Справа № 761/3643/13-ц
Провадження №2/761/3416/2013
іменем України
12 серпня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарях Подмазко О.Д., Іовенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Подільського району м. Києва, Служба у справах дітей Шевченківського району м. Києва, Прокуратура Шевченківського району м. Києва про позбавлення батьківських прав та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Подільського району м. Києва, Служба у справах дітей Шевченківського району м. Києва про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення порядку участі у вихованні, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_2 є батьком її неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2012 р. В грудні 2011 р. позивач за вимогою ОСОБА_2 змушена була разом із дитиною залишити спільне місце проживання. З цього часу позивач разом з дитиною проживає окремо від відповідача, останній не цікавиться життям дитини не виконує жодних батьківських обов'язків по відношенню до доньки. Жодного разу, починаючи з грудня 2011 р. відповідач не поцікавився на які кошти утримується дитина, як проходить її фізичний та духовний розвиток. Більш того позивач протягом року не має можливості зареєструвати дитину за місцем своєї реєстрації, внаслідок того, що батько дитини ухиляється від надання необхідних документів для реєстрації, незважаючи на постійні звернення та роз'яснення необхідності здійснення даної процедури. За таких обставин ОСОБА_1 просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3, 2011 року народження та визначити місце проживання дитини разом з матір'ю.
Не погоджуючись з заявленими ОСОБА_1 вимогами ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов, оскільки мати дитини перешкоджає йому приймати участь у виховані доньки, не повідомляє місце свого проживання. Просить суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні та встановити наступний порядок участі ОСОБА_2 у спілкуванні на вихованні дитини без присутності матері: кожного вівторка та четверга з 18 год. 30 хв. до 20 год. 00 хв., кожної суботи або неділі щотижня не менше трьох годин, двічі на рік по два тижні для сумісного відпочинку.
В судовому засіданні ОСОБА_1, її представник підтримали первісний позов, щодо задоволення зустрічного заперечували. Пояснили, що мати жодним чином ніколи не перешкоджала ОСОБА_2 у спілкуванні і вихованні дитини, останній самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків. Він не в змозі спілкуватися з донькою таким чином, як ним запропоновано, оскільки мін останній раз бачив доньку у віці півроку, не знає її денного розкладу, а тому і не надасть дитині належного піклування, тим більше без присутності матері. Саме в інтересах дитини є позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки фактично він не знайомий з дитиною, яка йому н цікава.
Відповідач, його представник підтримали зустрічний позов просили задовольнити. Щодо задоволення первісного позову зазначили, що не заперечують проти визначення місця проживання дитини з матір'ю. Категорично не погодились з вимогою щодо позбавлення батьківських прав відносно дитини. Пояснили, що з грудня 2011 р. батько ОСОБА_3 не знав де його дитина проживає, оскільки ОСОБА_1 не повідомляла йому свою адресу. Звернення до родичів ОСОБА_1 не дали жодного результату. Після отримання позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 змушений був звернутися до правоохоронних органів та органу опіки та піклування за захистом своїх прав, як батька дитини.
Прокурор прокуратури Шевченківського району м. Києва підтримав первісний позов та просив відмовити в задоволенні зустрічного позову. Зазначив, що під час розгляду справи не було отримано доказів, які свідчили б про його бажання виконувати батьківські обов'язки.
Представник служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації поклався на розсуд суду при ухваленні рішення, яке просив ухвалити на підставі вимог чинного законодавства та приймаючи до уваги інтереси дитини.
Представник служби у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації підтримав висновок наданий органом опіки та піклування Подільської районної в місті києві державної адміністрації від 19.06.2013 р. пояснив, що після проведеної роботи з батьками малолітньої ОСОБА_3, 2011 року народження орган опіки та піклування прийшов до висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, який самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. Пояснив своє відсторонення від участі у житті доньки зайнятості на роботі, віком дитини, а пізніше - відсутністю інформації про місцезнаходження дитини. На засіданні комісії встановлено, що батько з грудня 2011 р. до будь - яких органів, щодо встановлення місця проживання дитини не звертався та не звертався з заявами про усунення перешкод у спілкуванні з донькою до органів опіки та піклування. За таких обставин представник підтримав первісний позов та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Вислухавши пояснення учасників процесу щодо суті спору. Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити в повному обсязі. виходячи з наступного.
Всттановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом РАЦС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.
За рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.08.2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
В судовому засіданні сторонами не заперечувалась та обставина, що з грудня 2011 р. вони проживають окремо один від одного, малолітня дитина проживає разом з матір'ю.
Також ОСОБА_2 визнаний той факт, що з грудня 2011 р. він не бачив свою доньку ОСОБА_3, не приймав участі у її розвитку, зазначене, відповідно до приписів ч.1 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування.
Як свідчить висновок органу опіку та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації № 1102 від 19.06.2013 р., останній вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, який не виконує свої батьківські обов'язки.
Положеннями ст. 150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний духовний та моральний розвиток.
В свою чергу ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності встановленої законом, відповідно до положень ст. 155 СК України.
В судовому засіданні встановлено і не заперечується ОСОБА_2 та обставинна, що він з грудня 2011 р. не бачив свою доньку, не звертався до правоохоронних органів з заявами про встановлення місця проживання колишньої дружини, своєї дитини
Також під час розгляду справи не було отримано доказів щодо звернення батька до органу опіки та піклування, в будь - які інші компетентні органи щодо перешкод, що їх чинить ОСОБА_1 в спілкуванні з дитиною, участі у її вихованні.
Приписами ст. 164 СК України встановлено, що мати, батько можуть бути позбавленими батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Не дивлячись на встановлені обставини, суд вважає, що на даний час підстави для позбавлення ОСОБА_2 відсутні, виходячи з наступного.
Згідно до приписів ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в п. 16 роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не створюють умов отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінюватись, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З іншого боку Пленум верховного Суду України в п. 15 вищезазначеної постанови зазначив, що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею. Є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення до дітей.
На день розгляду справи дії батька дитини ОСОБА_2 свідчать про його намір і бажання брати участь у житті дитини, її вихованні.
Також на день розгляду справи, і це не заперечується ОСОБА_1, борг по сплаті аліментів, що їх присуджено матері дитини на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.05.2012 р. відсутній.
Відповідно до Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН, а саме Принципу 6, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
За таких обставин, беручі до уваги бажання ОСОБА_2 примати участь у житті своєї доньки, інтереси дитини, яка має право на піклування та любов обох батьків, суд вважає за можливе, відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав.
За положеннями ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
За приписами ст. 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою сторін.
В свою чергу положеннями ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким з батьків буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись судом.
Під час розгляду справи встановлено, і це не оспорювалось ОСОБА_2, малолітня ОСОБА_3, 2011 року народження, проживає разом з матір'ю та не має місця реєстрації, у зв'язку із тим, що батько дитини ухиляється від вчинення таких дій.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не заперечує щодо встановлення місця проживання своєї доньки разом з її матір'ю, суд вважає за можливе задовольнити позов ОСОБА_1 щодо встановлення місця проживання дитини разом з нею.
Згідно до ч. 3 ст. 157 СК України той з батьків, з ким проживає дитина, не має право перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 159 СК України. якщо той з батьків з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод.
Приймаючи рішення щодо відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 в частині усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, суд керуючись положеннями ст. 60 ЦПК України, якими встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, бере до уваги відсутність доказів, а отже і не доведеність позивачем за зустрічним позовом наявність будь - яких перешкод щодо спілкування з донькою та участі в її вихованні.
Сімейним Кодексом України, а саме ч. 2 ст. 159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
Зважаючи на те, що докази про наявність перешкод у спілкуванні з дитиною відсутні, беручі до уваги вік ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ту обставину. що батько не спілкувався з дитиною з грудня 2011 року, суд приходить до висновку, що на день розгляду справи відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_2 і в частині визначення порядку його участі ц вихованні доньки у спосіб ним запропонований та без присутності матері.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст.7,150,155, 159,160,161, 164 СК України, ст. 29 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1, 1981 року народження.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя: