Копія
Іменем України
30 липня 2013 року місто Севастополь 17 год. 08 хв. Справа №827/270/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді - Водяхіна С.А.,
секретар - Прокопенко О.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Балаклавським РВ УМВС України в м. Севастополі;
представника відповідача - Головного управління Держземагенства у м. Севастополі - Янчук Вікторії Вікторівни, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 15 липня 2005 року;
представника відповідача - Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» - Гришиної Ганни Вікторівни, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 07 травня 1999 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі, Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання дій незаконними, -
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Головного управління Держзеагенства у м. Севастополі про визнання незаконними дій щодо прийняття обмінного файлу та реєстрації права власності у «Книзі запису» реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки та на право постійного користування земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1, службовими особами Держкомзему.
18 квітня 2013 року позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він у якості відповідачів зазначає Головне управління Держземагенства у м. Севастополі, Земельний кадастр та Реєстраційну службу Управління юстиції у м. Севастополі та просить: - визнати протиправними дії Головного управління земельних ресурсів у м. Севастополя щодо реєстрації та внесенню у реєстр відомостей про земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11; - виключити з реєстру незаконно внесені відомості щодо зазначених ділянок; - виключити з поземельної книги запис по відведенню та встановленню меж у натурі (на місцевості) земельних ділянок площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1; - внести до поземельної книги запис по узгодженому проекту землеустрою з відведення та встановлення меж у натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_12; - видати «Витяг …» з поземельної книги, по узгодженому проекту землеустрою з відведення та встановлення меж у натурі (місцевості).
У ході судового розгляду справи 18 квітня 2013 року позивач підтримав заявлене клопотання у частині позовних вимог до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі щодо визнання протиправними дій Головного управління земельних ресурсів у м. Севастополя щодо реєстрації та внесенню у реєстр відомостей про земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, та виключення з поземельної книги запису по відведенню та встановленню меж у натурі (на місцевості) земельних ділянок площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1.
На інших уточнених позовних вимогах до Земельного кадастру та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі не наполягав та просив суд їх не розглядати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 18 квітня 2013 року прийнято заяву позивача про уточнення адміністративного позову.
05 липня 2013 року ОСОБА_1 було надано заяву про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої позивач у якості другого відповідача зазначає Севастопольську міську філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та просить: визнати протиправними дії Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та Головного управління Держземагенства в м. Севастополі щодо реєстрації та внесення до реєстру відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_13; виключити з реєстру незаконно внесені відомості за зазначеної адресою.
У ході розгляду справи позивач на вимозі щодо виключення з реєстру незаконно внесених відомостей за зазначеної адресою не наполягав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 05 липня 2013 року прийнято заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі № 827/270/13-а, залучено до участі у справі у якості другого відповідача Севастопольську міську філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами протиправно було зареєстровано та внесено відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру про земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_13, оскільки останньою не було розроблено проекту землеустрою при первинному відведенні земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі технічної документації, що є порушенням частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
У ході судового розгляду справи позивач підтримав уточнені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Зазначив, що у ОСОБА_13 не було належним чином оформленого пакету документів, що необхідний для видачі державного акту.
Представник відповідача - Головного управління Держземагенства у м. Севастополі, проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що згідно зі геодезичною інформаційною системою на частину витребуваної позивачем земельної ділянки є геодезична накладка земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 та належить ОСОБА_13
Представник відповідача - Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що оскаржуваними діями відповідачів не порушені права позивача, оскільки його позовні вимоги ґрунтуються на розпорядженні Севастопольської міської державної адміністрації від 30 грудня 2009 року № 1123-р «Про затвердження матеріалів відбору і надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 для індивідуального дачного будівництва», яке розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 10 травня 2011 року № 624-р скасовано. При цьому зазначає, що ОСОБА_13 виданий державний акт на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, тоді як у позивача відсутні правовстановлюючі документи на змелю.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 30 грудня 2009 року № 1123-р затверджені матеріали вибору земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5, орієнтовною площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва, та надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за зазначеною адресою.
Пунктом 3 даного розпорядження зобов'язано гр. ОСОБА_1 протягом одного року надати до Севастопольської міської державної адміністрації розроблений і погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням умов, вказаних у висновках відповідних органів та організацій за матеріалами вибору земельної ділянки.
На виконання Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 30 грудня 2009 року № 1123-р позивачем у 2010 році було розроблено проект землеустрою по відведенню та встановленню меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_5.
Листом Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 04 березня 2011 року за вих. № 8-6-5/1092 на колективне звернення позивачу було повідомлено, що земельні ділянки, які запроектовані до відводу по АДРЕСА_5, накладаються на земельну ділянку, яка передана, згідно з розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 11 березня 2010 року № 547-р, споживчому кооперативу «Новий Фіолент» в довгострокову оренду площею 4,1864 га та членам споживчого кооперативу для індивідуального дачного будівництва у приватну власність.
У ході судового розгляду справи листом від 27 червня 2013 року за вих. № 8-2.2.1/3187 Головне управління Держземагенства у м. Севастополі повідомило, що на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_5 накладається земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4.
Частинами першою та другою, восьмою статті 118 Конституції України встановлено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта протиправним є невідповідність його вимогами діючого законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Статтею 21 вказаного Закону місцева державна адміністрація має право розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент прийняття спірних рішень (далі Земельний Кодекс України), до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, у тому числі: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною другою зазначеної статті Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частинами шостою, сьомою, восьмою, дев'ятою та десятою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої та шостої статті 123 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
За приписами частин першої, другої статті 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось позивачем та його представником, що Севастопольською міською державною адміністрацією не було прийнято розпорядження про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, та не було отримано позивачем державного акту на цю земельну ділянку.
Більш того, розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 10 травня 2011 року № 624-р скасовано розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 30 грудня 2009 року № 1123-р «Про затвердження матеріалів вибору і надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 для індивідуального дачного будівництва».
Отже, зазначене свідчить, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку.
З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення відповідачами оскаржуваних дій позивач мав тільки згоду суб'єкта владних повноважень на розроблення проекту землеустрою.
Таким чином, у позивача не виникло ані права власності, ані права користування, ані права оренди щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5, а тому при вчиненні оскаржуваних дій відповідачами ніяким чином не було порушено законних прав та інтересів позивача.
Право на судовий захист передбачено статтею 55 Конституції України: права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
При цьому, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Таким чином, захисту підлягають лише порушені права позивача.
Крім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки у загальному порядку, що встановлений Земельним кодексом України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідачі довели суду, що вони діяли у порядку, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством. У свою чергу доводи позивача та його представника не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складено 05 серпня 2013 року.
Суддя (підпис) С.А. Водяхін
З оригіналом згідно
Суддя С.А. Водяхін