Провадження № 22-ц/790/233/13 Головуючий 1 інстанції: Матвієвська Г.В.
Справа № 2029/29/2012 Доповідач: Івах А.П.
Категорія: договірні
19 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Івах А.П.,
суддів - Ізмайлової Г.М., Пшенічної Л.В.,
при секретарі - Варюшичевій А.С.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»» про стягнення страхового відшкодування, -
У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТДВ «Страхова компанія «Провіта» та просив стягнути з останнього на його користь страхове відшкодування за договором страхування у сумі 76 913,01 грн., суму річних у розмірі 5 158, 44 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 12 767, 55 грн. та суму пені в розмірі 30 969,59 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 31 липня 2008 року між ним та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/0076/73/101946 на придбання транспортного засобу. Цього ж дня з відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 23/02 5631158, за яким предметом договору був автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, страхова сума 136 499, 00 грн.
28 грудня 2008 року, близько 15 години, він рухався на своєму автомобілі по вулиці Плеханівській у м. Харкові, зі сторони вул. Кірова в бік стадіону «Металіст». Навпроти буд. № 40 в нього врізався автомобіль «BMW» темного кольору, намагаючись обігнати автомобіль по трамвайним коліям. Від удару автомобіль ОСОБА_1 винесло на узбіччя, внаслідок чого відбулося зіткнення з деревом. Автомобіль «BMW» з місця події зник, записати державний номер винуватця ДТП не вдалося.
Відповідно до довідки відділу ДАІ з обслуговування м. Харкова та АТІ, складеної за фактом дорожньо-транспортної пригоди 28 грудня 2008 року, автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження: деформація переднього бампера, капоту, решітки радіатора, переднього бамперу зліва, зірвані з кріплень права та ліва фари.
За даним фактом він у подальшому надав належні документи та повідомив страхову компанію про пошкодження транспортного засобу і виплату страхового відшкодування за договором.
13 березня 2009 року від ТДВ «СК «Провіта» надійшов лист за вих. №1-1/2531 з відмовою у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 8.2., 8.2.16 договору страхування у зв'язку з тим, що згідно висновку спеціалістів № 415 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса пояснення водія автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 і механізм утворення дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору не є дійсними.
Посилаючись на викладене та вважаючи відмову у виплаті страхового відшкодування необґрунтованою, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував та вказував, що відповідно до п.8.2.16 договору страхування, одним із основних обов'язків страхувальника є надання страховику усіх документів, що стосуються випадку відповідно до переліку розділу 11 Договору та достовірну інформацію щодо причин та обставин настання розміру матеріальних збитків.
Відповідно до п. 12.6. Договору страхове відшкодування підлягає виплаті після того, як повністю будуть встановлені причини, обставини та розмір збитків.
Згідно з п. 8.3.4. Договору страхування, відповідач має право з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Скориставшись зазначеним, страхова компанія замовила технічне дослідження обставин ДТП. Спеціалістами Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса на їх заяву наданий висновок за фактом ДТП, згідно якого пояснення позивача щодо механізму виникнення ДТП, з технічної точки зору, не відповідають дійсності. Пояснення водія ОСОБА_1 щодо механізму утворення пошкоджень, з технічної точки зору є неспроможними. Подання позивачем (страхувальником) неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку є підставою для відмови відповідача (страховика) у здійсненні страхового відшкодування.
Відповідач також заперечував проти позову у частині розрахунків страхового відшкодування, посилаючись на звіт про оцінку вартості матеріальних збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу №1974/01/09 від 19.01.2009 p., яким зазначено, що вартість ТЗ складає не 136 499,00грн. як вказано у договорі страхування, а 142 875, 65 грн., а вартість відновлення ТЗ складає 66 404,06 грн. Відповідно до п.12.3 договору, якщо на день складання страхового акту страхова сума або її залишок складає певну частку дійсної вартості ТЗ, визначеної оцінювачем на момент настання події, що має ознаки страхового випадку, то страхове відшкодування виплачується в такій саме частці від розміру прямих збитків, що виникли внаслідок настання страхового випадку. Тобто, сума страхового відшкодування має складати 63 442, 44 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені та на його користь з ТДВ «Страхова компанія Провіта» стягнуто в рахунок виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту від 31 липня 2008 року страхову суму основного боргу у розмірі 76 913, 01 грн., суму річних у розмірі - 5 158, 44 грн., суму інфляційних втрат - 12 767, 55 грн., суму пені - 30 969, 59 грн.
В апеляційній скарзі ТДВ «Страхова компанія «Провіта»» просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідача вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також допущені порушення норм матеріального і процесуального права.
Представник юридичної особи, що подала апеляційну скаргу, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи (а. с. 295), у судове засідання не з'явився, вважати причину неявки, на яку останній посилався, поважною судова колегія підстав не вбачає.
У попередніх судових засіданнях представник ТДВ «Страхова компанія «Провіта»» надав свої пояснення, висловив свою думку щодо доводів апеляційної скарги та незаконності судового рішення.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням викладеного судова колегія розглядає справу за відсутності апелянта.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Розглядом справи достеменно встановлено, що 31 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № № 014/0076/73/101946 на придбання транспортного засобу.
Тоді ж, між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «Провіта»» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 23/02 5631158, на підставі якого застраховано автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, дійсною та страховою сумою 136 499, 00 грн. (а. с. 10-11).
28 грудня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль «Mitsubishi Lancer» було пошкоджено (а. с. 17-22, 24).
29 грудня 2008 року про настання страхового випадку ОСОБА_1 повідомив ТДВ «Страхову компанію «Провіта»» з зазначенням обставин пригоди та переліком пошкоджень, спричинених його автомобілю, а саме:
- деформація переднього бампера, решітки радіатора, капоту, переднього бамперу зліва, зірвані з кріплень ліва та права фари, внутрішні пошкодження ЛКМ у місцях деформації (а. с. 23, 53, 54).
Листом відповідача від 13 березня 2009 року за № 1-1/2531 у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 відмовлено з посиланням на те, що згідно висновку спеціалістів № 415 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса його пояснення щодо механізму утворення дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, не відповідають дійсним обставинам ДТП.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування, оскільки останнім умови договору порушені не були, неправдивих відомостей щодо факту настання страхового випадку та завідомо неправдивої інформації не надавав, розбіжностей між поясненнями ОСОБА_1 і схемою ДТП не встановлено.
При визначенні суми страхового відшкодування суд узяв до уваги надані ОСОБА_1 квитанції по сплаті за послуги СТО та акт виконаних робіт № 84985 від 6 січня 2009 року. Розмір страхового відшкодування визначено наступним чином: 78 278 грн. - розмір, визначений при оцінці страхового відшкодування, мінус франшиза, яка складає 1% від заявленої вартості транспортного засобу в сумі 1 364, 96 грн., дорівнює 76 913, 01 грн.
Висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення на користь позивача в рахунок виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту від 31липня 2008 року суми основного боргу у розмірі 76 913, 01 грн. та застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України і стягнення з відповідача суми річних та інфляційних втрат ґрунтується на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, у своєму рішенні привів мотиви, з яких вважав встановленою наявність належних доказів на підтвердження факту настання страхового випадку.
Судова колегія з висновком суду у цій частині погоджується повністю.
За договором добровільного страхування № 23/02 5631158 від 31 липня 2008 року відповідач гарантує відшкодування прямого збитку, заподіяного позивачеві в результаті настання подій, які згідно п.п. 2.1, 2.2 та 6.4 договору, укладеного між сторонами, визнаються страховими випадками.
Тож пошкодження транспортного засобу є страховим випадком.
Згідно п. 8.1.1. договору страхувальник має право отримати належне йому страхове відшкодування (за письмовою згодою вигодонабувача в разі його наявності) на умовах договору та Правил.
Довідкою Центрального відділення ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 26 грудня 2012 року (а. с. 197) підтверджено, що станом на грудень 2012 року ОСОБА_1 повністю виконані всі кредитні зобов'язання за кредитним договором № 014/0076/73/101946 від 31 липня 2008 року.
Оскільки особа, яка проводила дослідження щодо механізму утворення пошкоджень на автомобілі позивача та чи відповідають покази ОСОБА_1 механізму виникнення ДТП (висновок спеціаліста № 415 від 5 лютого 2009 року, а. с. 56-67), не була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків, судова колегія вважає, що вказаний висновок, на який відповідач посилався як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, не може бути у відповідності до положень ст. ст. 54, 59 ЦПК України прийнятий за допустимий доказ.
За положеннями ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В ході апеляційного розгляду справи було призначено та проведено судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу.
За висновком № 4620/5676 від 2 липня 2013 року вказаної експертизи (а. с. 281-284) покази водія автомобіля Мітцубісі ОСОБА_1 не позбавлені технічної спроможності; подряпини на передньому бампері з лівої сторони могли виникнути до даного ДТП, не в результаті контактування з іншим транспортним засобом; в даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля Мітцубісі ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України; в даній дорожньо-транпортній ситуації водій автомобіля Мітцубісі ОСОБА_1 не мав технічної можливості знизити швидкість руху керованого ним автомобіля до місця роз'їзду з автомобілем БМВ, шляхом виконання ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля Мітцубісі ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України; оцінка дій водія автомобіля Мітцубісі ОСОБА_1 стосовно вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, в частині застосування ним маневру вправо на узбіччя, де він допустив наїзд на дерево, тобто знаходився в аварійній обстановці, не потребує спеціальних автотехнічних знань, і може бути вирішена судом самостійно відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
Сукупність зібраних по справі доказів не свідчить про те, що ОСОБА_1 ввів в оману страховика, подавши неправильні відомості щодо дійсних обставин ДТП.
Подряпини на передньому бампері з лівої сторони могли виникнути не в результаті контактування з іншим транспортним засобом.
На розмір суми страхового відшкодування вказані пошкодження не впливають.
Отже, судова колегія, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, сукупність наданих сторонами доказів, не вбачає в діях позивача надання завідомо неправдивих відомостей. При цьому судова колегія враховує, що у поведінці страхувальника обов'язково повинно прослідковуватися завідоме введення в оману страховика щодо відомостей про об'єкт страхування.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
На виконання вимог вказаного цивільно-процесуального закону відповідач, заперечуючи проти позову та стверджуючи про надання позивачем неправдивих відомостей відносно настання страхового випадку, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів і заперечень.
З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення в частині стягнення виплати страхового відшкодування, суми річних та інфляційних втрат відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості. Суд, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу у цій частині згідно із законом.
Щодо вирішення питання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суми пені в розмірі 30 969 грн. 59 коп. за період з 29 червня 2009 року по 29 вересня 2011 року, то рішення суду у цій частині є таке, що підлягає зміні.
За вимогами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК мУкраїни спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
На зазначену норму матеріального права суд першої інстанції уваги не звернув, у порушення вимог ст. 214 ЦПК України не визначився з правовою нормою, що підлягає застосуванню.
Порушення або неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 3 січня 2012 року, пеню просив стягнути за період червень 2009 року - вересень 2011 року.
Розглядаючи справу в межах заявлених вимог, як того вимагає положення ст. 11 ЦПК України, судова колегія вважає, що пеня може бути стягнута не більше як за один рік, який передував зверненню позивача до суду, тобто, з січня 2011 року по січень 2012 року.
Тож, в межах позовних вимог, стягненню підлягає пеня за період з 1 січня 2011 року по 29 вересня 2011 року у розмірі 8 883 грн. 98 коп. Розрахунок вказаної суми наведений у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.. ст.. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»» - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2012 року - змінити: суму пені, що стягнута в розмірі 30 969 грн. 59 коп. зменшити до 8 883 грн. 98 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -