14 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Касьяна О.П., Маляренка А.В.,Матвєєвої О.А.,Юровської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Центр Полтава» про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі по день фактичного розрахунку, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 9 січня 2013 року,
В лютому 2012 року позивач звернулася до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог просила визнати незаконними дії відповідача щодо її звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України, визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення за прогул, змінити формулювання звільнення із «звільнення за прогул» на звільнення «за власним бажанням» і дату звільнення із «30 січня 2012 року» на дату ухвалення судового рішення, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 6000 грн., різницю у заробітній платі в зв'язку із незаконним її зменшенням в розмірі 13457 грн. 14 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1203 грн. 48 коп., вартість придбаних позивачем для лікування медикаментів в розмірі 410 грн. 69 коп., моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. та судові витрати.
Вимоги обґрунтовувала тим, що 22 серпня 2011 року наказом №25-К її було прийнято на роботу в ТОВ «Альфа Центр Полтава» на посаду головного бухгалтера. 17 січня 2012 року позивач подала заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням та отримала згоду на це від директора товариства. Проте, 31 січня 2012 року, в останній день роботи відповідач не видав позивачу трудову книжку із записом про звільнення та не провів остаточного розрахунку по заробітній платі. Натомість, наказом відповідача від 1 лютого 2012 року позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Такі дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки про звільнення за власним бажанням вона попередила роботодавця завчасно за два тижні як того вимагає закон.
На день подачі позову, відповідач не провів остаточного розрахунку по заробітній платі з позивачем.
Позивач також зазначала, що неправомірними діями відповідача її заробітну плату було зменшено, а тому вимагала стягнути.
Внаслідок неправомірних дій відповідача позивач пережила сильний стрес, а тому змушена була пройти курс лікування на що витратила значні кошти, крім того їй було завдано такими діями відповідача моральної шкоди, яку вона оцінила в 50 000 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 806 грн. 46 коп. по заробітній платі. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 9 січня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зміни формулювання причин звільнення, стягнення моральної шкоди скасовано.
Змінено формулювання причин звільнення позивача із п. 4 ст. 40 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України та зобов'язано відповідача внести зміни до трудової книжки в частині підстави звільнення. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду позивач звернулася із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення змінити та задовольнити позовні вимог в частині зміни дати звільнення, виплати заборгованості по заробітній платі по день фактичного розрахунку, стягненні моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. та витрат на лікування 410 грн. 69 коп., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд виходив з того, що в частині зміни дати звільнення вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки інструкцією про порядок ведення трудових книжок не передбачено внесення змін щодо дати звільнення в разі зміни причини формулювання звільнення.
З такими висновками суду повністю погодитися не можна, оскільки вони здійснені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судами встановлено, що позивач 22 серпня 2011 року була прийнята на роботу до ТОВ «Альфа Центр Полтава» на посаду головного бухгалтера.
17 січня 2012 року позивачем подано заяву про звільнення за власним бажанням на якій міститься резолюція директора товариства, в якій він не заперечує проти звільнення позивача після складання акту прийому-передачі справ.
Як вбачається з матеріалів справи акт прийому-передачі справ позивачем було складено 30 січня 2012 року.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов вірного висновку про наявність згоди керівника відповідача на звільнення позивача за власним бажанням, а тому звільнення останньої за прогул, що нібито мав місце 31 січня 2012 року є незаконним.
В той же час, апеляційний суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині зміни дати звільнення і такі висновки були зроблені апеляційним судом за неповного з'ясування обставин по справі та з порушенням вимог матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Ведення трудових книжок працівників на підприємстві здійснюється відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58 (надалі - Інструкція).
Відповідно до абз.5 ч. 4 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, наказ про звільнення було видано 1 лютого 2012 року, при цьому датою звільнення в наказі зазначено 30 січня 2012 року, тобто звільнення відбулося «заднім» числом, що прямо суперечить положенням КЗпП України та вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, оскільки датою звільнення в трудовій книжці позивача зазначено «30 січня 2012 року» і саме цього дня відповідач повинен був видати трудову книжку позивачу.
Щодо неможливості внесення змін про дату звільнення, то слід зазначити, що зміна таких даних відбувається на підставі ч. 2.10 Інструкції, щодо внесення змін до відомостей про роботу.
Таким чином, апеляційний суд, вірно визначивши причину припинення трудових відносин між сторонами та змінивши формулювання звільнення дійшов передчасного висновку про неможливість зміни дати звільнення, оскільки роботодавцем така дата була зазначена невірно, а тому апеляційний суд повинен був усунути вказану суперечність чого він не зробив.
Оскільки апеляційний суд належним чином доводи сторін в частині зміни дати формулювання не перевірив, не застосував до спірних правовідносин норму матеріального права, яка підлягала до застосування, оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зміни дати формулювання не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому в цій частині воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 9 січня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зміни дати звільнення ОСОБА_6 та в цій частині справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В решті рішення апеляційного суду Полтавської області від 9 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:О.П. Касьян
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська