Ухвала
іменем україни
14 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Висоцької В.С.,
суддів: Гримич М.К., Дербенцевої Т.П., Савченко В.О., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області до Хустської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - міськрайонне управління Держкомзему у м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16 квітня 2013 року,
У листопаді 2012 року Хустський міськрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області з позовом до Хустської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації.
Зазначав, що розпорядженням голови Хустської районної державної адміністрації №288 від 06 серпня 2009 року «Про надання у спільну власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за межами населеного пункту с. Кошелево», відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано у власність 0,25 га землі за межами вказаного села. Згідно вказаного розпорядження відповідачі отримали державний акт про право власності на землю.
Посилаючись на відсутність у районної державної адміністрації повноважень щодо розпорядження землями за населеними пунктами, Хустський міжрайонний прокурор просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 12 березня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16 квітня 2013 року вказане рішення районного суду скасовано й позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Хустської районної державної адміністрації №288 від 06 серпня 2009 року «Про надання у спільну власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за межами населеного пункту с. Кошелево».
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №213524, виданий 02 червня 2010 року на ім'я ОСОБА_1
Скасовано державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на земельну ділянку за № 011025100059 від 27 вересня 2010 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що розпорядженням голови Хустської районної державної адміністрації №288 від 06 серпня 2009 року «Про надання у спільну власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за межами населеного пункту с. Кошелево», відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано у власність 0,25 га землі за межами вказаного села.
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1, 02 червня 2010 року отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.
Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позовні вимоги Хустського міжрайонного прокурора, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірну земельну ділянку надано відповідачам у власність усупереч вимогам закону.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалені у справі рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідають.
Відповідно до положень ч.ч.1,2,3 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ч.ч.6-9 ст. 118 ЗК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідношень.
Згідно п. «а» ч. 1 ст. 17 ЗК України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 3 - 4 ст. 122 ЗК України (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
До компетенції обласних державних адміністрацій відноситься надання земельних ділянок на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
За змістом ст. ст. 173, 174 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради АРК, обласних, Київської чи Севастопольської міських рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.
На порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України суди попередніх інстанцій, на зазначені положення закону уваги не звернули; доводи та заперечення сторін належним чином не перевірили; у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовими нормами, якими вони регулюються; належним чином не вмотивували та не обґрунтували свого висновку як суд першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, так і суд апеляційної інстанції щодо передачі усупереч вимогам закону у власність відповідачеві земельної ділянки.
У пункті 1 розпорядження голови Хустської районної державної адміністрації №288 від 06 серпня 2009 року «Про надання у спільну власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за межами населеного пункту с. Кошелево», відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зазначено що у власність останнім, як мешканцям села Кошелево та Залом, надається 0,25 га землі за межами вказаного села.
Подвійне місце проживання відповідача ОСОБА_1, а саме село Кошелево та Залом зазначено і у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №213524, виданому 02 червня 2010 року на ім'я останнього.
Зазначене свідчить про те, що при вирішенні спору, суди належним чином не з'ясували у яких саме межах територіально знаходиться спірна земельна ділянка й кому належить право на її розпорядження, чи має повноваження голова Хустської районної державної адміністрації щодо передачі у власність зазначеної земельної ділянки, яке територіальне визначення с. Кошелево та села Залом, де мешкає відповідач, й у порушення вимог ч. 4 т. 10 ЦПК України не витребували відповідні докази на підтвердження цього, й взагалі не сприяли повному й всебічному з'ясуванню дійсних обставин справи, які мають визначальне значення для правильного її вирішення.
Встановлення зазначених обставин має визначальне значення для правильного вирішення справи, проте судові рішення на порушення вимог закону ґрунтуються на припущеннях.
За таких обставин суди не виконали своїх обов'язків, визначених законом, повно, всебічно й об'єктивно не з'ясували усіх обставин справи та не надали їм належної оцінки та ухвалили рішення, які не можна визнати законними та обґрунтованими , у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12 березня 2013 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 16 квітня 2013 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.С. Висоцька
Судді: М.К. Гримич
Т.П. Дербенцева
В.О.Савченко
О.В. Умнова