Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Яценко Т.Л.
суддів Русакової І.Ю., Мажари С.Б.,
за участі потерпілої ОСОБА_1, його захисника - ОСОБА_2
виправданого ОСОБА_3, його захисника - ОСОБА_4,
розглянула 27 серпня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за апеляцією захисника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, на вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Александрія Кіровоградської області, громадянин України, українець, раніше не судимий,
виправданий за ст.356 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Вироком суду встановлено, що 04 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою приватного обвинувачення відносно ОСОБА_3 за ст.356 КК України. Згідно вказаної скарги, в квітні 2009 року ОСОБА_3 на підставі уявного права власності серії САС №179554 від 19.01.2009р., не маючи на те повноважень, всупереч встановленому законом порядку, зламав ворота гаража НОМЕР_1, належного ОСОБА_1 і розташованого біля будинку АДРЕСА_1. Після чого, помінявши замки на воротях, став самовільно користуватися даним гаражем. Проте, ОСОБА_3, будучи позбавлений судовим рішенням права власності на вказаний гараж НОМЕР_1, продовжує утримувати належний гараж ОСОБА_1, не дає ним користуватися і розпоряджатися, не реагує на її законні вимоги звільнити гараж від свого майна, і не передає ключі від гаража. Таким чином, ОСОБА_3 протиправно позбавив ОСОБА_1 права володіння, користування і розпорядження власністю, чим заподіяв їй значну шкоду, тобто порушив вимоги ст.41 Конституції України і ст.319 ЦК України.
Виправдовуючи ОСОБА_3, суд першої інстанції зазначив те, що зібраними по справі доказами не доведена вина ОСОБА_3 в скоєні злочину за ст.356 КК України за ознаками самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, якими було заподіяна значна шкода інтересам власника.
В апеляції захисник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2, просить вирок суду першої інстанції у відношенні ОСОБА_3 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. На підтвердження чого зазначив, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; в ньому не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; викладені у вироку висновки містять істотні суперечності.
У запереченні на апеляцію захисника потерпілої - адвоката ОСОБА_2, захисник виправданого - адвокат ОСОБА_4, вказує на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, дослідив всі зібрані у справі докази і дав їм належну оцінку, а тому просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію - без задоволення
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_2, які просили апеляцію захисника задовольнити, вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд; виправданого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляції захисника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 та просили виправдувальний вирок суду залишити без змін; проаналізувавши доводи, що зазначені в апеляції і зіставивши їх з матеріалами, що знаходяться у справі, колегія суддів вважає, що апеляція захисника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Подана апеляція до набрання чинності Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 року (далі - КПК України від 13.04.2012 року), розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності КПК України від 13.04.2012 року, відповідно до вимог п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" вказаного кодексу.
Виходячи зі змісту ст.323 КПК України, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах повно зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні достовірно підтверджені матеріалами справи. Для цьому у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримано.
Висновки суду про недоведеність винності ОСОБА_3 у самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні дій, якими було заподіяна значна шкода інтересам власника, підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом досліджені повно, всебічно та об'єктивно.
Як вбачається з матеріалів справи та протоколу судових засідань, судом дослідженні всі обставини, які могли мати значення для справи.
Так, колегія суддів не погоджується з доводами апеляції захисника потерпілої - адвоката ОСОБА_2, щодо права власності на гараж, розташований у дворі будинку АДРЕСА_1, оскільки із ухвали Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року, рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 12 січня 2012 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року, на підставі яких потерпіла ОСОБА_1 користується гаражем, у заволодінні яким обвинувачується ОСОБА_3 - скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд (а.с.90-91).
Судом касаційної інстанції констатовано, що на момент складання договору купівлі-продажу від 20 лютого 1993 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, обов'язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу таких об'єктів нерухомості, згідно чинного на той момент законодавства - не потребувало; має місце не оспорений договір купівлі-продажу від 20 лютого 1993 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, яким підтверджується право власності ОСОБА_3 на спірний гараж; не уточнений предмет поданого позову ОСОБА_1
Також, судом першої інстанції враховано, що з ухвали касаційної інстанції убачається, що з 12 вересня 2012 року потерпіла ОСОБА_1 користується спірним гаражем, право користування яким ОСОБА_1, судом касаційної інстанції поставлено під сумнів з подальшим обов'язковим уточненням в суді першої інстанції.
Згідно ухвали Центрально-міського районного суду р. Кривого Рогу від 11.12.2012 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні гаражем, залишено без розгляду, у зв'язку з подачею ОСОБА_1 заяви про залишення без розгляду її позовної заяви в частині користування гаражем, яким заволодів підсудний ОСОБА_3
Також, не знайшли свого підтвердження викладені в апеляції доводи щодо заволодіння ОСОБА_3 гаражем, який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_1, внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 16 грудня 1993 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_1
Так, з матеріалів справи не вбачається, щоб потерпілою ОСОБА_1 було надано докази того, що гараж, придбаний нею за договором купівлі-продажу від 16 грудня 1993 року у ОСОБА_7, і гараж, належний ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право особистої власності на гараж від 17.06.1992 року, є одним і тим самим предметом.
Судом першої інстанції належним чином перевірені та оцінені зібрані у справі докази, їм дана належна, об'єктивна оцінка, тому колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що ОСОБА_3 здійснював дії відносно об'єкту нерухомості - гаража, на який не представлено доказів належності його потерпілій ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, захисник потерпілої в своїй апеляції не навів доказів, які б спростовували висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_3
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення " КПК України від 13.04.2012 року, колегія суддів, -
Апеляцію захисника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 , на вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2013 року залишити без задоволення.
Вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2013 року у відношенні ОСОБА_3 за ст. 356 КК України - залишити без змін.
Судді апеляційного суду
Справа № 11/774/469/к/13 Головуючий у 1-й інстанції Бутенко М.В..
Категорія ст. 125 ч. 1 КК України Суддя-доповідач Яценко Т.Л.