ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа №
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»
про стягнення 520 242, 59 грн.
Суддя Демидова А.М.
Представники:
від позивача
Якубовська В.В. -представник;
Лось І.С. -представник;
від відповідача
не з'явились.
Відкрите акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»про стягнення основного боргу у розмірі 471 225, 95 грн., інфляційних втрат у розмірі 11 099, 49 грн., три проценти річних у сумі 4 324, 66 грн. та пеню у розмірі 33 592, 49 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору поставки № 045/08 -Пр.Др.О від 31.08.2008 р. укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач», останній з отриманий товар розрахувався лише частково.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2008 р. порушено провадження у справі за № 23/241 та призначено розгляд справи на 29.09.2008 р., а також зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.
24.09.2008 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва позивач подав уточнення позовних вимог, відповідно до якого, станом на 23.09.2008 р. відповідач оплатив суму заборгованості у розмірі 134 000, 00 грн., а позивач поставив відповідачу товар на суму 120 741, 28 грн.
Отже, з урахування уточнення, позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 457 967, 23 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 099, 49 грн., три проценти річних у сумі 4 324, 66 грн., пеню у розмірі 33 592, 49 грн., а також судові витрати.
У судове засідання, призначене на 29.09.2008 р., з'явились представники позивача. Представники відповідача у судове засідання 29.09.2008 р. не з'явився, хоча всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2008 р., про що свідчить відмітка на зворотній стороні зазначеної ухвали.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
У судовому засіданні 29.09.2008 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Станом на день слухання справи відповідач вимог ухвали суду від 15.09.2008 р. не виконав, відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, справа слухається за наявними матеріалами згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія»(далі -Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»(далі -Відповідач, Покупець) укладеного договір № 045/08 -Пр.Др.О (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця металопрокат, а продавець зобов'язується прийняти товари від продавця та оплатити їх загальну вартість на умовах цього договору.
Номенклатура, асортимент, загальна кількість товарів, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови і строки поставки, передбачаються в рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2. договору).
Розрахунки між сторонами, відповідно до п. 4.1. договору, здійснюються в безготівкову порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок чи в готівковому порядку продавця на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур на кожну окрему партію товарів.
Згідно з п. 4.2. договору загальна вартість цього договору складає суму, зазначену у рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях.
Відповідно до п. 4.3. договору допускається 100% попередня оплата вартості кожної партії товару.
На виконання умов договору № 045/08 -Пр.Др.О від 31.03.2008 р. позивач у строк з 04.04.2008 р. по 16.05.2008 р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 801 725, 95 грн.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 045/08 -Пр.Др.О від 31.03.2008 р. щодо поставки продукції, підтверджується накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте відповідач за отриманий ним товар розрахувався лише частково.
Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 045/08 -Пр.Др.О від 31.03.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.
Разом з тим суд відзначає, що відповідно до уточнення позивача щодо розміру позовних вимог, станом на 23.09.2008 р. відповідач оплатив суму заборгованості у розмірі 134 000, 00 грн., а позивач поставив відповідачу товар на суму 120 741, 28 грн.
Таким чином, сума основного боргу, яку просить стягнути позивач, становить 457 967, 23 грн.
Тобто, сума первісних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»суми основного боргу зменшилась на 13 258, 72 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий ним товар за договором № 045/08 -Пр.Др.О від 31.03.2008 р., суд дійшов висновку про необхідність припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»суми основного боргу у розмірі 13 258, 72 грн., у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу, передбаченого ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми обґрунтовані, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню судом.
Враховуючи те, що договором передбачено 100% попередня оплата вартості кожної партії товару, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми починають нараховуватись з дня фактичного прийняття товару відповідачем.
Згідно розрахунку позивача, розмір інфляційних втрат за період з 04.04.2008 р. (дата виникнення зобов'язання зі сплати товару за договором № 045/08 -Пр.Др.О від 31.03.2008 р.) по 11.08.2008 р. (дата, визначена позивачем самостійно) складає 4 324, 66 грн.
Сума трьох процентів річних за період з 04.04.2008 р. (дата виникнення зобов'язання зі сплати товару за договором № 045/08 -Пр.Др.О від 31.03.2008 р.) по 11.08.2008 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 33 592, 49 грн.
Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати товару, отриманого за договором № 045/08 -Пр.Др.О від 31.03.2008 р.
Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Договором передбачено (п. 6.2. договору), що за несвоєчасну оплату вартості товарів покупець сплачує продавцю пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.
Згідно розрахунку позивача розмір пені за час прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості отриманого ним товару за договором № 045/08 -Пр.Др.О від 31.03.2008 р. становить 33 952, 49 грн.
Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Виходячи з наведеного та керуючись ч. 4 ст. 22, ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі № 23/241 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укобудпостач»суми основного боргу у розмірі 13 258, 72 грн., припинити.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»(02094, м. Київ, вул. Л. Руденко, 6-а, код ЄДРПОУ 33993753, п/р 26007300031558 в АКБ «Форум»м. Київ, МФО 322948, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»(01013, м. Київ, вул. Боренбойма, 1, код ЄДРПОУ 25412086, п/р 26007006237001 у АБ «АвтоЗАЗбанк»м. Києва, МФО 320940) основний борг у розмірі 457 967, 23 (чотириста п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім грн. 23 коп.) грн., інфляційні втрати у розмірі 4 324, 66 (чотири тисячі триста двадцять чотири грн. 66 коп.) грн., три проценти річних у сумі 33 592, 49 (тридцять три тисячі п'ятсот дев'яносто дві грн. 49 коп.) грн., державне мито у розмірі 5 202, 43 (п'ять тисяч двісті дві грн. 43 коп.) та 118, 00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя А.М. Демидова