ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 серпня 2013 року № 826/11950/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання неправомірними дій, скасування наказу №67 від 12.07.2013
29 липня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 липня 2013 року № 67 про проведення позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1; визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2013 року.
На думку позивача, позапланова невиїзна перевірка була призначена та проведена відповідачем протиправно та за відсутності законних підстав передбачених підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, пункту 79.1., пункту 79.2. статті 79, пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні 13 серпня 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи заперечення зазначив, що перевірка проведена правомірно, висновки акту - є документально підтвердженими.
Враховуючи згоду сторін на розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Наказом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 липня 2013 року призначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства.
Повідомлення № 2/ч/17-225 від 12 липня 2013 року про проведення перевірки направлено на адресу позивача 12 липня 2013 року, та відповідно отримано останнім 15 липня 2013 року.
За результатом проведеної перевірки складено акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства.
Представник позивача зазначає, що перевірка проведена відповідачем неправомірно, без наявних на те правових підстав, а тому дії податкового органу підлягають визнанню неправомірними.
За таких обставин, вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись податковим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження дій податкового органу щодо складання акту перевірки, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту рішення суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури їх прийняття.
Пунктом 1.1. Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4. статті 78 Податкового кодексу України).
За таких обставин, наявність наказу про призначення перевірки та направлень на проведення перевірки, оформлених у відповідності до чинного законодавства, свідчить про правомірність дій державної податкової служби в частині вчинення дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
При цьому, позивачем, отримання наказу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 12 липня 2013 року № 67 не спростовується, направлення зазначеного документу на адресу платника податків саме 12 липня 2013 року підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем, тому суд, в силу частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, приймає ці обставини, як такі, що визнаються сторонами та можуть не доказуватися перед судом, і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
В обґрунтування правомірності підстав призначення та проведення документальної позапланової перевірки відповідачем зазначено наступне: згідно з договором дарування від 21 вересня 2006 року ОСОБА_1 має у власності частину нежилої будівлі загальною площею 1057,8 кв.м., криту автостоянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Разом з цим ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, здійснювана протягом 2011-2012 років діяльність по наданню в оренду власного нерухомого майна (КВЕД 68.20) загальною площею 1077.80 кв. м. кожна та згідно з податковими деклараціями за 2012 рік задекларовано суму доходу 212.97 грн. тис. грн. та 287.51 тис. грн.. відповідно. Разом з цим, у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2012р. розділу XIV Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які надають в оренду нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
Враховуючи, що позивач перебував протягом 2012 року - 2013 року на спрощеній системі оподаткування, та з огляду на приписи Податкового кодексу України, на думку суду, у податкового органу були наявні правові підстави, встановлені Податковим кодексом України, для направлення інформаційного запиту позивачу, а в разі неотримання відповіді або отримання неналежної відповіді, для призначення перевірки.
Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС на адресу позивача направлено інформаційний запит від 17 вересня 2012 року № 7906/2/12-421 із пропозицією надати пояснення та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків та скріплені печаткою копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) щодо правомірності здійснення обраних видів діяльності згідно КВЕД на спрощеній системі оподаткування у 2012 році, а саме: договори купівлі - продажу нерухомого майна; документи на право власності на нерухоме майно; договори найму (оренди) нежитлових приміщень; договори дарування нежитлових приміщень; документи, що підтверджують форму і стан розрахунків за договорами; декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця; свідоцтва платника єдиного податку; інші документи, які не ввійшли до переліку, але пов'язані із здійсненням даних фінансово-господарських операцій.
Листом від 24 жовтня 2012 року позивачем відмовлено податковому органу у наданні пояснень та їх документального підтвердження.
Тобто, позивачем на вимогу податкового органу не надано документів, не пояснено всіх обставини з приводи, яких направлено інформаційний запит, що на думку суду, є підставою в розумінні підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Слід звернути увагу, що відповідачем додержано умови пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, які надають посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, зокрема, перевірка призначена на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 12 липня 2013 року № 67, проведена за умови направлення позивачу повідомлення про призначення документальної невиїзної перевірки № 2/ч/17-225 від 12 липня 2013 року, що свідчить про попередження позивача про дату та місце проведення позапланової перевірки.
Посилання позивача на отримання копії наказу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 12 липня 2013 року № 67 та повідомлення про призначення документальної невиїзної перевірки № 2/ч/17-225 від 12 липня 2013 року саме 15 липня 2013 року як на підставу для задоволення адміністративного позову суд відхиляє, оскільки пункт 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визнає обов'язковою умовою проведення позапланової невиїзної перевірки - надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вже зазначалось, матеріали справ підтверджують, що наказ про проведення перевірки та повідомлення направлено на адресу позивача 12 липня 2013 року.
Крім цього, слід зазначити, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо проведення перевірок платників податків та складання відповідних актів та висновків є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - органів державної податкової служби.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи дотримання відповідачем порядку проведення перевірок, встановленого Податковим кодексом України, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги про скасування наказу та визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість дій, тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник