"02" серпня 2013 р.
Справа №642/4427/13-ц
Провадження №1кс/642/1058/13
29 липня 2013 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Скляренка С.О.,
при секретарі - Островерховій О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики, -
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій вказує, що 17.07.2012 року ОСОБА_3 за договором позики передав відповідачу 60000 грн., про що останній надав розписку. Згідно вказаної розписки ОСОБА_2 зобов'язувався повернути кошти до 01.09.2012 року. В подальшому відповідач борг повернув частково (у сумі 30000 грн.), однак не сплатив винагороди. Добровільно відповідач не повертає суму боргу, що залишилася неповернутою з урахуванням вимог ст. 536, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1048 ЦК України. У зв'язку з цим представник позивача просить стягнути зі ОСОБА_2 на користь позивача суму основного боргу у розмірі 30000 грн., 3% річних у розмірі 656 грн., пеню у розмірі 1640 грн., інфляційні збитки у розмірі - 90 грн.
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним у позові.
Відповідач в судове засідання також з'явився, проти задоволення позову не заперечував.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, встановив наступні факти.
Згідно із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно п. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.
Як вбачається з обставин справи, 17.07.2012 року ОСОБА_3 за договором позики передав ОСОБА_2 60000 грн., про що останній надав розписку.
Строк повернення коштів за вказаною розпискою обмежений датою 01.09.2012 року.
Як вбачається з матеріалів позову, відповідач часткового повернув ОСОБА_3 позичену суму, а саме - у розмірі 30000 грн.
Згідно із ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положення статті 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Таким чином, у позивача наявні підстави для нарахування на суму заборгованості інфляційних нарахувань за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми, а також пені. Отже, невиконання ОСОБА_2 свого обов'язку щодо вчасного повернення суми позики за укладеною розпискою стало причиною виникнення заборгованості перед позивачем на загальну суму 32386 грн., яка складається з основної суми боргу - у розмірі 30000 грн., інфляційних нарахувань на суму 90 грн., трьох процентів річних від простроченої суми - 656 грн., пені - 1640 грн.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Встановлені судом обставини у справі та висновки, обґрунтовані нормами чинного законодавства, свідчать про те, що відповідач внаслідок порушення зобов'язання за договором позики має перед позивачем прострочений обов'язок щодо погашення заборгованості на суму 32386 грн.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, згідно із ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню сплачена ОСОБА_3 сума судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 536, 610, 625, 629, 1046-1050 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 32386 (тридцять дві тисячі триста вісімдесят шість) грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 323 (триста двадцять три) грн. 86 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя С.О. Скляренко