вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
17.03.09Справа №2а-8874/08/5
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіСидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників:
позивача - Шабанова Дмитра Олександровича, довіреність №3 від 10.01.2009р., юрисконсульт, Качуровського Костянтина Олександровича, довіреність №1 від 12.01.2009р.,
відповідача - Коновалової Олени Юріївни, довіреність від 28.01.09р., юрисконсульт, Удалова Олександра Володимировича, довіреність від 28.01.09р., юрисконсульт
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський моторний завод"
до Територіального управління Державної інспекції по енергозбереженню поАРК та м. Севастополю
про визнання протиправною та скасування постанови,
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський моторний завод" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Територіального управління Державної інспекції по енергозбереженню по АР Крим та м.Севастополю про визнання протиправною та скасування постанови № 18-2/03-06-59П від 28.11.2008р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1993р. №699 «Про міри щодо ефективності використання газу й інших пливно - енергетичних ресурсів у народному господарстві», така міра відповідальності як сплата перевитрати ресурсів у подвійному розмірі застосовується якщо зазначена перевитрата викликана недотриманням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність теплоутилизаційного устаткування, систем автоматики). Окрім того, відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови порушені вимоги Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України №19 від 17.01.2002р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.02.2002р. №93/6381.
Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що діяв відповідно до Закону, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
28 листопада 2008р. Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по АР Крим та м. Севастополю проведена комплексна перевірка використання паливно-енергетичних ресурсів ВАТ «Сімферопольський моторний завод» за результатами якої складено акт №18-2/03-91-59. Актом встановлено відсутність компенсації реактивної потужності, не введені в дію конденсаторні установки. В результаті річна перевитрата електроенергії в електромережах підприємства склала 14243,12кВт*ч/рік(9-11).
28 листопада 2008р. відповідачем винесена постанова №18-2/03-06-59П про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів позивачем. Підвищена плата складає 19940,37грн.(а.с. 7).
Зазначені акт та постанова були отримані позивачем 28.11.2008р., про що свідчить вхідний номер на супровідному листі та не заперечується позивачем (а.с.8).
Відповідно до преамбули Закону України «Про енергозбереження»(далі Закон) цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян.
Суб'єктами правового регулювання відносин у сфері енергозбереження, згідно ст. 5 Закону, є юридичні та фізичні особи, в результаті діяльності яких здійснюються, зокрема, проведення енергозберігаючої політики та заходів щодо енергозбереження в усіх галузях народного господарства - промисловості, транспорті, будівництві, сільському господарстві тощо, соціальній сфері та побуті, а також у сфері міждержавного та міжнародного співробітництва.
Пунктом «е» статті 11 Закону передбачені економічні заходи для забезпечення енергозбереження, зокрема, введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.
Частиною 4 чт.17 Закону передбачено, що юридичні і фізичні особи повинні відшкодувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушень законодавства про енергозбереження, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1039 від 29.06.2000р. остання є урядовим органом державного управління, що діє у складі Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) і йому підпорядковується.
Згідно п.4 вищевказаного Положення Державна інспекція з енергозбереження має право зокрема, застосовувати економічні санкції до підприємств відповідно до законодавства у разі виявлення фактів перевитрати ними зазначених ресурсів унаслідок неефективного (марнотратного) їх використання.
Порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання Державної інспекцією з енергозбереження регулюється Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженим наказом Державного комітету України з енергозбереження N 64 від 04.08.2000р. та зареєстрованим і Міністерстві юстиції України 25.09.2000р. №653/4874.
Відповідно до п.12. Положення, за результатами перевірки інспектор складає акт . У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством. Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його до Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.
Пунктом 15 Положення рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати. Перший примірник постанови залишається в Інспекції, а другий примірник у триденний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) підприємству для сплати ним підвищеної плати.
Вищевказане положення не передбачає обов'язкового направлення особі, яку перевіряли, акту перевірки та постанови про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів з будь-яким інтервалом у часі.
Відповідно до п.6.9.4 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №258 від 25.07.2006р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006р. №1143/13017 тип, потужність, місце встановлення і режим роботи компенсувальних пристроїв вибирається проектною чи спеціалізованою організацією відповідно до технічних умов електропередавальної організації на приєднання електроустановок, технічних характеристик та режимів роботи електроустановок споживачів з урахуванням вимог діючих НД з компенсації реактивної потужності.
Розташування конденсаторів і режими їх роботи повинні задовольняти умови найбільшого зниження втрат активної потужності від реактивних навантажень з урахуванням вимог щодо підтримання рівня напруги на затискачах приймачів.
Із зазначеного випливає, що застосування компенсувальних пристроїв, які передбачені проектною чи спеціалізованою організацією є обов'язковим.
05 серпня 2008року між позивачем та ПП «Савол» укладено договір №6, відповідно до якого останнє повинно в строк, узгоджений з замовником виконати роботи з наладки компенсуючого пристрою. Відповідно до календарного графіку робіт від 05.08.2008р. із введення в роботу конденсаторної установки, останній термін наладки роботи конденсаторної установи встановлено до квітня 2009року.
Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується позивачем, ним у 2008році та на час перевірки провадилася реконструкція компенсаторних установок з метою переведення їх з ручного режиму в автоматичний, тобто зазначені установки не працювали.
Згідно пп.8) п.10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. №417/1442 споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії.
Згідно пп.3 п. ІІ Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо ефективного використання газу в народному господарстві» №699 від 02.09.1993р. якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картками, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни.
Посилання позивача на той факт, що він вчасно сплачує енергетичні ресурси, враховуючи сплату реактивної енергії, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови є необґрунтованими, оскільки зазначений факт не був підставою для застосування до позивача зазначених санкцій. Підставою для застосування санкцій за перевитрату електроенергії є та обставина, що у позивача відсутні (не працювали) компенсувальні пристрої, що привело до прямих втрат електроенергії в мережах.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а відповідно підстави для задоволення позову відсутні.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 17 березня 2009 року.
У повному обсязі постанова виготовлена 23 березня 2009 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-161, п.1 ч.2 ст.162, 163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.