Справа № 161/7293/13-ц провадження № 22-ц/773/1306/13 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.
Категорія: 41 Доповідач: Стрільчук В. А.
21 серпня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів - Карпук А.К, Здрилюк О.І.,
при секретарі - Александровій С.І.,
з участю позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5, відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8, представника третьої особи ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виконанні обов'язків помічника іншої особи та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, відділ громадянства, імміграцій та реєстрації фізичних осіб Луцького МВ УМВС України у Волинській області, об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Польова 3», про усунення перешкод у користуванні квартирою та зняття з реєстрації за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 03 липня 2013 року,
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2009 року вона надає допомогу інваліду II групи ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що остання потребує стороннього догляду. З 08 червня 2011 року ОСОБА_4 зареєструвала її у своїй квартирі по АДРЕСА_1. Будинок за вказаною адресою належав ВАТ «Луцький цукровий завод», а у 2011 році був переданий у комунальну власність Луцької міської ради. Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 є їх сусідами. При підготовці житлових приміщень до приватизації були складені відповідні списки, до яких була включена ОСОБА_4 та вона. Проте відповідачі з метою перешкодити приватизації квартири шляхом наклепів добилися виключення її з цих списків. Крім того, відповідачами було замінено замок на вхідних дверях квартири.
Враховуючи викладене, просила усунути перешкоди в користуванні нею спірною квартирою шляхом її вселення та заборонити відповідачам здійснювати дії щодо самоправного закриття квартири і проникнення в неї без її згоди.
У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та зняття з реєстрації, який обгрунтувала тим, що вона є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1. Користуючись тим, що вона є одинокою людиною похилого віку, ОСОБА_3 запропонувала здійснювати за нею догляд. 14 квітня 2011 року ОСОБА_3 отримала в Департаменті соціальної політики Луцької міської ради довідку про те, що вона є її помічником і перепрописалася із свої квартири АДРЕСА_1 за вказаною адресою. В подальшому ОСОБА_3 відмовилася виконувати обов'язки помічника та здійснювати догляд, направивши свої зусилля на заволодіння квартирою. Будучи зареєстрованою у її квартирі, ОСОБА_3 в ній не проживає, не проводить оплату за комунальні послуги та не утримує помешкання. 01 листопада 2012 року Департаментом соціальної політики Луцької міської ради прийнято рішення про припинення повноважень помічника ОСОБА_3
Тому просила визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування квартирою, та зняти її з реєстраційного обліку.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 24 січня 2013 року позови об'єднані в одне провадження.
Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 03 липня 2013 року первісну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виконанні обов'язків помічника іншої особи залишено без розгляду.
Позов ОСОБА_4 задоволено.
Постановлено визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Рішення є підставою для зняття з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 серпня 2013 року оскаржене рішення в частині вирішення первісного позову скасовано, а позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виконанні обов'язків помічника іншої особи залишена без розгляду.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення в частині задоволення позову - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з таких мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, будучи зареєстрованою у спірній квартирі по АДРЕСА_1, не проживає у ній понад шість місяців без поважних причин і є тимчасовою мешканкою даної квартири.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 (а. с. 36).
В червні 2011 року в цій квартирі на правах члена сім'ї наймача зареєстрована також ОСОБА_3 (а. с. 5-7).
Проведеною у травні 2012 року прокуратурою міста Луцька перевіркою встановлено, що реєстрація ОСОБА_3 за вказаною адресою здійснена у відповідності до вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». При цьому квартиронаймач ОСОБА_4 в присутності свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надала добровільну згоду на таку реєстрацію, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» (а. с. 52).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Житлового кодексу (далі - ЖК) України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжений наймодавцем, а в разі спору - судом.
Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За змістом наведених правових норм для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити сукупність двох умов: 1) не проживання особи у жилому приміщенні, право користування яким вона має, понад шість місяців; 2) відсутність поважних причин для такого не проживання.
На підтвердження факту не проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі суд першої інстанції послався на відповідний висновок дільничного інспектора Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 10 лютого 2012 року, зроблений на підставі пояснень сусідів (а. с. 51), повідомлення Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 13 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_4 за наслідками проведеної дільничним інспектором перевірки (а. с. 50), лист прокуратури міста Луцька від 23 травня 2012 року (а. с. 52) та на акти перевірки паспортного режиму від 19 квітня 2012 року і від 07 вересня 2012 року (а. с. 53-54).
Однак наведені документи не містять даних про те, яким чином встановлювався факт не проживання у квартирі ОСОБА_3, протягом якого часу вона не проживає, чим цей факт підтверджується.
Тим більше судом не встановлено і не наведено у рішенні доказів на підтвердження відсутності поважних причин не проживання ОСОБА_3
У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_3 зазначала, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 перешкоджають їй користуватися спірним жилим приміщенням, змінили замок на вхідних дверях і не допускають її в квартиру (а. с. 2-4).
З цього приводу вона зверталася в Луцький МВ УМВС України у Волинській області, який 21 лютого 2012 року надіслав їй лист про те, що з ОСОБА_6 проведено бесіду профілактичного характеру (а. с. 10), та в прокуратуру міста Луцька (а. с. 12) і прокуратуру Волинської області (а. с. 87-89).
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2013 року, що набрало законної сили, відмовлено в задоволенні заявленого з аналогічних підстав позову Луцької міської ради до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. При цьому апеляційним судом з показань свідка ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_3 проживала у спірній квартирі з літа 2011 року до моменту, коли її речі були викинуті з кімнати сусідами ОСОБА_4, які стали чинити їй перешкоди у проживанні в кімнаті.
Той факт, що ОСОБА_3 не перебуває у родинних стосунках з квартиронаймачем ОСОБА_4 і не надає їй допомогу, не впливає на вирішення спору про втрату права користування жилим приміщенням, оскільки вказані обставини виходять за межі даного спору.
Аналіз наведених обставин в їх сукупності дає підстави зробити висновок про недоведеність факту не проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, а відтак - і для задоволення заявленого до неї позову про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання її такою, що втратила право користування нею і зняття з реєстрації.
Оскільки невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи та порушення ним вищенаведених норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, оскаржене рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_4 згідно з вимогами ст. 309 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 03 липня 2013 року в даній справі в частині задоволення позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та зняття з реєстрації відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: