Ухвала
іменем україни
21 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Висоцької В.С.,
суддів: Гримич М.К., Матвєєвої О.А., Савченко В.О., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 09 квітня 2013 року,
У липні 2009 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначало, що 13 березня 2006 року з відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 47 452 грн. зі сплатою 16% річних строком до 13 березня 2010 року.
У забезпечення виконання вказаного договору ОСОБА_1 передав в заставу банку належний йому на праві власності автомобіль марки ГАЗ 31105, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, також 13 березня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого відповідачка зобов'язалася нести солідарну майнову відповідальність з боржником за належне виконання умов кредитного договору.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, унаслідок чого утворилася кредитна заборгованість, ПАТ КБ «Правекс-Банк» збільшивши позовні вимоги під час розгляду справи, просило стягнути в солідарному порядку з відповідачів 124 351,53 грн. заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 29 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 09 квітня 2013 року, позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» кредитну заборгованість в розмірі 59 141 грн., вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідають.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідач належним чином не виконав кредитні зобов'язання, які було забезпечено порукою.
Проте, погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13 березня 2006 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 47 452 грн. зі сплатою 16% річних строком до 13 березня 2010 року, з метою придбання останнім автомобіля, а також договір застави №16129-001/06Р, згідно з яким відповідач передав у заставу банку автомобіль марки ГАЗ 31105, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Того ж дня між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно умов якого відповідачка зобов'язалася у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором виконати за нього зобов'язання перед кредитором на умовах, в порядку і строки встановлені кредитним договором №16129-001/06Р від 13 березня 2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Отже, неустойка є забезпеченням виконання зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею), як зазначено у ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).
За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, позивач просив стягнути пеню за період з липня 2008 року, що перевищує річний строк з дати, коли позивач дізнався про порушення зобов'язань відповідачем.
Проте, суди попередніх інстанцій на порушення вимог ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України такий розрахунок належним чином не дослідили й не перевірили, взявши його за основу, на навели відповідних доводів щодо його правильності та належності.
При цьому не з'ясували період, за який відбулося її нарахування, з урахуванням встановлених договорами термінів виконання зобов'язань й відповідно належним чином не перевірили дотримання позивачем строку позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення пені, не встановили й не зазначили у рішенні дійсного розміру кредитної заборгованості в межах встановленого строку позовної давності та з яких виплат вона складається.
Крім того, судами не зазначено про наявність заяви (клопотання) відповідачів про застосування наслідків пропущення строку позовної давності (ст. 267 ЦК України) й залишено поза увагою те, що вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України є обов'язковими для суду, оскільки нарахування пені не може перевищувати одного року.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися в силі й підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України, а справа − передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 09 квітня 2013 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.С. Висоцька
Судді: М.К. Гримич
О.А. Матвєєва
В.О.Савченко
О.В. Умнова