ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 серпня 2013 року № 826/10598/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., при секретарі судового засідання Непомнящої А. О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська хіміко-енергетична компанія"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262220 від 19.06.2013
08 липня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська хіміко-енергетична компанія» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19 червня 2013 року № 0000262220, присудити всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат нараховані за позиковою угодою відсотки, витрати сформовано відповідно до норм Податкового кодексу України; відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження викладених в Акті перевірки висновків.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з посиланням на їх безпідставність, просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, співпадають з висновками акта від 05 червня 2013 року № 377/1/22-20/35981289 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хіміко-енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 35981289) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 31.12.12 року (далі по тексту - Акт перевірки).
Представниками сторін в судовому засіданні заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хіміко-енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 35981289) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатом якої складено акт від 06 червня 2013 року № 377/1/22-20/35981289 (т. 1, а. с. 10-49).
Як висновок проведеної перевірки, встановлено наступні порушення:
- пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 93811 грн.
- пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, пункту 5.5 статті 5, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та підпункту 139.1.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 347561 грн.
- пп. б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, до ДПІ в Голосіївському районі м. Києва ДПС несвоєчасно подано довідку за формою № 1-ДФ за IV квартал 2012 року, р. III «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.201 р. № 1020, а саме при заповненні довідки за формою № 1-ДФ за II квартал 2012 р., позивачем не подані відомості про дохід, виплачений фізичній особі;
- пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата податку з доходу нерезидента ТТТ «Маркет Паблишерс» (Росія) за ставкою 15 % у сумі 2038,00 грн.
За висновком податкового органу встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року внаслідок включення до складу валових витрат відсотків за позиковою угодою № 240409 від 24 квітня 2009 року, а також за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, 2-4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року, 2 квартал 2012 року, 2-3 квартал 2012 року, 2012 рік внаслідок віднесення сум, перерахованих на користь КП «Кременчуцький Агрошляхтехбуд», до складу валових витрат.
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19 червня 2013 року № 0000262220 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська хіміко-енергетична компанія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 421679 грн., у тому числі за основним платежем - 347561 грн. та за штрафними санкціями - 74118 грн. (т. 1, а. с. 66).
На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт правомірності віднесення позивачем до складу витрат відсотків за позиковою угодою № 240409 від 24 квітня 2009 року, а також факт реальності віднесення сум, перерахованих на користь КП «Кременчуцький Агрошляхтехбуд», до складу витрат.
Стосовно включення позивачем до складу валових витрат відсотків за позиковою угодою № 240409 від 24 квітня 2009 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, між позивачем (Позичальник) та Компанією з обмеженою відповідальністю «Лінесакс Інвестмент ЛТД» (Позикодавець) укладено позикову угоду від 24 квітня 2009 року № 240409 (т. 1, а. с. 67-72), відповідно до якої Позикодавець надає Позичальнику Позику у сумі 10000000 доларів США. За згодою сторін процентна ставка за користування позикою встановлюється з розрахунку 9 (дев'ять) процентів річних і є фіксованою. Проценти нараховуються щоквартально. Після укладення позикової угоди № 240409 між позивачем та Компанією з обмеженою відповідальністю «Лінесакс Інвестмент ЛТД» укладено ряд додаткових угод до позикової угоди, а саме додаткова угода № 1 від 30.06.2010 року, додаткова угода № 2 від 03.08.2010 року, додаткова угода № 3 від 24.04.2011 року, додаткова угода № 4 від 01.05.2012 року ( т. 2, а. с. 170-174), внаслідок чого розмір позики збільшився до 25000000 доларів США.
Позивачем до матеріалів справи долучено підтвердження використання коштів, наданих за вказаною позикою у власній господарській діяльності (т. 1, а. с. 82-83), довідку стосовно використання отриманих за позиковою угодою коштів у виробничій діяльності позивача (т. 1, а. с. 205), а також укладені між позивачем та його контрагентами договори (т. 1, а. с. 84-184), а саме: договір від 23.09.2010 року № 20/10 на виконання підрядних робіт (т. 1, а. с. 84-87), відповідно до умов якого позивач (Замовник) отримує, а підрядник (контрагент позивача - КП № 52 «Термоізоляція») зобов'язується виконати ізоляційні роботи технологічного обладнання та трубопроводів на території замовника за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 1г/36; договір поставки від 17.09.2010 року № 12/09, додаткові угоди від 17.09.2010 року № 1, № 2, № 3, специфікацію від 17.09.2010 року № 1, від 07.12.2010 року № 2, від 01.04.2011 року № 3 (т. 1, а. с. 88-93); договір на виконання підрядних робіт від 14.12.2010 року № 14-12/10 СМР (т. 1, а. с. 94-104); договір на виконання підрядних робіт від 15.06.2010 року № 15-06/10 СМ-6 та додаткову угоду від 15.06.2010 року № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 (т. 1, а. с. 105-114); договір підряду від 01.10.2010 року № 10j01 (т. 1, а. с. 115-119); договір на виконання підрядних робіт від 13.09.2013 року № 13-09/10 СМР та додаткову угоду від 29.12.2010 року № 1 (т. 1, а. с. 120-124); договір поставки від 17.06.2010 року № 17/06 та специфікації від 17.06.2010 року № 1, № 2, № 5, № 3, № 4(т. 1, а. с. 125-129); договір на виконання підрядних робіт від 11.03.2011 року № 110311 та додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4, б/н, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11 (т. 1, а. с. 130-150); договір на виконання підрядних робіт від 25.08.2010 року № 15/08 разом з додатковими угодами № 1-4 (т. 1, а. с. 151-161); договір на виконання підрядних робіт від 06.07.2010 року № 06-07/10 СМР разом з додатковою угодою № 1, додатками № 2-5, якими визначена договірна ціна (т. 1, а. с. 162-171); договір на виконання підрядних робіт від 26.07.2010 року № 26.07.2010 СМ-7 разом з додатковими угодами № 1-3 (т. 1, а. с. 172-178); договір купівлі-продажу від 24.06.2010 року № ДГ-000030 (т. 1, а. с. 179). За умовами укладених позивачем з його контрагентами договорів позивачу надавались послуги з виконання робіт, визначених вказаними договорами, поставки товарів.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в Акті перевірки та запереченнях зазначено, що ТОВ «Українська хіміко - енергетична компанія» систематично надає підприємствам-контрагентам поворотну фінансову допомогу, а не здійснює погашення кредитних коштів, що свідчить про використання кредитних коштів не в межах господарської діяльності підприємства в розумінні вимог податкового законодавства.
Проте, суд відхиляє доводи відповідача, викладені в Акті перевірки та запереченнях, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на їх підтвердження. Відповідач в ході розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження своєї позиції, крім посилань на висновки, викладені в Акті перевірки.
Відповідно до пункту 1.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.
Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.
В судовому засіданні 23 липня 2013 року та в письмових поясненнях від 30 липня 2013 року № 30/07/13-1 (т. 2, а. с. 162-164) представник позивача пояснив, що підприємством дійсно укладались договори про надання поворотної фінансової допомоги, проте за вказаними договорами відсотки за позиковою угодою до складу валових витрат не включались.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.
До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Отже, беручи до уваги надані позивачем докази та пояснення, суд дійшов висновку про правомірність віднесення отриманих за позиковою угодою коштів до складу валових витрат.
Стосовно факту віднесення позивачем сум, перерахованих на користь КП «Кременчуцький Агрошляхтехбуд» в якості благодійних внесків, до складу валових витрат за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, 2-4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року, 2 квартал 2012 року, 2-3 квартал 2012 року, 2012 рік, суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що позивач згідно платіжних доручень від 13 січня 2011 року, 19 квітня 2011 року, 26 квітня 2011 року, 04 травня 2011 року, 10 травня 2011 року перераховано грошові кошти на користь КП «Кременський Агрошляхтехбуд» в розмірі 4152134 грн. з призначенням платежу «благодійні внески на будівництво доріг». Дані кошти було залучено з вільних обігових коштів позивача, які поповнювались з кредитних коштів, наданих банківськими фінансовими установами та за користування якими банком було нараховано позивачу відсотки. Жодних доказів, крім висновків, викладених у акті перевірки, відповідачем в ході розгляду справи не надано.
Позивач, не погоджуючись з висновками Акту перевірки в частині віднесення позивачем сум, перерахованих на користь КП «Кременчуцький Агрошляхтехбуд» в якості благодійних внесків, до складу валових витрат, надав до суду пояснення та додаткові докази в спростування висновків відповідача, а саме: 11 жовтня 2010 року між позивачем, Рубіжанською міською Радою Луганської області (Замовник) та КП «Кременчуцький Агрошляхтехбуд» (Підрядник) укладено договір № 11-10/2010, відповідно до умов якого Замовник доручає, Платник зобов'язується заплатити, Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи. Платник фінансує дані роботи як благодійну допомогу місту при рішенні соціальних питань, в відповідності до листа Міської ради м. Рубіжнє про надання благодійної допомоги від 13 вересня 2010 року № 20/1984 (т. 2, а. с. 176-179, 180).
За 2011 - 2012 рік позивачем здійснено перерахування коштів 19 квітня 2011 року - 100000 грн., 22 квітня 2011 року - 200000 грн., 26 квітня 2011 року - 200000 грн., 04 травня 2011 року - 157800 грн., 10 травня 2011 року - 200000 грн. на загальну суму - 857800 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень (т. 2, а. с. 185-189).
Також, позивачем надано пояснення стосовно того, що витрати, понесені ним у зв'язку з наданням благодійних внесків КП «Кременчуцький Агрошляхтехбуд» у сумі 857800 грн. не були включені до складу витрат.
Згідно п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 141.1 ст. 141 - до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Судом не приймаються в якості належних доказів висновки, викладені в акті перевірки, оскільки вони, на думку суду, спростовані наданими позивачем належним чином завіреними копіями договору від 11 жовтня 2010 року № 11-10/2010, платіжними дорученнями.
Отже, беручи до уваги надані позивачем докази, суд дійшов висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, 2-4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року, 2 квартал 2012 року, 2-3 квартал 2012 року, 2012 рік.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хіміко - енергетична компанія» підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хіміко - енергетична компанія» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19 червня 2013 року № 0000262220.
3. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська хіміко - енергетична компанія» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник