ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом
Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до
Комунального підприємства «Київпастранс»в особі філії Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного Депо № 3
про
стягнення 3 681 грн.
Суддя
Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача -
Винокуров О.В. (довіреність б/н від 02.01.2008);
від відповідача -
Рогулі О.М. (довіреність № 06-1/10 від 12.01.2009).
Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»(далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс»в особі філії Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного Депо № 3 (далі -Відповідач) матеріальної шкоди в сумі 3 681 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 04482-70-02 від 06.04.2006, внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Мазда», державний номерний знак АА 2565 ВЕ, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб -тролейбус марки «Шкода», державний номерний знак 375, яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні, належать на праві власності Відповідачу, тому Відповідач зобов'язаний виплатити Позивачу заявлену до стягнення суму.
Відповідач позов не визнав, мотивуючи це тим, що:
- огляд пошкодженого автомобіля з метою визначення розміру завданого матеріального збитку, було проведено не незалежним спеціалістом-автотоварознвцем, а працівником Позивача, який незаконно визнав передні двері пошкодженого автомобіля, що підлягали ремонту такими, що підлягають заміні, про що представник Відповідача записав свої зауваження в акті огляду пошкодженого автомобіля;
- відповідно до статей 3, 7 та 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» єдиним допустимим письмовим доказом розміру завданої матеріальної шкоди є звіт про оцінку майна.
Ухвалою суду від 18.10.2007 було призначено судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизи для з'ясування обставин даної справи.
15.10.2008 матеріали справи повернуті від КНДІСЕ разом з висновком транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 8590/8606 від 15.09.2008.
Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 02.02.2009 оголошувалась перерва до 23.02.2009.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з довідки відділу ДАІ з обслуговування Солом'янського району м. Києва № 579 від 01.03.2007 та постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 22.03.2007 у адміністративній справі № 3-5657/07, 22.02.2007 о 19 годині 30 хвилин у м. Києві на Солом'янський площі була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля марки «Мазда», державний номерний знак АА 2565 ВЕ (далі -автомобіль «Мазда»), яким керував Кушнірчук М.В. із тролейбус марки «Шкода», державний номерний знак 375 (далі -Тролейбус), яким керувала Сухомлин С.І.
ДТП сталася в результаті порушення Сухомлиною С.І. вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою відділу ДАІ з обслуговування Солом'янського району м. Києва № 579 від 01.03.2007 та постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.03.2007 у адміністративній справі № 3-5657/07, відповідно до якої Сухомлину С.І., визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Мазда», яким керував Кушнірчук М.В.
Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля «Мазда», відповідно до кошторису збитків, виконаного спеціалістом відділу врегулювання збитків Позивача Кушкою І.Л., становить 3 681 грн.
Пошкоджений автомобіль «Мазда»був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 04482-70-02 від 06.04.2006, укладеного між Позивачем та Кушнірчуком М.В. (власник автомобіля «Мазда»).
На виконання вищевказаного договору, за страховим актом № 803-02 від 19.03.2007 на підставі рахунку-фактури № 155 від 26.02.2007, Позивачем було виплачено страхове відшкодування за завдану автомобілю «Мазда»матеріальну шкоду в сумі 3 681 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2222 від 19.03.2007 на суму 3 681 грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до Позивача перейшло в межах суми 3 681 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки відділу ДАІ з обслуговування Солом'янського району м. Києва № 579 від 01.03.2007, транспортний засіб -Тролейбус, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Мазда»належить Відповідачу.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала Тролейбусом, що належить Відповідачу та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2008 Київським НДІСЕ на виконання ухвали суду, був складений висновок транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 8590/8602, у якому, зокрема зазначено, що в даній дорожній обстановці в причинному зв'язку зі скоєнням даного ДТП з технічної точки зору знаходяться як дії водія Тролейбуса Сухомлин С.І., які не відповідали вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, так і дії водія автомобіля «Мазда»Кушнірчука М.В., які не відповідали вимогам пунктів 10.1, 10.4 та частині 1 пункту 16.4 Правил дорожнього руху України.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що Сухомлин С.І. та Кушнірчук М.В. є обопільно винними у скоєнні ДТП.
Відтак, Відповідач є особою частково відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Мазда», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Разом з тим, Позивачем всупереч зазначених норм не надано суду звіту про оцінку майна, яким визначена реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що Позивач не довів заявлену до стягнення з Відповідача суму збитків, а відтак позовні вимоги не визнаються судом обґрунтованими, і тому не підлягають задоволенню.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 23.03.2009