини по причині того, що тривалий час знаходився у морі і був зв'язаний умовами трудового контракту. Коли повернувся з рейсу, то звернувся до нотаріуса, однак отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії і довідався, що свідоцтво про право на спадщину - ? частину вказаної вище квартири видано його матері ОСОБА_5, що на його думку є незаконним, оскільки він також є спадкоємцем.(а.с.2).
18.03.2013р. представник позивача адвокат ОСОБА_10 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_4 у якій просив суд визнати недійсним свідоцтво від 01.06.2011 року про право ОСОБА_5 на спадщину за законом, видане нотаріусом ОСОБА_2 (а.с.91).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що характер роботи позивача та тривале його перебування у морі на борту судна у якості моряка за контрактом є поважною причиною пропуску передбаченого законом; що ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги нарівні з ОСОБА_4., а тому має право на ? частину спірної квартири, тобто на половину спадкового майна.
Однак з таким рішенням колегія суддів погодитися не може, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також допущено низку суттєвих порушень норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.
Згідно ст.4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство, згідно ст.10 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін, змістом яких є забезпечення судом рівності прав сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, рівних прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Кожна особа самостійно обирає передбачений частиною 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів, на свій розсуд визначає відповідачів, саме які, на її думку, порушує її права, а суд, згідно ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При вирішенні даної справи суд не дотримався вимог процесуального закону і припустився помилки при застосуванні норм матеріального права.
Так, згідно ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може призначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» звернуто увагу на те, що суд при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку на подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини повинен виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд повинен перевірити чи звертався спадкоємець до нотаріуса з заявою, наявність у спадковій справі обґрунтованої постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а при визначенні спадкоємцю додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину.
Як встановлено судом і не заперечується особами, які беруть участь у справі, ОСОБА_4 у передбаченому законом порядку до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини ні на території України, а ні на території Російській Федерації не звертався, хоча з 15 лютого 2011 року по 16 березня 2011 року не знаходився у морі, приїжджав у цей період в с.м.т.Шевченкове, спілкувався з ріднею, достеменно знав про смерть батька.
Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що станом на 18 травня 2011 року, тобто на момент закінчення перебігу 6-місячного строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_4 знаходився у морі, не свідчить про наявність підстави для задоволення позову, оскільки для того законодавцем і визначений в ст.1270 ЦК України шестимісячний строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, щоб спадкоємець не в останній день цього строку звертався, а на протязі усього зазначеного відрізку часу, який складає не менше 180 днів.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_4 у передбаченому ст.1269 ЦК України порядку до нотаріуса взагалі не звертався, до суду звернувся через 20 місяців після смерті батька.
Посилання представника позивача, якими обґрунтовував рішення суд, на те, що до нотаріуса через півтора року після смерті ОСОБА_8 зверталася, начебто, співмешканка позивача правового значення для вирішення спору не має.
Суд вийшов за межі передбачених ст.11 ЦПК України меж позовних вимог, оскільки вирішив питання, які у позовній заяві ОСОБА_4 не ставилися і у передбаченому законом порядку судом не розглядалися.
Крім того, суд першої інстанції своїм рішенням від 15.04.2013 року визнав за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, власником якої з 2011 року є інша особа - ОСОБА_13.
Тобто, суд оскарженим рішенням позбавив власності особу, яка не була залучена до участі справі, і, відповідно, була позбавлена передбачених законом процесуальних прав (ст.27 ЦПК України).
За таких обставин оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ст.309, ст.ст.313,314,316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року скасувати і у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий-/підпис/
Судді -/підписи/
З оригіналом згідно
Суддя: