справа № 361/2323/13-ц
провадження № 2/361/2487/13
15.08.2013
Іменем України
15 серпня 2013 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.,
при секретарі Шевлюга А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Радіопередавальний центр» про стягнення заробітної плати за час відсторонення від займаної посади,
До суду звернувся ОСОБА_3 із зазначеним позовом, де в обґрунтування позовних вимог зазначається, що наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 04.09.2006 року № 163 «Про призначення в.о. директора Державного підприємства «Радіопередавальний центр» м. Бровари позивач призначений з 05.09.2006 року виконуючим обов'язки директора Радіопередавального центру м. Бровари. Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012 № 31/26-2004/59/146-04/13 позивач відсторонений від посади, з покладанням обов'язків керівника ДП «Радіопередавальний центр» на розпорядника майна - арбітражного керуючого Буличова С.О.
У мотивувальній частині ухвали господарського суду Київської області доказів щодо вчинення позивачем винних дій не наведено. В судовому засіданні 24.09.2012 р. усунення позивача від посади відбулось на підставі заяви Броварської міської ради, яка не є учасником провадження у справі про банкрутство, чим порушено норми матеріального права.
23.01.2013 року, позивач звернувся з відповідною заявою про виплату заробітної плати за час відсторонення до адміністрації відповідача в особі в.о. директора ДП «Радіопередавальний центр» розпорядника майна - арбітражного керуючого Буличова С.О., проте, зазначена заява відповідачем була проігнорована. По теперішній час відповідачем повний розрахунок з позивачем не проведений.
Листом від 16.01.2013 № 19/10/24/01/87-13 Державної інспекції України з питань праці (далі - Держпраці України), на звернення позивача, надано роз'яснення з приводу оплати часу протягом терміну відсторонення керівника від посади. Зі змісту даного роз'яснення вбачається, що зважаючи на те, що спеціальних правил щодо цього випадку не має, на думку Держпраці України, при вирішенні цього питання, належить застосовувати за аналогією правила про оплату часу простою (стаття 113 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до штатного розпису, розмір місячного посадового окладу позивача на посаді виконуючого обов'язки директора ДП «Радіопередавальний центр» (з дати відсторонення та по момент звільнення) складав 4 738,00 гривень. Таким чином, за період з 08.10.2012 року по 31.01.2013 року відповідач має заборгованість перед позивачем із виплати заробітної плати за час простою в розмірі 8123,55 гривні (розрахунок додається). Позивач щодня був присутній на робочому місці, що підтверджується журналом виходу на роботу, де зафіксовано час прибуття та уходу з роботи, тому просить стягнути із відповідача невиплачену заробітну плату у розмірі 8123,55 грн. за період відсторонення від роботи.
Позивач та його представник ОСОБА_5 у судовому засіданні доводи позову підтримали та надали аналогічні пояснення.
Представник відповідача Бутузова І.В. проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що ухвалою господарського суду позивача відсторонено від роботи і з того часу останній лише розписувався в журналі обліку часу прибуття на роботу, проте фактично ніякої роботи не виконував. Крім того, вважає, що відсторонення від посади на підставі ухвали господарського суду відбулося з вини позивача, тому вимоги про стягнення заробітної плати, як за період простою, є необґрунтованими та безпідставними.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 04.09.2006 року № 163 «Про призначення в.о. директора Державного підприємства «Радіопередавальний центр» м. Бровари ОСОБА_3 призначений з 05.09.2006 року виконуючим обов'язки директора Радіопередавального центру м. Бровари.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012 № 31/26-2004/59/146-04/13 ОСОБА_3 відсторонений від посади, з покладанням обов'язків керівника ДП «Радіопередавальний центр» на розпорядника майна - арбітражного керуючого Буличова С.О. Дана ухвала набрала законної сили.
Із записів трудової книжки позивача вбачається, що 31.01.2013 року на підставі п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України, останній звільнений з займаної посади, у зв'язку з переведенням до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.
За розрахунками позивача заборгованість із виплати заробітної плати за час простою становить 8 123,55 грн.
Листом Державної інспекції України з питань праці від 16.01.2013 року № 19/10/24/01/87-13, на звернення позивача, надано роз'яснення з приводу оплати часу протягом терміну відсторонення керівника від посади. Зі змісту даного роз'яснення вбачається, що зважаючи на те, що спеціальних правил щодо цього випадку не має, на думку Держпраці України, при вирішенні цього питання, належить застосовувати за аналогією правила про оплату часу простою (стаття 113 Кодексу законів про працю України).
Оскільки питання оплати часу відстороненого керівника від посади трудовим законодавством не регулюється, то необхідно застосовувати за аналогією правила про оплату часу простою.
Відповідно до ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За змістом ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Час простою з вини працівника не оплачується.
Згідно ч. 12 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У разі виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторів або інших учасників справи про банкрутство ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов'язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.
Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
З огляду на викладене вбачається, що позивача відсторонено від посади ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012 року на підставі ч.12 ст.22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка передбачає можливість такого відсторонення лише у випадку наявності винних дій керівника.
Записи у журналі реєстрації виходу на роботу та закінчення робочого часу лише свідчать про те, що ОСОБА_3 приходив на підприємство, але не підтверджують виконання ним будь-якої роботи, інших доказів про те, що позивач виконував якусь роботу за час відсторонення останнім не надано.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі та проаналізувавши чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, взявши до уваги ті обставини, що відсторонення позивача від займаної посади відбулося з його вини та за час відсторонення він не виконував ніякої роботи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог виходячи із положень ст.ст. 46, 94, 113 КЗпП України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 46, 94, 113 КЗпП України, ст. ст. 209, 213- 215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Петришин Н. М.