14 серпня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Касьяна О.П., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Служби безпеки України на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 13 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2012 року,
У квітні 2012 року військовий прокурор Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Донецькій області звернувся до суду із вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що внаслідок неналежного виконання полковником ОСОБА_1 своїх службових обов'язків та порушення вимог ст. ст. 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. п. 4.3 Інструкції про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без проведення тендерних процедур, затвердженої наказом Голови Служби безпеки України від 10 липня 2007 року № 516 щодо неналежного вивчення ринку та цінових пропозицій, державі в особі Управління Служби безпеки України в Донецькій області спричинена майнова шкода у вигляді надлишкових виплат на суму 57 480 грн 44 коп., яку і просив стягнути з відповідача.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 13 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі військовий прокурор Донецького гарнізону, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що вина відповідача суду не доведена, позовні вимоги не обґрунтовані, а правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 9 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виключив з мотивувальної частини рішення посилання на главу 9 КЗпП України, оскільки дія зазначеного кодексу не поширюється на військовослужбовців.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами установлено та підтверджується матеріалами справи, що полковник ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника відділу спецзв'язку управління Служби безпеки України в Донецькій області.
Пунктом 3 витягу з посадових (функціональних) обов'язків начальника відділу спеціального зв'язку Управління Служби безпеки України в Донецькій області від 03 лютого 2012 року передбачено, що до посадових обов'язків відповідача входить складання та контроль договорів зі сторонніми організаціями щодо надання послуг зв'язку, вирішення питань постачання устаткування, систем зв'язку (а.с. 7).
Відповідно до довідки про правову оцінку матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1 встановлено, що при придбанні за бюджетні кошти обладнання для заміни відомчої автоматичної телефонної станції Управління Служби безпеки України в Донецькій області були допущені окремі порушення вимог п. 4.3 Інструкції про порядок планування та здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти в Службі безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 10 липня 2007 № 516, що призвело до сплати за придбане обладнання бюджетних коштів у сумі більшій ніж були б сплачені при придбанні обладнання у завода-виготовника. Вказана різниця згідно із зазначених вище пояснень складає 57 тис. грн (а.с.13).
Постановою старшого помічника військового прокурора Донецького гарнізону капітана юстиції Цупка О.В. в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України, стосовно відповідача відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину (а.с. 100-103).
Цією ж постановою встановлено, що внаслідок неналежного виконання полковником ОСОБА_1 своїх службових обов'язків державі в особі Управління Служби безпеки України спричинена майнова шкода у вигляді надлишкових виплат на суму 57 480 грн 44 коп., тобто заподіяна пряма дійсна шкода.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову, послався на ст. 1166 ЦК України, якою передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Разом з тим, п. 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, передбачено, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України лише за шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків.
Згідно з пунктом 2 вказаного Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Пунктом 4 Положення передбачено, що відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.
Оскільки суди на вищевикладені обставини уваги не звернули, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Донецькій області задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 13 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: О.П. Касьян
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська