21 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.
суддів: Іваненко Ю.Г., Мартинюка В.І.,
Наумчука М.І., Парінової І.К.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним і захист права власності за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та пошкодженні майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 20 вересня 2012 року,
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з указаним позовом. Зазначав, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 і користується земельною ділянкою, яка виділена йому. Восени 2010 року відповідач захопила частину його земельної ділянки, розміром 10,77 м. кв і отримала державний акт на право приватної власності на землю, куди ввійшла спірна земельна ділянка. Комісією в складі представників управління Держкомзему Сокальського району та Поторицької сільської ради складено акт, в якому зазначено, що в державному акті на землю, який виданий ОСОБА_4, помилково зазначена частина землі, яка належить позивачу. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.
У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просила зобов'язати його усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання його влаштувати необхідні інженерно-технічні заходи (зробити водовідвід, необхідні комунікації, тощо), що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з його земельної ділянки на її земельну ділянку та на територію суміжних ділянок, внаслідок чого підтоплюється будинок та сарай.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року первісний позов задоволено. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯИ №829407, виданий на ім'я ОСОБА_4 28 грудня 2009 року управлінням Держкомзему в Сокальському районі Львівської області. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_3 влаштувати необхідні інженерно-технічні заходи (встановити водовідвід поверхневих вод, необхідні комунікації), що запобігають стіканню атмосферних вод з його земельної ділянки на земельну ділянку ОСОБА_4
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 20 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акта скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції або направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що чинним законодавством не передбачено скасування державних актів на право власності та право постійного користування земельними ділянками, які є правовстановлюючими документами і посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, а не правовим актом органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який може бути визнано незаконним та скасовано в порядку, визначеному законом. Вимоги про скасування такого акта на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку не заявлялись.
Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Судом установлено, що згідно державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯИ № 829407, виданого на підставі рішення Поторицької сільської ради № 593 від 16 грудня 2009 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,0943 га, яка розташована в АДРЕСА_2.
Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість визнання недійсним державного акта без визнання недійсним рішення на підставі якого його видано.
Допущені апеляційним судом порушення ст. ст. 10, 60, 179, 303, 304 ЦПК України унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в частині вирішення позову ОСОБА_3, а тому ухвалене ним рішення в цій частині не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до цього суду.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності ухвалених судами рішень щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_4
Передьачених ЦПК України підстав для скасування чи зміни судових рішень в цій частині не встановлено.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 20 вересня 2012 року в частині вирішення позову ОСОБА_3 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді:Ю.Г. Іваненко В.І. Мартинюк М.І. Наумчук І.К. Парінова