Номер провадження № 22-ц/785/5496/13
Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.
Доповідач Фадєєнко А. Ф.
16.07.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого: Фадєєнко А.Ф.,
суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,
при секретарі Орлової С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства « Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення збитків та пені,
13.08.2012 року позивач звернувся до суду з позовом (а.с. 1-4), в якому зазначив, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2011 року скасоване рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 червня 2011 року.
Стягнуто з нього на користь:
- ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 26056 гривень 31 копійку, моральну шкоду в сумі 3000 гривень, судові випрати в сумі 1700 гривень, а всього 30756 гривень 31 копійка;
- ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі 16402 гривень 32 копійки, моральну шкоду в сумі 2000 гривень, судові витрати в сумі 300 гривень, а всього 18702 гривні 32 копійки;
- ОСОБА_5 майнову шкоду в сумі 2295 гривень 22 копійки, моральну шкоду в сумі 500 гривень, судові витрати в сумі 200 гривень, а всього 2995 гривень 22 копійки.
В решті позову відмовлено.
22 вересня 2008 р. між позивачем та відповідачем (страховиком) укладений договір страхування, згідно якому на відповідача покладено обов'язок відшкодувати завдану позивачем (страхувальником) шкоду в межах лімітів, встановлених договором та законодавством України.
На виконання умов цього договору відповідач частково виплатив: на користь ОСОБА_3 14708,40 грн. - на відшкодування майнової шкоди, 1112,04 грн. - на лікування, та ОСОБА_6 5048,08 грн. - на відшкодування майнової шкоди.
Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Розмір шкоди, завданої потерпілим, який підтверджено висновками судових автотоварознавчих експертиз, становив:
- ОСОБА_4 15 834,32 грн., що не перевищує обов'язковий ліміт відповідальності страховика;
- ОСОБА_6 6 410 грн., що не перевищує обов'язковий ліміт відповідальності страховика;
- ОСОБА_3 38 538 грн., що перевищує обов'язковий ліміт відповідальності страховика на 13 038 грн. (38 538 грн. - 25 500 грн.).
Позивач зазначив, що, оскільки він є страхувальником, який уклав з відповідачем-страховиком договір страхування з метою захисту своїх майнових інтересів у разі настання страхового випадку. Оскільки він замовив страхові послуги для задоволення своїх власних побутових потреб, то він є споживачем. З урахуванням цього, правовідносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, захист прав та інтересів споживачів регулюється Законом України „Про захист прав споживачів".
Розмір завданих позивачу збитків, за його твердженням, склав:
52453,85 - 13038 = 39415,85 грн., де:
52453,85 грн. - загальна сума шкоди, завданої потерпілим, з урахуванням судових витрат, та за вирахуванням частково сплаченого відповідачем страхового відшкодування, а 13038 грн. - перевищення обов'язкового ліміту відповідальності страховика щодо розміру шкоди, завданої ОСОБА_3
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 39415,85 грн., та пеню у сумі 3210,00 грн.
Відповідач позов не визнав, зазначивши, що правовідносини сторін не регулюються Законом України „Про захист прав споживачів", оскільки страховий договір, який був укладений між сторонами, спрямований не на задоволення побутових потреб, як стверджував ОСОБА_2, а на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Правовідносини сторін у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Рішенням суду від 14.05.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто" про стягнення матеріальних збитків та пені відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що висновок суду про нерозповсюдження дії Закону України „Про захист прав споживачів" на спірні правовідносини є помилковим, через те, що предметом судового захисту в цій справі є майнові інтереси ОСОБА_2, як замовника страхових послуг за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржується, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватись обставини і досліджуватися докази, заслухавши учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
За змістом ст. 1 Закону України „Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій - страхових випадків.
Відповідно до ст. 7 п. 9 цього закону, в Україні здійснюється обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У преамбулі Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що цей закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ст. 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Оскільки, укладаючи 22 вересня 2008 року договір про страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, позивач, як його власник, застрахував свою відповідальність перед третіми особами, а відповідач зобов'язався відповідати за шкоду, заподіяну майну третіх осіб під час експлуатації позивачем цього наземного транспортного засобу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються саме Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а не Законом України „Про захист прав споживачів".
У зв'язку з цим, доводи апелянта про те, що він є споживачем, замовивши страхові послуги для задоволення своїх власних побутових потреб, є помилковими.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно відмовив позивачу у позові, який заявлений з підстав Закону України „Про захист прав споживачів".
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає чинності з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді