23 лютого 2009 року № 22а-5105/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,
при секретарі - Романишин О.Р.,
з участю осіб:
від позивача - Коцелко Г.В., довіреність № НЮ-58 від 01.01.2009р.;
від відповідача - Хазов Ю.М., довіреність № 02-15/02 від 08.01.2009р.;
Кубицька Г.Л., довіреність № 02-15/740 від 20.02.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу
за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»
напостанову господарського суду Львівської обл. від 11.12.2007р. у справі № 2/357-14/56А/5015
за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»
доДержавної інспекції з контролю за цінами у Рівненській обл.
проскасування рішення № 01 від 25.01.2007р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін,-
В С Т А Н О В И Л А:o:p>/o:p>
12.03.2007р. позивач Державне територіально-галузеве об'єднання /ДТГО/ «Львівська залізниця»звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській обл. № 01 від 25.01.2007р. “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” (Т.1, а.с.16-18).
Постановою господарського суду Львівської обл. від 11.12.2007р.у задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (Т.2, а.с.128-133).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ДТГО «Львівська залізниця», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (Т.2, а.с.137-141).
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що послуги залізниці з подачі і забирання вагонів та з маневрової роботи, що виконується в процесі подачі і забирання, та неодночасно з подачею і забиранням, є невід'ємними одна від одної, і надаються на під'їзній колії у сукупності за положеннями п.1 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1 за державними фіксованими тарифами. Послуги залізниці з маневрової роботи, яка надається поза межами під'їзної колії, а також з маневрової роботи, яка надається на під'їзній колії, але за своїм визначенням не входить у формулювання, наведене у п.п.1.8, 1.9 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1, надається залізницею за вільними тарифами.
Також відповідно до пп.10 п.26 Розділу 1 Тарифного керівництва № 1 передбачено зважування і перевірка на прохання одержувача (відправника) маси вантажів при прийманні, видачі й переваженні у випадках, не передбачених Правилами, за вільними тарифами. Фактично зважування, які проводилися станцією Рівне на прохання вантажовласників, не передбачені Правилами, тому й застосовувалися вільні ціни; зважування виконувалося позивачем при відправленні вантажів на прохання вантажовідправників, що підтверджується їхніми листами.
Окрім цього, судом зроблені неправильні висновки про те, що подача і забирання вагонів здійснювалися позивачем на станційних коліях для зважання вагонів на станційних вагах, а також, що така маневрова робота може виконуватися лише на станціях, не відкритих для вантажних операцій, при цьому суд плутає дві різні роботи: маневрову роботу та подачу і забирання вагонів.
Висновки суду ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, які суперечать матеріалам справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, перевіркою дотримання державної дисципліни цін у відокремленому підрозділі позивача - станція Рівне Рівненської дирекції залізничних перевезень (Т.1, а.с.83-96), з питань порядку застосування тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, за період з 01.01.2006р. по 30.11.2006р. відповідачем Державною інспекцією з контролю за цінами у Рівненській обл. виявлено порушення державної дисципліни цін при нарахуванні плати за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці в процесі подачі й забирання вагонів на під'їзні колії (порушення п.1.9. розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України - Тарифне керівництво № 1) та при нарахуванні плати за зважування вантажів і тари на вагонній вазі залізниці (порушення п.4.1. розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України - Тарифне керівництво № 1).
Наведені порушення зафіксовані у складеному Акті перевірки від 12.12.2006р. (Т.1, а.с.22-25), на підставі якого відповідачем прийнято рішення № 01 від 25.01.2007р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого підлягають вилученню в дохід державного бюджету 110336 грн. 72 коп. необґрунтовано отриманої виручки та 220673 грн. 44 коп. штрафу (Т.1, а.с.20), а також видано припис про усунення порушень законодавства (Т.1, а.с.21).
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та вантажовласниками укладалися договори на подачу і забирання вагонів, згідно яких позивач зобов'язувався здійснювати подачу, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії (Т.1, а.с.123-133).
Відповідно до договорів про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладених між позивачем та вантажовласниками, позивач зобов'язався надавати останнім послуги, пов'язані з перевезенням вантажів (Т.1, а.с.42-76).
Додатками № 1 до цих договорів встановлено перелік узгоджених ставок на додаткові послуги, які виконуються залізницею за вільними (договірними) цінами, зокрема, відповідно до п.п.9, 36 вказаних додатків вільні тарифи встановлено на виконання маневрової роботи з вагонами на станціях, під'їзних коліях та інших місцях незагального користування на прохання відправників (одержувачів), а також за зважування, перевірку ваги вантажів на вагонній вазі при прийомі, видачі та перевантажені у вагонах у випадках, не передбаченими правилами перевезень вантажів.
Листами вантажовласників та відомостями плати за користування вагонами (контейнерами) підтверджується факт виконання позивачем відповідних робіт та встановлення оплати за кодом 171 за маневрову роботу за вільними цінами (Т.1, а.с.26-30, 112-122).
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно ст.190 Господарського кодексу України, ст.7 Закону України “Про ціни та ціноутворення” вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яким здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно з ст.58 Статуту залізниць України, п.26 розділу 1 Тарифного керівництва № 1 розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифам, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству.
Відповідно до ст.61 Статуту залізниць України тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.
Наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999р. затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника.
Згідно п.1.8 розділу 2 “Збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів” за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно із подачею й забиранням вагонів на окрему вимогу власника під'їзної колії або вантажовласника, порту, оформлену пам'яткою про користування вагонами (контейнерами) або відомістю плати за користування вагонами (з визначенням часу початку і закінчення маневрової роботи), стягується плата в розмірі 60 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. При цьому до такої роботи належать: переставляння вагонів із одного фронту навантажувально-вивантажувальних робіт на інший, переставляння вагонів на ваги і для дозування, прибирання їх після переважування та дозування, а також у випадках, коли завантаження або вивантаження виконуються з обов'язковою присутністю локомотива залізниці.
Якщо ж маневрова робота виконується локомотивом залізниці в процесі подачі й забирання вагонів на під'їзній, портовій (пристанській) колії, а саме: розставляння вагонів, що подаються, на фронтах завантаження, вивантаження та забирання їх після закінчення вантажних операцій, подача вагонів на ваги і для дозування, прибирання їх після зважування та дозування, підбирання вагонів на станційних коліях перед подаванням на під'їзні, портові (пристанські) колії, то плата за таку маневрову роботу не стягується (п.1.9).
У відповідності до п.26 розділу 1 Збірника “Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами (на підставі окремих договорів)” за вільними тарифами визначається плата за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на станції, невідкриті для вантажних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видаванням, навантаженням і вивантаженням вантажів на цих станціях.
Наведені положення спростовують покликання ДТГО «Львівська залізниця» на те, що вільний тариф станцією Рівне застосований за додаткову маневрову роботу, яка полягала у забиранні вагонів з під'їзної колії на станцію, зважування на станційних вагах і повернення вагонів на під'їзну колію, при цьому таке зважування не передбачено п.52 Статуту залізниць України та п.12 Правил видачі вантажів; фіксовані ціни встановлені лише для маневрової роботи з розставляння та забирання вагонів, що здійснюється тільки на під'їзних коліях.
Згідно п.13 Статуту залізниць України для зважування вантажів використовуються вагонні, вантажні та інші ваги. Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування, повинні мати необхідну кількість ваг і вагонних приладів.
Із змісту вищевикладених нормативних актів слідує, що застосування вільних чи регульованих тарифів залежить лише від місця виконання маневрової роботи, а саме чи належать станції та під'їзні колії до місць загального користування.
Місце загального користування - це критий чи відкритий склад, а також ділянка, спеціально виділена на території залізничної станції, закріплена за залізницею й використовувана для здійснення операцій з навантаження, вивантаження, сортування й зберігання вантажів. Дане визначення міститься в спільному наказі Державної митної служби України та Міністерства транспорту України № 231/174 від 30.03.2001р. “Про затвердження Порядку взаємодії митниць і залізниць України при переміщенні через митний кордон товарів та інших предметів у вантажних залізничних поїздах”, який був чинним на момент виникнення спірних відносин (аналогічні положення містяться в діючому на даний час в наказі Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України № 1019/1143 від 18.09.2008р. № 1019/1143 «Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України»).
Згідно матеріалів справи, вантажовласники таких ваг у місцях незагального користування не мали, через що зверталися за маневровою роботою для доставки вагонів для використання станційних ваг; зазначена обставина також підтверджується технічним паспортом ваг позивача (Т.1, а.с.34-41).
Згідно Правил користування вагонами, затв. наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999р., вантажовідправник (вантажовласник) за користування вагонами вносить відповідну плату.
Облік часу за користування вагонами на нарахування плати за користування ними проводиться на станції за відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) форма ГУ-46, яка складається на підставі пам'ятки про користування вагонами (контейнерами) форма ГУ-45, в якій вказується час подачі та забирання вагонів.
Відомість плати за користування вагонами складається на вагони, що подаються під навантаження чи вивантаження і містить розрахунок плати за користування вагонами, за маневрову роботу і за подавання та забирання вагонів.
Про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен передати повідомлення, де робиться помітка про час його передачі та прийняття.
Як вбачається із з пам'яток про користування вагонами, час подачі вагонів на під'їзну колію та забирання навантажених вагонів з під'їзної колії відповідає часу маневрової роботи, пов'язаної із подачею вагонів на вагонну вагу (Т.2, а.с.12-28, 31-42).
Звідси слідує, що маневрова робота виконувалась позивачем у процесі подачі та забирання вагонів на під'їзну колію, що підтверджує правомірність висновків відповідача про застосування у розглядуваному випадку п.1.9. розділу 2 Тарифного керівництва № 1, згідно якого плата за маневрову роботу у вищевказаному випадку не стягується.
Таким чином, станція Рівне безпідставно нараховувала плату за маневрову роботу, що виконувалася локомотивом залізниці в процесі подачі й забирання вагонів на під'їзні колії за договірними тарифами.
Окрім цього, позивач здійснював нарахування за вільними цінами збору за зважування та перевірку маси вантажів на прохання вантажовласника.
Згідно п.26 розділу 1 Збірника “Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами (на підставі окремих договорів)”, таблиця 3 п.10, за вільними тарифами нараховується збір лише у випадках зважування й перевірки на прохання одержувача (відправника) маси вантажів при прийманні, видачі й перевантажені у випадках, не передбачених Правилами.
Відповідно до ст.52 Статуту залізниць України та п.12 Правил видачі вантажів на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у визначених в цьому пункті випадках.
Пунктом 4.2. розділу 2 Тарифного керівництва № 1 встановлено, що збір за зважування у передбачених у п.12 Правил випадках не справляється.
Частина 4 п.12 Правил передбачає право одержувача перевірити масу вантажу при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг, а п.4.1. розділу 2 Тарифного керівництва № 1 встановлює тарифи за зважування на вагах залізниці вантажів і тари, не ставлячи їх у залежність від того, чи здійснювалися вони на прохання вантажовласників.
Правилами приймання вантажів до перевезення, затв. наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., передбачено, що маса вантажу визначається відправником шляхом зважування на вагонних вагах і вказується у перевізних документах. Тому при наданні послуг залізницею по зважуванню вантажів повинен справлятися збір згідно з п.4.1 Розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1 ).
Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, підставність застосування позивачем вільних тарифів не доведена належними доказами.
Згідно ст.14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктом господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до законодавства.
Відповідно до п.2.1. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затв. Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України № 298/519 від 03.12.2001р., при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів) що регулюються уповноваженими органами, необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства. Виручкою від реалізації продукції вважається сума, фактично отримана на розрахункових рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що сума необґрунтовано отриманої виручки становить 110336 грн. 72 коп., тому відповідачем правильно визначено штраф, розмір якого згідно вимог ст.14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” обчислюється у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки, і становить в даному випадку 220673 грн. 44 коп.
Слід підкреслити, що під час проведення перевірки відповідачем використовувалися первинні документи станції Рівне, а саме: перевізні документи, накопичувальні картки форма ФДУ-92, в яких проводилося нарахування плати за послуги залізниці, відомості плати за користування вагонами форма ГУ-46, повідомлення вантажовласників про готовність вагонів до забирання, акти загальної форми форма ГУ-23, пам'ятки про користування вагонами та книга зважувань на вагах залізниці.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській обл. № 01 від 25.01.2007р. “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” прийнято відповідачем правомірно, через що заявлений позов слід вважати безпідставним, а тому такий задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на постанову господарського суду Львівської обл. від 11.12.2007р. залишити без задоволення, а вказану постанову господарського суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Суддя-доповідач: Р.М.Шавель
Судді: М.А.Пліш
О.П.Стародуб