Лозівський міськрайонний суд Харківської області
Справа № 629/2686/13-а
Номер провадження 2-а/629/42/2013
21.08.2013 суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Харабадзе К.Ш., розглянувши в скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області / далі - УПФУ/ про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому зазначає, що він є суддею Первомайського міськрайонного суду Харківської області у відставці. По виходу у відставку йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року в розмірі 84 % заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року суддям значно підвищено заробітну плату (суддівську винагороду). У зв'язку з чим, позивач звернувся до УПФУ з заявою про перерахунок довічного грошового утримання, однак відповідачем було відмовлено в здійсненні перерахунку. Крім того, у 2012 році позивач також звертався до суду з позовом до УПФ про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, на підставі рішення суду зобов'язано провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80 % грошового утримання з 22.02.2012 року. Однак УПФ не виконує рішення суду і обмежує ці виплати 10 прожитковими мінімумами. Позивач просить визнати дії УПФУ неправомірними в неналежному виконанні ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду за виконавчим листом по адміністративній справі № 2025/5235/2012 та зобов'язати до нарахування грошового утримання без обмеження не більше 10 прожиткових мінімумів, визнати неправомірною відмову УПФУ в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді з 01.01.2013 року, та зобов'язати УПФУ провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, виходячи з розміру 17205,00 грн. згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області, що складає 14452,20 грн. щомісячно, посинаючи з 01.01.2013 року до надання нової довідки про підвищення грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.
Відповідач просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність проведення нарахувань довічного грошового утримання позивачу як судді у відставці.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
Позивач ОСОБА_1 є суддею Первомайського міськрайонного суду Харківської області у відставці на підставі постанови Верховної Ради України № 1635-VI від 08.10.2009 року./а.с.6/.
Позивач вийшов у відставку в період дії Закону України «Про статус суддів»від 15.12.1992 року, і йому було призначене щомісячне довічне грошове утримання, відповідно до ст. 43 вказаного закону, в розмірі 84% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.
У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів »від 07.07.2010 року, підвищено заробітну плату (суддівську винагороду) суддям, позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області з заявою про перерахунок на підставі ст.. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» призначеного раніше розміру грошового утримання відповідно до діючого законодавства.
Згідно довідки бухгалтерії Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області розмір суддівської грошової винагороди судді із аналогічною позивача вислугою років з 01.01.2013 року складає 17205 грн. 00 коп./а.с. 7/.
Управлінням Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, про що повідомлено листом від 27.06.2013/а.с.19/.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07 2010 року.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.
Статтею 129 цього Закону визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Так, призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться згідно вимог статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.
При цьому, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. не пов'язує визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із розміром заробітної плати, яку суддя отримував до виходу у відставку.
Внаслідок прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» збільшено розмір матеріального забезпечення працюючим суддям та, як наслідок, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Виходячи з цих положень закону, права на перерахунок довічного грошового щомісячного утримання позивач не втратив з прийняттям нового закону, оскільки пішов у відставку по раніше діючому закону з правом на перерахунок довічного щомісячного грошового утримання і відповідно до конституційних положень його право не повинно звужуватися з прийняттям нового закону.
Щодо обмежень щомісячного довічного грошового 10 прожитковими мінімумами, то за постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.11.2012 року з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 26.03.2013 року зобов'язано УПФ у Первомайському районі Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання в розмірі 80% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області від 18.02.2012 року за №02-59/41, починаючи з 22.02.2012 року. Обмеження щомісячного довічного грошового 10 прожитковими мінімумами у даному випадку є неправомірними та такими, що не відповідають рішенню суду, яке набрало законної сили.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 року зазначено, що частина третя статті 138 Закону № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".Таким чином, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Отже, частина третя статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.
Згідно з частиною п'ятою статті 138 Закону № 2453 „виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України „Про прокуратуру", „Про наукову і науково-технічну діяльність", „Про статус народного депутата України", „Про державну службу", припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України".
Частиною п'ятою статті 138 Закону № 2453 до внесення Законом № 3668 змін передбачалося, що „пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами".
У статті 2 Закону № 3668 закріплено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону № 2453, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У Рішенні від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що‚ залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).
Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453, статті 2 Закону № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.
Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI;
- статтю 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ;
- абзац другий пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. 22 Конституції України, ст.ст. 6-14, 71, 160-163, 183-2 КАС України, Законом України «Про статус судців» від 15.12.1992 року, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області в неналежному виконанні ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року за період з 22.02.2012 року по 31.12.2012 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області здійсинити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання у відповідності до виконавчого листа Харківського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі № 2025/5235/2012 від 26.03.2013 року без обмеження виплати 10-ма прожитковими мінімумами за період з 22.02.2012 року по 31.12.2012 року.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, станом на 01.01.2013 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання в розмірі 84 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області від 12.06.2013 року за №347, починаючи з 01.01.2013 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова, прийнята в порядку скороченого провадження, підлягає негайному виконанню, у межах суми стягнення за один місяць, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: К.Ш. Харабадзе