ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
Іменем України
м. Київ
31 липня 2013 року 16:20 год. №826/9537/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
за участю секретаря судового засідання Левченко І.В.,
представників:
позивача - Новицький С.Я., Розовик С.В., Самань В.Г., відповідача - Борисов І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Груп-1" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про скасування податкових пові-домлень-рішень від 11.01.2013 №000011/22-02, №00012/22-02,
Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11.01.2013 №000011/22-02, №00012/22-02 з підстав помилковості висновків перевірки, результати якої та здійснене грошове нарахування не відповідають вимогам податкового законодавства щодо формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ та наданим до перевірки докумен-там фінансово-господарської діяльності щодо взаємовідносин з ПП "Ольвія-2003", а також не підтверджуються відповідними доказами.
Під час розгляду справи представник позивача підтримали позов з наведених підстав.
Представник відповідача не визнав позов, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на результати перевірки, якою встановлено заниження податкових зобовязань.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що на підставі відповідачем проведено документальну позапла-нову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності дотримання податкового законо-давства при взаємовідносинах з ПП "Ольвія-2003" за період з 01.03.2012 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 27.12.2012 №1154/22-2/36274018 та винесено позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:11.01.2013 №000011/22-02, №00012/22-02
- від 11.01.2013 №000011/22-02, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 69863 грн. (у т.ч.: основний платіж - 55890 грн., штраф - 13973 грн.);
- від 11.01.2013 №00012/22-02, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 73355 грн. (у т.ч.: основний платіж - 58684 грн., штраф - 14671 грн.).
Судом встановлено, що спірне грошове нарахування здійснено у зв'язку з порушенням позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК і заниження податку на прибуток за 1 кв. 2012р. на суму 58684 грн. та ПДВ за березень 2011р. на 55890 грн. Згідно з актом зміст порушення полягає у тому, що позивачем завищено валові витрати та податковий кредит з ПДВ по операціям з ПП "Ольвія-2003", оскільки згідно з транзитним актом перевірки ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 10.10.2012 №785/22-06/32312358 правочини ПП "Ольвія-2003" визнаються недійсним і нікчемними, а відтак первинні документи складені в порушення вимог законодавста.
Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень.
Під витратами відповідно до пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподат-кування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення плат-ником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ве-дення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).
Під податковим кредитом відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податково-го) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здій-нення операцій з придбання товарів та послуг (пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК).
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату това-рів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податко-вою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахо-ваних (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Ко-дексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткову-ваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9).
Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено прид-банням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.
Як вірно встановлено перевіркою і підтверджено в судовому засіданні, позивачем відображено в податковому обліку з податку на прибуток та з ПДВ фінансово-господарські відносини з ПП "Ольвія-2003" та задекларовано у складі валових витрат за 1 кв. 2012р. 279450 грн. і в складі податкового кредиту з ПДВ за березень 2012р. 55890 грн.
Водночас інших суттєвих обставин фінансово-господарських взаємовідносин між по-зивачем і ПП "Ольвія-2003", які мають відношення до зазначених відповідачем порушень, відповідач в акті не зазначив; зміст порушень чітко, об'єктивно і в повній мірі з посиланням на відповідні первинні та інші документи не відобразив, чим порушив вимоги п.п. 4-6 розд. І, п. 5.2 розд. ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотри-мання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772.
При цьому, зі змісту акта перевірки вбачається, що в порушення вимог пп. 75.1.2 п. 75. 1 ст. 75 ПК відповідач здійснив перевірку без дослідження документів бухгалтерського і податкового обліку, на підставі яких позивачем визначено показники декларацій з податку на прибуток та ПДВ відповідних звітних періодів. Хоча позивач листом від 21.12.2012 №21/12, з відміткою ДПІ про одержання в цей же день, надав відповідні документи до пере-вірки.
На підставі наданих позивачем документів судом встановлено, що ним (Замовник) укладено з ПП "Ольвія-2003" (Виконавець) договір від 29.12.2011 №12291 про надання рек-ламних послуг, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з виготовлення та (або розповсюдження) рекламних матеріалів відповідно заявки та/або ескі-зу (зображення) Замовника, а також, із врахуванням додатків до договору від 28.02.2012 №1/03 та №2/03 - послуги з розміщення рекламних матеріалів Замовника на спеціальних носіях реклами м.Києва.
На виконання даного договору Виконавцем виписано наступні рахунки-фактури: від 13.03.2012 №031302 на суму 178200 грн. (у т.ч. ПДВ - 29700 грн.), від 13.03.2012 №031301 на суму 157140 грн. (у т.ч. ПДВ - 26190 грн.), прийняті до виконання позивачем.
Виконання робіт (надання послуг) оформлено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 30.03.2012 №168 на суму 157140 грн. (у т.ч. ПДВ - 26190 грн.) про виготовлення і розміщення реклами на 54 сіті-лайтах, від 30.03.2012 №169 на суму 178200 грн. (у т.ч. ПДВ - 29700 грн.) про виготовлення і розміщення реклами на 54 біг-бордах. Позивачем здійснено оплату придбаних послуг, що підтверджується наданими банківськими виписками. У зв'язку з поставкою Виконавцем послуг, останнім виписано податкові накладні: від 30.03.2012 №168 на суму 157140 грн. (у т.ч. ПДВ - 26190 грн.), від 30.03.2012 №169 на суму 178200 грн. (у т.ч. ПДВ - 29700 грн.).
Окремо представники позивача зазначили про те, що Виконавцем складалися фото-звіти розміщення реклами на сіті-лайтах та біг-бордах, які були вилучені під час проведення обшуку згідно з протоколом обшуку від 26.04.2013 та додатків №№13, 14 до нього.
Як зазначили представники позивача в усних та письмових поясненнях і проти чого не заперечував представник відповідача, рекламні послуги придбавалися позивачем для вико-ристання в господарській діяльності, а саме для здійснення популяризації послуг щодо охорони майна та громадян, які надаються позивачем.
Судом встановлено, що укладений між позивачем і ПП "Ольвія-2003" господарський договір недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, а його умови не супере-чать вимогам національного законодавства. Фінансово-господарські документи (акти здачі-прийняття робіт і податкові накладні) містять необхідні дані, що дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і не суперечать іншим матеріалам справи та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні оформлені відповідають вимо-гам п. 201.1 ст. 201 ПК та виписані постачальником послуг, який в установленому порядку був зареєстрованим платником ПДВ, тому зобов'язаний був нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК вправі був виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.
В ході розгляду справи відповідач не надав заперечень чи інших доказів та не спросту-вав дійсність господарських зобов'язань і фінансово-господарських документів та достовір-ність внесених у них відомостей, тому в суду немає достатніх підстав для відхилення нада-них позивачем доказів.
Посилання в акті перевірки, як на підставу висновків про порушення, на акт ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 10.10.2012 №785/22-06/32312358 "Про результати невиїз-ної документальної перевірки ТОВ "Ольвія-2003" з питань своєчасності, достовірності, пов-ноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012", в якому зроблено висновок про недійсність та нікчемність правочинів ПП "Ольвія-2003", суд не бере до уваги, оскільки даний акт не є достатнім доказом, що спросто-вує здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем і ПП "Ольвія-2003" у березні 2013р. і правове значення складених за такими операціями первинних документів, а тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих позивачем до перевірки первин-них документів.
Окрім цього, вказаний транзитний акт є недопустимим доказом по справі в частині визначення органом ДПС правомірності правочинів і оцінки дійсності господарських зобо-в'язань ПП "Ольвія-2003" та визнання їх недійсними і нікчемними, оскільки за відсутності відповідних правових і фактичних підстав та без належного документального підтвердження органом ДПС зроблено суб'єктивні висновки щодо результатів господарської діяльності платника податків.
Зазначені в транзитному акті обставини взаємовідносин між ПП "Ольвія-2003" та ТОВ "Прод Маркет" не мають відношення до справи, яка розглядається, тому не береться судом до уваги.
Посилання відповідача на недійсність і нікчемність правочинів між позивачем і ПП "Ольвія-2003" зроблені в порушення п. 83.1 ст. 83 ПК без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність або нікчемність правочину, а також не відповідають вимогам ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 ЦК і ст.ст. 207, 208 ГК, тому відхиляються судом. Відповідачем не надано конкретних доказів порушення публічного порядку, а саме спрямованості правочи-нів на заволодіння коштами (майном) держави. Водночас надходження до ДПІ транзитних актів інших органів ДПС не є підставою визнання правочинів недійсними або нікчемними, оскільки цивільний закон таких підстав не встановлює.
Судження віповідача про відсутність достатніх ресурсів для провадження ПП "Ольвія-2003" господарської діяльності є необґрунтованим і не беруться судом до уваги, оскільки в даному випадку вони не підтвердженні належними доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях. При цьому транзитні акти органів ДПС або службові записки підрозділів податкової міліції, які містять суб'єктивні висновки непідтверджені відповідними доказами, не є належними доказами цим фактам.
Посилання на відсутність контрагентів за своїм місцезнаходженням не береться судом до уваги, оскільки не впливає на порядок відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій, не спростовують можливість здійснення господарських операцій у попередніх періодах і не спростовує правове значення виданих за такими операціями первинних документів.
Інших аргументованих заперечень і доказів відсутності реальності господарських операцій та спростування доводів і доказів позивача відповідач та його представник в судовому засіданні не зазначили і не надали, повідомивши суд про відсутність таких.
Таким чином, оцінюючи докази по справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання реклам-них послуг загальною вартістю 279450 грн. (без ПДВ), а також правильності обчислення і повноти нарахування ПДВ у сумі 55890 грн.
Внаслідок неповноти проведеної перевірки, відповідач належним чином не дослідив вказаних документів, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були, у зв'язку з чим висновки відповідача про заниження позивачем ПДВ і завищення від'ємного значення ПДВ є необ'єктивними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.
Отже, враховуючи встановлені обставини і наведені мотиви, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ЦК, ПК і в достатній мірі підтверджені наданими до суду доказами. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятих рішень, тих обставин, які стали підставою для їх прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового і цивільного законо-давства, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування і задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 122, 138, 158-163 КАС, суд
1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Груп-1".
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 11.01.2013 №000011/22-02, №00012/22-02.
3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Груп-1" судовий збір у сумі 1432,18 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.
Суддя Д.А. Костенко