ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А 0264
до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техно-Сервіс"
про стягнення 1 746,57 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Суховерко О.В.(дов. від 13.01.2009)
Від відповідача Дишлевий О.В.(дов. від 28.10.2008)
Від прокуратури Погорєлов А.А.(дов. від 25.09.2008)
Гриненко Г.Є.(дов. від 16.01.2008)
Військовий прокурор Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А 0264 звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про зобов"язання до виконання умов договору № 4870-М від 18.05.2008.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2008 порушено провадження у справі №50/350 та призначено до розгляду на 29.10.2008.
Представник позивача в судове засідання 29.10.2008 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.
В судове засідання з'явилися представники прокуратури та відповідача і дали пояснення по справі.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав.
Із-за неявки позивача розгляд справи було відкладено на 17.11.2008.
17.11.2008 в судове засідання з'явилися представники прокуратури, відповідача і дали додаткові пояснення по справі.
Представник позивача в судове засідання повторно не з'явився, витребувані судом докази не подав та клопотав про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання. Розгляд справи було відкладено на 27.11.2008.
27.11.2008 в судове засідання прибули представники позивача, відповідача та прокуратури, дали пояснення та подали спільне клопотання про розгляд справи у більш тривалий термін, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.
Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі. Розгляд справи було відкладено на 12.01.2009.
12.01.2009 в судове засідання прибув представник відповідача і дав пояснення по справі.
Представники позивача та прокуратури в судове засідання 12.01.2009 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 28.01.2009.
28.01.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача та відповідача і дали пояснення по справі.
26.01.2009 через канцелярію суду від відповідача надійшов лист, в якому зазначалося, що ТОВ фірма “Техно-Сервіс» станом на 23.01.2009 не отримала від позивача виклик для участі в комісії. У зв'язку з особливими умовами щодо виконання робіт на об'єктах зберігання військової частини А0264, які пов'язані з виконанням вимог Закону України від 21.01.1994 №3855-ХІІ “Про державну таємницю» та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 “Про порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах і організаціях» у частині порядку допуску працівників до робіт, пов'язаних з державною таємницею без виклику та попереднього оформлення допуску працівники ТОВ фірми “Техно-Сервіс» не можуть бути направлені до військової частини для проведення огляду та складання акту перевірки технічного стану устаткування.
У зв'язку з наведеним представник відповідача просить взяти до уваги, що ТОВ фірма “Техно-Сервіс» не ухиляється від виконання вимог суду, але не має можливості згідно законодавства без виклику та участі позивача їх виконати. Суд прийняв до уваги дані пояснення відповідача.
Представник прокуратури в судовому засіданні подав заяву про зміну предмету позову, а саме просить: зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техно-Сервіс" відшкодувати військовій частині А0264 витрати, пов'язані з усуненням недоліків в межах гарантійного строку по роботі технічних засобів охорони та автоматичної пожежної сигналізації на складах ракетно-артилерійського озброєння у розмірі 1 746,57 грн.
Дану зміну предмету позову прокуратура обумовлює тим, що у зв'язку з відмовою відповідача добровільно усунути недоліки та привести у справний стан роботу технічних засобів охорони та автоматичної пожежної сигналізації на складах ракетно-артилерійського озброєння, в/ч А0264 була змушена, з метою ремонту вказаних об'єктів, звернутися до іншого виконавця робіт, оскільки належна робота сигналізації є запорукою безпечного збереження озброєння та боєприпасів військової частини, що дозволить їй виконувати покладені на неї завдання по забезпеченню обороноздатності держави.
Дані роботи по ремонту технічних засобів охорони та автоматичної пожежної сигналізації на складах ракетно-артилерійського озброєння були виконані новим виконавцем. Під час складання дефектного акту на проведення технічного обслуговування, профілактичних робіт та ремонту комплексів пожежно-охоронної сигналізації в/ч А0264 було встановлено, що причиною виходу з ладу сигналізації стала поломка блоків базових ППКОП.
Новим виконавцем були виконані роботи по демонтажу та встановленню блоків базових ППКОП, що складає:
- демонтаж блоків - 241 грн. 68 коп.
- встановлення блоків - 805 грн. 60 коп.
- вартість нового блоку базового ППКП на 20 л.с. - 699 грн. 29 коп.
Загальна вартість виконаних робіт 1746 (Одна тисяча сімсот сорок шість) грн. 57 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.
У зв'язку з наведеним, суд вирішив задовольнити заяву прокуратури про зміну предмету позову. Розгляд справи було відкладено на 20.02.2009.
20.02.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури та відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник прокуратури позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні у зв'язку з відсутністю порушень умов договору № 7840 від 18.05.2007.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, господарський суд м. Києва, -
18.05.2007 між замовником - Міністерством оборони України і його представником - військовою частиною А0264 (м. Чернівці), та виконавцем - товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс»(надалі за текстом відповідач) було укладено договір на виконання робіт по капітальному будівництву об'єктових технічних засобів охорони та автоматичної пожежної сигналізації на об'єктах зберігання в/ч А0264 № 7840-М (надалі за текстом - встановлене обладанання) з сумою договору 480 000,00 грн. (надалі за текстом - договір, - додаток № 1 до позовної заяви).
Згідно п. 1.1 договору, відповідач зобов'язувався виконати роботи з капітального будівництва об'єктових технічних засобів охорони та автоматичної пожежної сигналізації на об'єктах зберігання в/ч А0264. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» виконання даних робіт складає державну таємницю. Відповідач отримав спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, № КИЗ-2007-102 від 25.06.2007 (додаток № 2 до позовної заяви).
Згідно п. 2.1. договору загальна вартість робіт, передбачених п.1.1. договору, складає 480000,00 грн., з яких, відповідно до пояснювальної записки додатку № 1 до договору - зведеного кошторисного розрахунку вартості робіт (додаток № 3 позовної заяви):
- будівельно-монтажні роботи - 204576,00 грн.;
- вартість устаткування - 153726,00 грн..;
- інші витрати-41698,00 грн.;
- податок на додану вартість 80000,00 грн.
Відповідач виконав роботи, передбачені п.1.1. договору, що підтверджується актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт від 10.12.2007 (форма № КБ-2В, додаток № 4 до позовної заяви) на загальну суму 355365,60 грн. та актом № 2 приймання виконаних підрядних робіт від 13.12.2007 (форма № КБ-2В) на загальну суму 124634,40грн. (додаток № 5 до позовної заяви). Всього прийнято військової частиною А0264 робіт згідно договору на суму 480000,00 грн.
Спір по справі виник по причині того, що на думку позивача у червні 2008 року з невідомих причин вказана автоматична охоронна та пожежна сигналізація вийшла з ладу і перестала працювати, хоча відповідно до п.п. 8.1. і 8.2. вказаного вище договору гарантія на устаткування складає 1 рік.
Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний добровільно усунути недоліки в роботі сигналізації в межах гарантійного терміну.
Суд зазначає, що при виконанні умов договору сторони мають дотримуватись вимог чинного законодавства України. Наказом Міністра Оборони України №372 від 25.06.2007 затверджені «Правила пожежної безпеки для військових частин, закладів, установ та організацій Збройних сил України», згідно п.1.8. яких «стан пожежної безпеки територій та об'єктів військових частин, а також порядок утримання технічних засобів протипожежного захисту повинні відповідати вимогам, визначеним у НАПБ А.01.001-2004, а також в інших нормативно-правових, нормативних актах з питань пожежної безпеки».
Згідно пункту 6.1.1. «Правил пожежної безпеки України»НАПБ А.01.001-2004 «Утримання в працездатному стані установок пожежної сигналізації (далі - УПС) та автоматичних установок пожежогасіння (далі - АУП) повинно забезпечуватись такими заходами:
- проведенням технічного обслуговування з метою забезпечення показників безвідмовної роботи на період терміну служби;
- матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтриманням і своєчасним відновленням працездатності;
- опрацюванням необхідної експлуатаційної документації для обслуговуючого й чергового персоналу».
Згідно пункту 6.1.4. «Правил пожежної безпеки України»НАПБ А.01.001-2004 «Регламентні роботи з технічного обслуговування (далі - ТО) та планово-попереджувального ремонту (далі -ППР) повинні визначатися на кожний вид установок і виконуватися відповідно до плану-графіка, котрий опрацьовується на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. ТО та ППР повинні виконуватися спеціалізованою організацією або спеціально навченими людьми з числа персоналу підприємства (з урахуванням пункту 2.10. цих Правил).
Згідно пункту 8.2. «Правил технічного утримування установок пожежної автоматики»НАПБ Б.01.004-2000 «Для забезпечення надійної роботи і якісної експлуатації установок пожежної автоматики на підприємстві має бути організовано їх технічне обслуговування власними силами об'єкта або за договором із спеціалізованою організацією, за умови наявності спеціальної ліцензії на проведення робіт протипожежного призначення, яка надана вказаній організації Головним управлінням Державної пожежної охорони МВС України.
Технічне обслуговування установок пожежної автоматики має починатися з моменту їх здавання до експлуатації з оформленням відповідної документації».
Таким чином, суд приходить до висновку, що технічне обслуговування власними силами (при наявності відповідних фахівців і ліцензії МНС на даний вид робіт) або укладання договору та технічне обслуговування із спеціалізованою організацією згідно чинного законодавства є обов'язковим.
Згідно акту прийняття автоматичної установки охоронно-пожежної сигналізації змонтованої в місцях зберігання в/ч А0264 в експлуатацію (додаток №1 до відзиву на позовну заяву) установка вважається прийнятою в експлуатацію з 07.11.2007.
З 07.11.2007 до червня 2008 року автоматична установка охоронно-пожежної сигналізації в місцях зберігання в/ч А0264 експлуатувалась з порушенням чинного законодавства. Планово-профілактичні заходи з метою забезпечення показників безвідмовної роботи не проводились. В вимогах технічної документації заводів-виробників на обладнання передбачено проведення раз на три місяці (ТО-1) та раз на півроку (ТО-2) технічного обслуговування з переліком необхідних робіт. Умовою безкоштовної заміни чи ремонту обладнання під час гарантійного строку заводом-виробником є виконання правил експлуатації.
В пункті 8.4. Договору зазначено «Післягарантійне і профілактичне обслуговування устаткування відбувається відповідно до додаткової сервісної угоди, що не є частиною даного Договору».
Матеріали справи та пояснення представників сторін свідчать, що відповідна сервісна угода на профілактичне(технічне) обслуговування устаткування між позивачем та спеціалізованою організацією, в тому числі відповідачем, не укладалася, а отже саме з боку позивача відбулося порушення гарантійних правил експлуатації, що в свою чергу призвело до втрати позивачем права на безкоштовне гарантійне обслуговування відповідного обладнання.
Крім того, позивачем суду так і не надано доказів щодо характеру та причин несправності взагалі, хоча суд ухвалами від 27.11.2008 та від 12.01.2009 зобов'язував позивача надати суду докази виходу з ладу охоронної та пожежної сигналізації, акт перевірки технічного стану устаткування(акт обстеження) та додатки до договору, тощо. Наданий позивачем акт роботи комісії щодо перевірки працездатності автоматичної охоронної та пожежної сигналізації на складах ракетно-артилерійського озброєння парку БМ військової частини А 0264 складений зацікавленими особами і за відсутності представників відповідача.
Отже, суд вбачає у діях позивача ухилення від виконання вимог ухвал суду від 27.11.2008 та від 12.01.2009. Для участі в комісії, яка мала бути призначена, по встановленню причин несправності, згідно з особливими умовами щодо виконання робіт на об'єктах зберігання військової частини А0264, які пов'язані з виконанням вимог Закону України від 21.01.1994 № 3855-ХІІ «Про державну таємницю»та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 «Про порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах і організаціях»у частині стосовно порядку допуску працівників до робіт, пов'язаних з державною таємницею мав бути укладений договір та попередньо оформлений допуск працівників відповідача.
У листі від 23.01.2009 відповідач повідомив суд, що він не ухиляється від виконання вимог ухвал суду, але станом на 23.01.2009 ним не було отримано від позивача виклик для участі в комісії, а відповідно до діючого законодавства без виклику та участі позивача встановлення причин несправності обладнання не являється можливим.
Отже, зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог прокуратури та у зв'язку з цим відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - це волевиявлення осіб, як безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, зміст договору становлять будь-які умови, визначені на розсуд сторін і погоджені з ними, сторони мають право укласти договір в якому містяться елементи різних договорів. Також відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегульовувати свої відносини на свій розсуд.
У відповідності до вимог ст. 204 ЦК України договір, укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсним, тому зобов'язання за цим договором мають виконуватись належним чином.
Ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України (Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 7 ст. 193 ГК України (Загальні умови виконання господарських зобов'язань) не допускається односторонньої відмови від виконання зобов'язань, окрім випадків, передбачених законодавством, а також відмова від виконання чи відстрочка виконання по мотиву, що зобов'язання іншої сторони по іншому договору не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право лише за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, і при цьому, відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в які було вчинено правочин.
У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, вимогами ст. 527 цього ж Кодексу встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності з законом, іншими правовими актами, а при відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання - у відповідності з вимогами, які в певних умовах зазвичай ставляться.
На підставі ст. 15, ст. 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокуратурою та позивачем в обґрунтування позовних вимог не було подано суду доказів, що підтверджували б вихід з ладу автоматичної пожежної сигналізації та відповідно доказів, що підтверджують порушення умов договору № 4870-М від 18.05.2008 відповідачем. Позивач, в порушення умов договору, не уклав з відповідачем додаткової сервісної угоди на профілактичне(технічне) обслуговування устаткування, не викликав позивача для участі в комісії стосовно огляду сигналізації та не надав позивачу оформленого допуску на територію військової частини А 0264.
Суд критично оцінює ту обставину, що позивач тільки 13.11.2008 уклав з ТОВ «Будівельна виробнича компанія ФОРВАРД ПЛЮС»договір № 4 на проведення технічного обслуговування, профілактичних робіт та поточного ремонту комплексів пожежно-охоронної сигналізації військової частини А 0264, хоча він повинен був це зробити ще у 2007 році після введення в експлуатацію комплексів пожежно-охоронної сигналізації.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі та задоволення первісних позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу стягненню не підлягають.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог -відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя
Головатюк Л.Д.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -03.03.2009