Справа №22а-7287/08 головуючий суддя у 1-й
категорія статобліку- 35 інстанції Добродняк І.Ю
(справа №А23/10(37/144(17/132)
11 грудня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач)
суддів:
при секретарі:
Кожана М.П., Семененка Я.В.,
Горностаєвій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Північної міжрайонної державної податкової інспекції
у м. Кривому Розі
на постанову господарського суду Дніпропетровської області
від 29.01.2008 р. у справі №А 23/10 (37/144(17/132))
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Промобладнання»
до
проПівнічної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Кривому Розі
визнання недійсним податкового повідомлення -рішення
№0000722600/0/566/8900 від 10.06.2004р.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промобладнання» (далі по тексту позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 10.06.2004р. № 0000722600/0/566/8900 Північної міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач).
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що висновки відповідача про зниження позивачем валового доходу у ІІ кварталі 2003 р. на суму 66,6 тис. грн. не відповідають фактичним обставинам справи, нормами діючого законодавства, оскільки позивач не міг списати кредиторську заборгованість перед ПП «АРК» на підставі визнання недійсним статутних документів цього підприємства.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. у справі №А23/10(37/144(17/132)) позовні вимоги задоволено, визнано недійсним оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 10.06.2004р..
Постанова суду мотивована тим, що висновок відповідача, зроблений в акті перевірки, є помилковим, оскільки ґрунтується на обставинах, підтверджених документами, що не створюють для позивача відповідних правових наслідків.
Відповідач, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідач просить постанову господарського суду Дніпропетровської області скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі в судовому засіданні не направили, про поважність причин неявки представників суд не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе справу розглядати у відсутність представників сторін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем 10.06.2004р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000722600/0/566/8900, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 8609,00 грн., із яких 6000,00 грн. - основний платіж, 2609,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для винесення повідомлення-рішення є акт від 08.06.2004р. № 86/231, складений відповідачем за результатами проведеної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.02 по 31.03.04 роки.
Під час перевірки встановлено, що позивачем занижено валовий доход у ІІ кварталі 2003 року на 66 583,38 грн., виходячи з наступного.
Між позивачем та ПП «АРК» укладений договір № 04/02/22 від 22.02.02 на поставку товару, відповідно до умов якого позивачем протягом лютого-березня 2002 року одержаний товар на загальну суму 127 981,17 грн.. Розрахунки за поставлений товар з постачальником -ПП «АРК» здійсненні позивачем частково у березні -квітні 2002 року у сумі 61397,79 грн..
На момент проведення перевірки кредиторська заданість позивача перед ПП «АРК» становила 66583,38 грн., яка рахувалась в бухгалтерському обліку позивача.
На момент проведення перевірки вказана кредиторська заборгованість не списана, відображення її по кредиту рахунку №717 «Доход від списання кредиторської заборгованості» не здійснено.
Факт наявності вказаної кредиторської заборгованості позивача у розмірі 66583,38 грн. за договором №04/02/22 від 22.02.02, укладений з ПП «АРК», матеріалами справи не спростовується, сторонами не заперечується.
Рішенням Жовтневого районного суду від 07.04.03р. визнані недійсними установчі документи ПП «АРК» з дня їх державної реєстрації.
Відповідач з посиланням на норми п.1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції станом на момент проведення перевірки вважає, що вказана заборгованість позивача є безнадійною заборгованістю, у зв'язку з чим у податковому обліку позивач повинен був включити до складу валового доходу суму 66583,38 грн..
Відповідно до п.1.25 ст. Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції станом на момент проведення перевірки, безнадійна заборгованість -заборгованість, яка відповідає будь -якій з наведених нижче ознак:
- заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;
- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;
- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;
- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Виходячи з правової природи кредиторської заборгованості позивача станом на момент проведення перевірки, підстав її виникнення, складу учасників цих правовідносин, колегія суддів вважає, що в даному випадку заборгованість позивача перед ПП «АРК» ні в ІІ кварталі 2003 року (як вважає відповідач), ні станом на момент проведення відповідачем перевірки (червень 2004р), не відповідає жодній з вказаного вичерпного переліку ознак.
Абзац пункту 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається відповідач в акті перевірки, на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки позивач як дебітор не має вказаного в цій нормі статусу, а контрагент позивача - ПП «АРК» боржником не є.
Відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає, в тому числі доходи, у вигляді:
- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»;
- сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.
Підпункт 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під безповоротною фінансовою допомогою розуміє, зокрема, суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Пункт 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку.
Відповідно до п. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 вказаного Закону, сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж переді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму.
Згідно пп 12.1.5 п.12.1 ст. 12 цього ж Закону платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:
а) або 90 -й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;
б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Виходячи з зазначених норм, обов'язок платника податку -покупця по списанню кредиторської заборгованості, віднесенню до валового доходу сум кредиторської заборгованості пов'язаний з наявністю певних, законодавчо визначених обставин.
Визнання в судовому порядку недійсними статутних документів кредитора не впливає на порядок відображення в бухгалтерському та податковому обліку кредиторської заборгованості платника податку.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації і з того ж моменту виникає її цивільна правоздатність, яка припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.4 ст. 91 ЦК України).
За правилами ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передачі всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Ліквідується юридична особа відповідно до ст. 110 ЦК України, в тому числі за рішенням суду про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. (ч.5 ст. 111 ЦК України).
Як на момент проведення перевірки, так і на момент розгляду справи, ПП «АРК» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключено, і не втратило своєї цивільної правоздатності.
Таким чином, висновок відповідача, викладений в акті перевірки, що став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є помилковим, оскільки ґрунтується на обставинах, підтверджених документами, що не створюють для позивача відповідних правових наслідків.
Жодних обставин, за яких у позивача виникли б зобов'язання віднести у другому кварталі 2003р. до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості перед ПП «АРК» в розмірі 66583,38 грн., матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи об'єктивно, повно, та всебічно дослідив усі обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, постанова законна та обґрунтована, прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права.
Тому, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. у даній справі необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються зібраними та дослідженими належними письмовими доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.196, 200,205,206 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р у справі № А23/10(37/144(17/132)) - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 30.03.2009 р.
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Судді: М.П. Кожан
Я.В. Семененко