іменем України
21 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів:Дербенцевої Т.П.Касьяна О.П.,
Маляренка А.В.,Юровської Г.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року,
ОСОБА_6 звернулася з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 22 вересня 2004 року вона працювала на посаді юрисконсульта у відділі по роботі з проблемною заборгованістю управління служби безпеки ПАТ «АКБ «Новий», а з 04 січня 2005 року була переведена на посаду провідного юрисконсульта управління служби безпеки ПАТ «АКБ «Новий». Наказом № 332-п від 30 листопада 2009 року вона була звільнена у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Зазначений наказ та звільнення вважає незаконними у зв'язку з можливістю її перевести юристом в інше управління, де були вакантні посади, оскільки вона мала переважне право на залишення на роботі. Крім того, вважає що звільнення проведено не належним чином, оскільки не отримано погодження з первинною профспілковою організацією банку та порушені умови колективного договору.
Вважала також незаконними наказ № 198-п «Про затвердження нової редакції розпису» від 04 вересня 2009 року, наказ № 199-п від 04 вересня 2009 року «Про наступне вивільнення працівників банку у зв'язку зі скороченням штату», наказ № 332-п від 30 листопада 2009 року про її звільнення з роботи, акт від 21 вересня 2009 року про відмову від підпису ознайомлення з попередженням про наступне звільнення, акт від 30 листопада 2009 року про відмову від підпису наказу № 332-п від 30 листопада 2009 року, отримання трудової книжки та відмови поставити свій підпис про ознайомлення з повідомленням про нараховані суми.
Враховуючи викладене, позивачка просила поновити їй строк звернення до суду, поновити її на роботі, визнати недійсними та незаконними вищезазначені накази та акти, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та витрати на правову допомогу.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «АКБ «Новий» № 332-п від 30 листопада 2009 року про звільнення позивача. Поновлено позивача на посаді юрисконсульта Управління служби безпеки ПАТ «АКБ «Новий»; стягнуто з ПАТ «АКБ «Новий» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2009 року по 25 вересня 2012 року в розмірі 254 866 грн 65 коп. Вирішено питання про судові витрати та стягнуто витрати, пов'язані з наданням правової допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2012 року допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення заробітної плати в межах місячного платежу.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року в частині визнання не законним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_6, поновлення на роботі ОСОБА_6, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано. У цій частині позову відмовлено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року в частині стягнення з ПАТ «АКБ «Новий» судових витрат скасовано. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить:
- скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і недійсним наказу № 198-п «Про затвердження нової редакції штатного розпису» від 04 вересня 2009 року про визнання незаконним і недійсним наказу № 199-п від 04 вересня 2009 року «Про наступне вивільнення працівників банку у зв'язку зі скороченням штату», актів від 21 вересня 2009 року та від 30 листопада 2009 року, та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог;
- скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року;
- рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року в частині визнання незаконним та скасування наказу ПАТ «АКБ «Новий» № 332-п від 30 листопада 2009 року про звільнення позивача, поновленя позивача на посаді юрисконсульта управління служби безпеки ПАТ «АКБ «Новий», стягнення з ПАТ «АКБ «Новий» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2009 року по 25 вересня 2012 року в розмірі 254 866 грн 65 коп. залишити в силі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Судом встановлено, що позивач працювала в ПАТ «АКБ «Новий» з 22 вересня 2004 року на посаді юрисконсульта, а з 04 січня 2005 року − на посаді провідного юрисконсульта управління служби безпеки ПАТ «АКБ «Новий». 04 вересня 2009 року наказом № 198-п затверджено нову редакцію штатного розпису, і в цей же день видано наказ № 199-п про наступне вивільнення працівників банку у зв'язку зі скороченням штату.
Наказом № 332-п від 30 листопада 2009 року ОСОБА_6 була звільнена у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення − в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Так, задовольняючи частково позов ОСОБА_6, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач надала докази поважності причин пропуску строку встановленого ст. 233 КЗпП України, та, врахувавши пояснення допитаного як свідка лікаря-стоматолога, яка оцінила стан здоров'я позивача як середньої тяжкості, поновив зазначений строк, визнавши тривале лікування тяжкої стоматологічної хвороби (т.2 а.с. 4−7) поважною причиною пропуску місячного строку звернення до суду.
Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у порушення вимог п. 3 ст. 49-2 КЗпП України відповідач при попередженні позивача про звільнення з роботи за скороченням штату, іншу роботу ОСОБА_6 не запропонував, хоча в установі банку в той період існувало 7 вакантних посад юристів.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, правильно встановив фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, суд правильно визнав безпідставними позовні вимоги позивачки про щодо визнання незаконним і недійсним наказу № 198-п «Про затвердження нової редакції штатного розпису» від 04 вересня 2009 року, про визнання незаконним і недійсним наказу № 199-п від 04 вересня 2009 року «Про наступне вивільнення працівників банку у зв'язку зі скороченням штату», про визнання незаконними і недійсними актів від 21 вересня 2009 року про відмову від підпису про ознайомлення з попередженням про наступне звільнення, про визнання незаконним та недійсним акта від 30 листопада 2009 року про відмову від підпису про ознайомлення наказу № 332-п від 30 листопада 2009 року, отримання трудової книжки та відмови поставити свій підпис про ознайомлення з повідомленням про нараховані суми, оскільки розгляд вказаних позовних вимог не передбачений КЗпП України.
Таким чином, за наслідками розгляду справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.
Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.
Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року скасувати, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: Т.П. Дербенцева О.П. Касьян А.В. Маляренко Г.В. Юровська