Справа № 426/1145/13-ц
21 серпня 2013 року , м.Сватове
Сватівський місцевий районний суд Луганської області у складі головуючого судді Гашинського М.А. при секретарі Покотиловій І.М., за участю позивачів та представника позивача ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні, одноособово розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ФГ "Зоряне" в особі голови Аваляна С.Е. про визнання договорів недійсними,
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Сватівського місцевого районного суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі під № 240101/040741700139 та № 240101/040741700140, які було укладено між ними та відповідачем ФГ "Зоряне" в особі голови Аваляна С.Е. 02 січня 2007 року. Позивачі в позові пояснили, що вказані договори було укладено без зазначення таких істотних умов як: місце розташування земельних ділянок (кадастрові номери), порядків внесення орендної плати, відповідальність за несплату орендної плати, умов використання земельних ділянок, не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини. Також вищезазначені договори було укладено без виготовлення необхідної технічної документації, до них не долучено плани - схеми земельних ділянок, не встановлено межі земельної ділянки в натурі, в п.17 договорів не вказано умови збереження стану об'єкта оренди, що є істотними умовами договору оренди землі, і відсутність даних умов суперечать вимогам ст.15 Закону України "Про оренду землі".
Третя особа начальник реєстраційної служби Сватівського районного управління юстиції у судове засідання не завився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, рішення просить прийняти відповідно до чинного законодавства.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, а також заперечення проти позову (а. с. 29 -31) у якому пояснює, що фермерське господарство "Зоряне" за договорами оренди землі свої зобов'язання виконує належним чином, у встановлені договором строки та у встановленому розмірі виплачує орендну плату. Позивачі на протязі більше п'яти років визнавали спірні договори та погоджувалися з їх умовами. Тексти договорів є типовими, при укладенні яких було використано відповідну форму договору, затверджену Постановою КМУ № 220 від 0.03.2004 року, у договорах було визначено всі істотні умови. До договорів оренди землі додано копії державних актів, при складанні, видачі та реєстрації яких було вчинено відповідні плани та схеми земельних ділянок, кадастрові плани з відображенням обмежень у їх використанні та встановлених земельних сервітутів.
Суд, вислухавши позивачів, та представника позивача ОСОБА_1, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за безпідставністю.
Так відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Ст.5 Закону України "Про оренду землі" вказує, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить
право володіння і користування земельною ділянкою. З матеріалів позову та в судовому засіданні було встановлено, що дані договори оренди землі ( а.с. № 6-10) укладалися 02 січня 2007 року строком на п'ятнадцять років між позивачами та відповідачем. Як передбачає ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі", вказані договори укладені у письмовій формі і відповідно до ч.2 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" відповідають по своїй суті і виконанню типовій формі договору оренди землі затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України 03 березня 2004 року № 220.
Укладені договори пройшли державну реєстрацію на вимогу ст. ст.18,20 Закону України "Про оренду землі", ч.2 ст.125, ч.5 ст. 126 ЗК України у Сватівському районному комплексному відділі Луганської регіональної філії ДП "Центру ДЗК", який діяв з правом здійснення державної реєстрації договорів оренди землі відповідно до Постанови КМ України від 25 грудня 1998 р. N 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" та Наказу Держкомзему України від 02 липня 2003 року №174 про Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель. За період укладення договору оренди землі і до звернення позивачем до суду спору щодо орендних відносин не виникало, що підтверджують сторони. Ст. 17 Закону України "Про оренду землі" вказує, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. У п. 18 - 20 укладених позивачами та відповідачем договорів визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, а передача земельної ділянки орендарю здійснюється у день укладення договору після державної реєстрації договору на підставі акту прийому - передачі. Інших умов передачі земельної ділянки в оренду за даним договором - не має.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" акт приймання-передачі об'єкта оренди є невід'ємною частиною договору оренди землі і є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди. Відповідно до копій актів про передачу та прийом земельних ділянок в оренду від 02.01.2007 року наданих відділом Держземагенства у Сватівському районі, 02.01.2007 року між позивачами та відповідачем за узгодженням з головою Преображенської сільської ради Сватівського району було здійснено передачу та прийом оспорюваних земельних ділянок в оренду позивачами відповідачу.
Твердження позивачів, представника позивача ОСОБА_1 про порушення прав позивача і наявності підстав для визнання договору оренди землі недійсним не суттєві і не обґрунтовані. Так в судовому засіданні встановлено і сторони це не оспорюють, що фактично спору про неотримання орендної плати немає. Щодо відсутності акту встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, то при укладені договору сторони домовились про те, що земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, тому акт визначення меж не додається, до того ж про порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками в сенсі п.п.4 абз.2 ч.4 ст.15 Закону України "Про оренду землі" йдеться в Інструкції з ідентичною назвою, затвердженою Наказом Держкомзему від 18.05.2010 року №376. Раніше такий порядок встановлення меж законодавством не регулювався. Плани - схеми меж оспорюваних земельних ділянок, їх кадастрові номери з описом меж додано до державних актів на право власності позивачів на земельні ділянки (а. с. 12-13), а разом з їх копіями до оспорюваних договорів оренди землі і при укладені яких сторонами не оспорювались.
Позивачі безпідставно посилаються на те, що договори було укладено без порядків внесення орендної плати. Проте у п.11 оспорюваних договорів зазначено, що орендна плата вноситься у такі строки: серпень - грудень поточного року.
Також позивачі зазначають, що в укладених договорах не визначено відповідальності за несплату орендної плати. У п. 14 договорів зазначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, які визначено оспорюваними договорами, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожний день прострочення.
Крім того позивачі зазначили, що у договорах не визначено умов використання земельних ділянок та не вказано умови збереження стану об'єкта оренди що визначено у п. 15 - 17 цих договорів, а також не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, що визначено у п. 32 оспорюваних договорів.
Позивач не надав суду своїх доводів про те, що конкретно має бути вказано у названих ним пунктах договору на його думку і не вимагав внесення таких даних як при укладені основного договору так і доповнень до нього.
За нормами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, однак як встановлено судом оспорювані договірі пройшли державну реєстрацію, що сторонами не оспорюється. Визнання ж договору оренди землі недійсним можливе відповідно до закону, а саме вимог ст. 215 ЦК України: недодержання в момент вчинення правочину, в даній ситуації договору оренди землі, стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
На момент укладення договору, вимоги встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України сторонами повністю додержані, а саме зміст договору не суперечить Цивільному Кодексу України, Земельному Кодексу України, Закону України "Про оренду землі", іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, орендодавець має повну цивільну дієздатність (ч.1 ст. 34 ЦК України), а орендар як юридична особа наділений в порядку ст. 80 ЦК України цивільною правоздатністю і дієздатністю, волевиявлення сторін договору були вільні і відповідали їх внутрішній волі спрямованій на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а саме орендодавець передав у оренду належну йому на праві власності земельну ділянку а орендар прийняв її на умовах вказаних у договорі, й інше не встановлено в судовому засіданні.
На підставі викладеного керуючись, ст. ст. 10,11,60, 212 - 215 ЦПК України,
Вирішив:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити в задоволені позову за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 23 серпня 2013 року.
С У Д Д Я М. А. ГАШИНСЬКИЙ