Справа № 419/8594/12
Провадження № 2/204/405/13
02 серпня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю представника відповідача ОСОБА_2
за участю відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
В листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка була виділена позивачу під майданчик для стоянки трактора з причепом, шляхом приведення земельної ділянки в належний стан, а саме - демонтувати самовільно встановлений паркан та зливну яму, які знаходяться на цій ділянці, повністю звільнити земельну ділянку розміром 5,0 х 10,0 м., площею 50 кв.м., напроти будинку позивача, згідно топографо-геодезичної схеми. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що 23.09.1994 року йому відповідно до рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради народних депутатів №257/2 було надано дозвіл на влаштування майданчика на земельній ділянці 50 кв.м. поАДРЕСА_1 навпроти двору позивача. Вказана земельна ділянка була необхідна позивачу для відстою трактора з причепом, який належить ОСОБА_7, відповідно до технічного паспорту ЮМЗ-6 №251605 у зв'язку з відсутністю місця у дворі та для запобігання загромадженню проїжджої частини вулиці. За користування вказаної земельної ділянки позивачем сплачувався податок. Незважаючи на рішення райвиконкому, відповідач без будь-якого дозволу компетентних органів став поступово займати виділену позивачу земельну ділянку, а навесні 2012 року останній встановив паркан на місці стоянки та обладнав зливну яму, чим повністю позбавив можливості позивача користуватися виділеним майданчиком. Прохання ОСОБА_7 з приводу демонтажу паркана та зливної ями відповідач ігнорує. Тому, у зв'язку з неможливістю позивача користуватися в повному обсязі виділеною ділянкою, він звернувся до суду з даним позовом.
Представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги свого довірителя та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти позову в повному обсязі та просили відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні.
Вислухавши сторони, свідків та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є власником колісного трактора, марки ЮМЗ-6, реєстраційний НОМЕР_1, 1983 року випуску на підставі свідоцтва про реєстрацію машини від 28.01.1994 року, серія НОМЕР_2 (а.с.18).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 рішенням Виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради народних депутатів від 23.09.1994 року № 257/2 надано дозвіл влаштувати майданчика розмірами 5,0 х 10,0 м. (50 м.кв.) по вул.Новопоточній, згідно схеми та зобов'язано останнього додержувати в належному санітарному стані прилягаючу до майданчика територію вулиці (а.с.9).
Позивач при зверненні до суду посилається на норму ч. 2 ст. 152 ЗК України, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі перешкоджають позивачу у користуванні земельною ділянкою, виділеною під майданчик для трактора. Однак доказів того, що саме позивач є власником або землекористувачем спірної ділянки суду не надано. Із рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради народних депутатів від 23.09.1994 року № 257/2 вбачається, що ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 надано лише дозвіл на влаштування майданчику, площею 50 м.кв. З вказаного рішення не вбачається, що спірна земельна ділянка передається у власність або у користування позивачу.
Згідно ч. ст.78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Частиною 1 ст. 81 цього ж кодексу регламентує, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.123 ЗК України зазначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Виходячи з аналізу вказаних статтей, суд приходить до висновку, що позивач ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки не являється.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Під час розгляду справи не було доведено наявність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування позову - право власності або право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, оскільки суду не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували вказані обставини.
Зважаючи на те, що відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст 11 ЦПК України суд, розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, і на підставі наданих суду доказів, тому в усуненні перешкод в користуванні земельною ділянкою, на підставі ст. 152 ЗК України - слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 78, 81, 123, 152 ЗК України, України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т. О. Дубіжанська